По слідам топової теми ´Сколько можно жрать´.Моя історія.

Мені 32.Є син 6р.Живемо в селі.Я живу в чоловіка в квартирі 10 років і відчуваю себе квартирантом(власником квартири є його батько,тобто чоловік по факту там ніякого права не має, я тим більше,хотя в ремонт вклалася нормально,не хотіла 10років жити в сараї).
Моя мама надумала мені купити квартиру.Але щоб і я відкладала з зарплати і теж збирала гроші на квартиру,не транжирила їх.Зарплата в мене 8 тис.як для села.
Чоловік запропонував ще раніше 50/50 скидатися на продукти і на ком.послуги.Так ми і жили.
І тут я розумію,що я не можу відкласти ні копійки (по просьбі моєї мами на квартиру),тому що реально дуже багато грошей іде на продукти.Скажу як автор топової теми-те,що мій чоловік їсть 2 дня,я можу їсти тиждень.
Стушила м´ясо з гарніром ціла каструля.Я тарілочку,на другий день ввечері пуста каструля і т.п.
Короче я плюнула і сказала по доброму давай роздільний бюджет.Готував чоловік собі сам.Тільки на потреби,продукти синові 50 на 50.Знаю,що це не правильно,але за 3 роки я зібрала 4 тис.дол.
Доклала до суми мами І купили 3-х кім.кв.,як для нашого села це просто шикарна трьошка 70кв.Оформили на маму,я єдина дочка.Завдяки таким крайнім мірам і отримала такий результат.
Найближчим часом заселяємся,і хочу все таки зробити спільний бюджет хоча би на харчування,продукти по одній тільки причині,щоб синові подати правильну модель сім´ї.
Типу 60/40.
В чоловіка зарплата 9 тис.
Що ви скажете по цьому питанню?
Якими словами йому донести,щоб без образ?
Р.S.Якщо зрівняти той час,коли жила як в приймаках 10 років ´на птічіх правах´ і зараз,коли я не залежу від свекрухи,свекра і свого чоловіка-різниця очевидна,чоловік реально почав більше цінувати і достойніше себе вести по відношенню до мене.