Оці листівки...Начe копирсаєшся в мішку з чужими подарунками...

Колись давно, коли були коржики з маком під молоко, а волосся навечір пахло вогнищами від баділля, бабуся розповіла мені про Бога. Вона просто вкладала мене спати, гладила по спині цупкою долонькою і читала "Отче Наш". І це було найкраще знайомство з вищою силою любові. Відтоді мій Бог завжди пахне маковими коржиками, серпневими вогнищами з картопляного баділля і ця любов царапає мене цупкою потрісканою долонькою по спині, саме тоді, коли я не можу заснути.

Коли ми розбризкуємо відчуття дива, то диво приходить до нас дрібне і жалюгідне. Воно не пахне теплом і від нього не шкребе біля серця. Як від несправжніх ікон з несправжніми богами.

Будь ласка, даруйте подарунки і слова привітань тільки тим, кому вам є що сказати. Особисто. Хоча б одне слово, але щире. Не стандартні листівки, однакові гіфкі, відправлені одразу всім. Це знецінює Диво.

Коли отримуєш більше 100 однакових привітань, то таке відчуття, що копирсаєшься в мішку з чужими подарунками в сподіванні знайти свій.

Не робіть так.

Шануйте ваше Диво і ділиться їм з найдорожчими. @