Євгенія Закревська, адвокатка, боєць ЗСУ. Із лютого 2022 року служить в ЗСУ.
На жаль, механізм, запропонований законопроєктом 8271, не лише неефективний – тобто не робить краще. Він контрпродуктивний – тобто робить суттєво гірше.
Чому?
Тому що існує така річ, як мотивація і довіра. Мотивація бійців воювати, виконувати небезпечні завдання, ризикувати собою, вчитися, удосконалювати свої знання і навички, розвиватися. Мотивація добровольців іти служити. Мотивація потенційно мобілізованих прийти за повісткою, не тікати і не косити. Існує така річ, як довіра бійців до командирів і командування взагалі. І навпаки. Так от, 8271 цю довіру вбиває і мотивацію вбиває. Насправді вже сам факт, що командування і Генштаб його запропонували, дуже погано впливає на довіру і мотивацію бійців. А підписаний і чинний, він узагалі буде катастрофою.
Федір Веніславський порахував і каже, що 8271 стосується лише 1% недобросовісних військових. Думаю, що недобросовісних військовослужбовців дійсно приблизно стільки. Але потрапляють у руки слідства і правосуддя далеко не тільки недобросовісні військовослужбовці. На жаль. Тобто цей законопроєкт стосується всіх, майже всіх. Я не знаю активних і ефективних військових, яких за бажанням не можна було б притягнути за однією із цих статей, за якими посилили відповідальність і прибрали умовний строк. Хіба що когось дуже обережного, хто нічого не робить, ніде не висовується і обкладається папірцями. І мене теж можна. За цілком добросовісні дії, які не призвели до втрат чи негативних наслідків, а інколи навпаки – їх відвернули або сприяли ефективному виконанню завдання чи покращенню роботи підрозділу. Але формально за них можна притягнути до кримінальної відповідальності. І майже в будь-якого командира є ресурс, щоб це “формально” стало “реально”. А в деяких вистачить і совісті.
Я адвокат. Я прекрасно розумію, як це працює. І як важко потім буде доводити, що ти не верблюд. Зрозумійте, що будь-яке взяття на себе відповідальності нижчим за званням у критичній ситуації межує з невиконанням наказу. А інколи є прямим невиконанням наказу. І за бажанням вищого командира може стати саме юридичним «невиконанням наказу»
Але. До цього моменту в мене було розуміння, що в українській армії вітається саме такий стиль командування, коли командири беруть на себе відповідальність. Вітається, коли центром відповідальності стають командири нижньої ланки, командири відділень, взводів, які приймають рішення на місці і мають на це повноваження. А не «слухаюсь, пане командире, дозвольте, пане командире, не було наказу, нє магу знать, єсть пішов нахрін, за вашим наказом вже там, бажаю здоров’я».
Тепер таких командирів і рядових, які беруть на себе відповідальність, можна не лише притягнути до кримінальної відповідальності, але й гарантовано посадити. А оскільки командування так явно підтримує цей закон, то очевидно, що саме це декому дуже потрібно. І ця потенційна можливість виллється реальними пачками кримінальних проваджень.
На жаль, механізм, запропонований законопроєктом 8271, не лише неефективний – тобто не робить краще. Він контрпродуктивний – тобто робить суттєво гірше.
Чому?
Тому що існує така річ, як мотивація і довіра. Мотивація бійців воювати, виконувати небезпечні завдання, ризикувати собою, вчитися, удосконалювати свої знання і навички, розвиватися. Мотивація добровольців іти служити. Мотивація потенційно мобілізованих прийти за повісткою, не тікати і не косити. Існує така річ, як довіра бійців до командирів і командування взагалі. І навпаки. Так от, 8271 цю довіру вбиває і мотивацію вбиває. Насправді вже сам факт, що командування і Генштаб його запропонували, дуже погано впливає на довіру і мотивацію бійців. А підписаний і чинний, він узагалі буде катастрофою.
Федір Веніславський порахував і каже, що 8271 стосується лише 1% недобросовісних військових. Думаю, що недобросовісних військовослужбовців дійсно приблизно стільки. Але потрапляють у руки слідства і правосуддя далеко не тільки недобросовісні військовослужбовці. На жаль. Тобто цей законопроєкт стосується всіх, майже всіх. Я не знаю активних і ефективних військових, яких за бажанням не можна було б притягнути за однією із цих статей, за якими посилили відповідальність і прибрали умовний строк. Хіба що когось дуже обережного, хто нічого не робить, ніде не висовується і обкладається папірцями. І мене теж можна. За цілком добросовісні дії, які не призвели до втрат чи негативних наслідків, а інколи навпаки – їх відвернули або сприяли ефективному виконанню завдання чи покращенню роботи підрозділу. Але формально за них можна притягнути до кримінальної відповідальності. І майже в будь-якого командира є ресурс, щоб це “формально” стало “реально”. А в деяких вистачить і совісті.
Я адвокат. Я прекрасно розумію, як це працює. І як важко потім буде доводити, що ти не верблюд. Зрозумійте, що будь-яке взяття на себе відповідальності нижчим за званням у критичній ситуації межує з невиконанням наказу. А інколи є прямим невиконанням наказу. І за бажанням вищого командира може стати саме юридичним «невиконанням наказу»
Але. До цього моменту в мене було розуміння, що в українській армії вітається саме такий стиль командування, коли командири беруть на себе відповідальність. Вітається, коли центром відповідальності стають командири нижньої ланки, командири відділень, взводів, які приймають рішення на місці і мають на це повноваження. А не «слухаюсь, пане командире, дозвольте, пане командире, не було наказу, нє магу знать, єсть пішов нахрін, за вашим наказом вже там, бажаю здоров’я».
