Карма? Доля? Чи просто маю засвоїти якийсь урок, навчитись?...

Три мужчини в моєму житті. Такі різні і такі схожі. Всі троє дууууже прив´язані до мами.
Перший. Зустрічались три роки ще коли студенткою була. Мама там завжди вибирала. Їй нікотра не підходила. Хотіла багату аристократку) хоча сама бібліотекар і на заробітки їздила в Італію. Син же у всьому радився з нею. Сам по собі класний. Високий, накачанмй, сильний, коасивий дуже. Дуже чистоплотний.
Ми розійшлися, бо якісь качелі в нього починалися і він зрадив з колишньо. Потім заміж клікав, а я вже була вагітною.
Доугий. Власне батькл мого сина. Також мимин синочок. Значно старший. Успішний. Але як людина з гнильцою. Піша від нього. Також педентичний неймовірно.
Третій. Зустрічались рік. Хороша людина, добра, має багато друзів, розумний, трудяга. І..... настільки мамин.... Я спочатку трохи дивувалась, що вранці і ввечері довго з нею розмовляв на вулиці, протягом дня також, то зідзаони, то переписка в вайбері. Потім були моменти коли в нас якісь непорозуміння виникали, він йшов обговорювати це все з мамою (як я зараз вже зрозуміла) і приходив ображений на мене ще більше, це погіршувало наші стосунки, так як зі мною то він не проговорював.
Навіть його рідний брат мені сказав, що в нього з мамою нерощрізана пуповина і що, якби не вона, то давно б одружився. Зараз ми посварені. Він пішов. Без пояснень майже. Щось наплів неясне і напевно чекає знов, шо я буду вмовляти вернутись. Але цього разу перша не буду просити... і люблю його, але розумію, що дуже складний він. Хай перебіситься і подумає.

Так ось)) я от задумалась. Чому мені такі мужчини попадаються - багатов чому ідеальні, але такі мамині синочки?
Може є якесь завдання?) Наприклад, з мамою його навчитись ладнати? Хоча мама його жила в мене місяць і все здавалось ок. А потім виявилось, що вона надзвичайно хитра лицемірка)...