Не хочу спілкуватись з мамою

Приїхала я з дітьми до мами в Львівську область, коли у нас, в Київській було погано. Просиділи у мами 2 місяці. Вже давно дома. Після того, як поводила себе моя мама, я спілкуватись з нею не можу і не хочу. Через тиждень нашого приїзду вона почала активно розказувати, що всі, хто приїхав до її знайомих, уже поїхали додому. В Києві і області вже все добре. Яка різниця, де сидіти, ракети літають всюди. Коли вона зрозуміла, що на мене її натяки не діють, почала моїх дітей доставати. Питає, а маму на роботу ще не викликають? А вам до папи не хочеться? А ваші квіти зів´януть, ви ж тут. Шукала болючі точки. Я мовчала і слухала, бо дійсно пережили страшне. Думала, що дім у мене є, мама, яка пожаліє, зрозуміє. Зібрала дітей і поїхала. Мама щаслива.А в мене пустота в душі. Не дзвоню. Дзвонить вона і радісно щебече. А мені не хочеться і трубку брати. Ми її не доставали. Дітки не малі. Годувала всіх тільки я. Мама не перетрудилась. Якось так... Як себе перебороти і настроїтись на нормальні стосунки з мамою?