Пончик Солнечный• 27 июля 2022
Це раціональність чи скупість?
Здавалося б заробляю, а дозволити собі інколи не можу. Якийсь внутрішній бар´єр мене стримує. Наведу в приклад вчорашню ситуацію. Взяла в магазині декілька авокадо, зважила і прикинула, що заплачу за них поверх 100 грн. І почалося, десь там на підсвідомому рівні звуки " Купи краще дітям морозиво, персики...". Хоча я б і так їх купила. В результаті авокадо залишилися в магазині і, мабуть, їх купила дівчина, яка себе більше любить, аніж я. З косметикою, доглядом, косметологами та ж сама історія. Навіщо нам хороше? Нам потрібно дешевше! Я чітко розумію, що отримую відповідно поганий результат, але завжди йду на це і вірю в чудо. Так само з одягом. Ще благо, що є інсайти, то щось більш-менш хороше можу купити за невеликі гроші. Ну чому так? Як себе змінити? Як не скупитися для самої себе?
П.С. Я так хотіла ті авокадо. Що заснути не могла. Весь вечір про них думала і про те, яка я дурна.
П.С. Я так хотіла ті авокадо. Що заснути не могла. Весь вечір про них думала і про те, яка я дурна.
показать весь текст
16
186
0
Что-то схожее и у меня сейчас...
Но это от того, что я боюсь, что в связи с войной не смогу зарабатывать достаточно или придется уезжать, и деньги на первое время понадобятся
Но это от того, что я боюсь, что в связи с войной не смогу зарабатывать достаточно или придется уезжать, и деньги на первое время понадобятся
Я теж така. Але каву з чоловіком ходжу випити, як на побачення. Раз на тиждень. І отримую задоволення.
1
авокадо зарез не смачне)) але дешеве.
а взагалі я така сама, все за когось переживаю, піклуюсь, треба всім крім мене. тепер себе переставляю і заставляю купувати те що хочу не думаючи про те що чоловіку-дітям краще купити.
це важко, дуже важко. і справа не в грошах а в відношені до себе.
я декілтка років назад купила собі брендову сумку, я над покупкою думала неділю! то треба, то не треба, краще пошукаю щось подешевше, а куплю чоловіку щось бо він же на роботу ходить а мені в декреті можна і попростіше. а потім я на себе розсердилась, сказала сама собі що якщо я сама на собі буду економить то всі так само будуть робити. і таки купила ту сумку, і ніхто не вмер, всім добре, а мені найкраще, бо сумка в мене та що я хотіла а не та що подешевше))
а взагалі я така сама, все за когось переживаю, піклуюсь, треба всім крім мене. тепер себе переставляю і заставляю купувати те що хочу не думаючи про те що чоловіку-дітям краще купити.
це важко, дуже важко. і справа не в грошах а в відношені до себе.
я декілтка років назад купила собі брендову сумку, я над покупкою думала неділю! то треба, то не треба, краще пошукаю щось подешевше, а куплю чоловіку щось бо він же на роботу ходить а мені в декреті можна і попростіше. а потім я на себе розсердилась, сказала сама собі що якщо я сама на собі буду економить то всі так само будуть робити. і таки купила ту сумку, і ніхто не вмер, всім добре, а мені найкраще, бо сумка в мене та що я хотіла а не та що подешевше))
1
Я така сама, Але доходу нормального ніколи не було. А зараз так взагалі мовчу. Але коли було трохи ліпше з грошима , то завжди жалкувала на себе.ге знаю як цього позбутися, мені здається коли збільшаться доходи ,то і це зникне.
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Комментарии к ответу