Гнобління

Вибачте, що не зовсім в ту тему, але мені краще анонімно.
Короче тікали ми від війни двома сім´ями: я з чоловіком і його сестра з чоловіком. І з нашими дітьми. Я розуміла, що жити разом буде дуже складно, хоча я зовсім не сварлива і зі мною легко в побуту, я спокійна і охайна. Але часто були такі теми, що хто жив разом - сварилися.
Короче кажучи, сестра з її чоловіком просто займались якимось гноблінням мене. Завжди казали, щоб я не сказала, що я не права, що говорю якісь дурниці, аж кипіли прямо. На все казали "Нєт!", щоб я не казала.
Я не вважаю себе тупою, в мене багато друзів, мене люблять, шанують...А тут таке відношення, грубо кажучи просто мене гнобили.Потім наші чоловіки поїхали і ми залишились вдвох з дітьми. І тут почалось просто до абсурду. Все, що я б не сказала - відповідь "Нєт!". Ну просто на все!
Наприклад : на вулиці холодно - нєт, не холодно. Це сербернар - нєт, не сербернар. Який здоровий мурашник! - нєт, це не мурашник. Завтра буде дощ - не буде дощу.
Я вже мовчу про теми, які ми починали обговорити, все "нєт".
Потім почалося на всі мої дії: не зови собаку, не трогай кота, хай роблять, хай не роблять. Ти повільно замітаєш, вириваючи віник з рук. Ти малий газ зробила, короче тупо кожен мій крок. І це з дуже неприємними викликами, зі злобою. Господи! На такому разі буде до завтра варитися!!!
Господи, да чого ти так полощеш!
Ну , щоб ви зрозуміли, я терпіла довго. А потім мої нерви скінчились. Вони образились і поїхали геть.
Але мені цікаве інше. В чому може бути причина такої люті до мене і цього нєткання?