Тепер таких командирів і рядових, які беруть на себе відповідальність, можна не лише притягнути до кримінальної відповідальності, але й гарантовано посадити. А оскільки командування так явно підтримує цей закон, то очевидно, що саме це декому дуже потрібно. І ця потенційна можливість виллється реальними пачками кримінальних проваджень.
7
5
0
Чому ці жорсткі норми не будуть працювати так, як це анонсують?
Ініціатори законопроєкту вважають, що він допоможе боротися із самовільним залишенням поля бою, невиконанням наказів, допоможе запобігти оголенню ділянок фронту. Тобто ми говоримо про критичні, екстремальні ситуації, в яких опинилася людина, яка може потенційно вчинити ці злочини – втекти з поля бою, не виконати наказу. І якщо є розуміння, що тут не працює загроза фізичною розправою, то точно не працює і загроза кримінальної відповідальності. Адже страх смерті і взагалі страх – він тут і зараз, а кримінальна відповідальність хоч 5, хоч 8 років у момент смертельної небезпеки дуже абстрактна і далека. Це не те, що стримає від невиконання наказу, не те, що дозволить побороти страх, залишитися на полі бою, втримати позиції чи піти вперед.
Ну, тобто законопроєкт робить жорстокішим покарання тих, хто злякався, утік, не пішов уперед, але він не працює на превенцію. Не запобігає вчиненню цих дій.
А що ж працює? Працює насправді усвідомлення, що «не можна залишати своїх, які встрягли в бій», і «не можна вибачати чужих, які тебе б’ють». І це «єдина релігія – відчуття, що за тебе потім помстяться». (Авторка цитує вірш Сергія Жадана. – Ред.). Особливо, якщо серед бійців є лідери, ті, хто готовий іти вперед і вести за собою людей, ті, кому ти віриш, як собі, перед ким тобі буде соромно злякатися, повернути назад.
Тобто працює саме те, що 8271 знищить. Працюють саме ті, хто найбільш не сприймає 8271.
То що ж робити?
«Залишатися людиною, ставати лідером. Бути розумнішим, бути сильнішим, бути талановитішим і тоді намагатися керувати людьми».
А ще вирощувати командирів і неформальних лідерів, берегти тих, хто вже є, розмовляти з людьми, укріплювати довіру між командирами і солдатами, працювати над злагодженням підрозділів.
Саме так. І це теж працює. Особливо якщо ця «релігія» сповідується на всіх рівнях командування. А ще варто зробити так, щоб небоєздатні, непідготовлені, виснажені, контужені бійці не опинялись на таких ділянках фронту. Щоб психологічний стан бійців на нулі був нормальним, а бойовий дух – високим. А для цього потрібно, щоб ротації не тривали по пів року – десять місяців і більше. Щоб бійці не сиділи в окопах на передку два-три-чотири місяці і більше безвилазно – за себе і за тих ’небеге’, що на ТПУ. Щоб вони ходили у відпустку і бачили рідних і близьких. (От просто підніміть статистику СЗЧешників – скільки днів вони були у відпустці з 24 лютого? Ні на які думки не наводить?)
Щоб бійці знали, що через певний час їх замінять і вони зможуть звільнитися, якщо захочуть, а не лише ногами вперед, через поранення або дезертирство. Потрібно, щоб командири і вище командування не вчиняли дій і не приймали рішень, які підривають і довіру до командирів, і бойовий дух війська.
Натомість були сильнішими, розумнішими і талановитішими (с).
Так переможемо.
Ініціатори законопроєкту вважають, що він допоможе боротися із самовільним залишенням поля бою, невиконанням наказів, допоможе запобігти оголенню ділянок фронту. Тобто ми говоримо про критичні, екстремальні ситуації, в яких опинилася людина, яка може потенційно вчинити ці злочини – втекти з поля бою, не виконати наказу. І якщо є розуміння, що тут не працює загроза фізичною розправою, то точно не працює і загроза кримінальної відповідальності. Адже страх смерті і взагалі страх – він тут і зараз, а кримінальна відповідальність хоч 5, хоч 8 років у момент смертельної небезпеки дуже абстрактна і далека. Це не те, що стримає від невиконання наказу, не те, що дозволить побороти страх, залишитися на полі бою, втримати позиції чи піти вперед.
Ну, тобто законопроєкт робить жорстокішим покарання тих, хто злякався, утік, не пішов уперед, але він не працює на превенцію. Не запобігає вчиненню цих дій.
А що ж працює? Працює насправді усвідомлення, що «не можна залишати своїх, які встрягли в бій», і «не можна вибачати чужих, які тебе б’ють». І це «єдина релігія – відчуття, що за тебе потім помстяться». (Авторка цитує вірш Сергія Жадана. – Ред.). Особливо, якщо серед бійців є лідери, ті, хто готовий іти вперед і вести за собою людей, ті, кому ти віриш, як собі, перед ким тобі буде соромно злякатися, повернути назад.
Тобто працює саме те, що 8271 знищить. Працюють саме ті, хто найбільш не сприймає 8271.
То що ж робити?
«Залишатися людиною, ставати лідером. Бути розумнішим, бути сильнішим, бути талановитішим і тоді намагатися керувати людьми».
А ще вирощувати командирів і неформальних лідерів, берегти тих, хто вже є, розмовляти з людьми, укріплювати довіру між командирами і солдатами, працювати над злагодженням підрозділів.
Саме так. І це теж працює. Особливо якщо ця «релігія» сповідується на всіх рівнях командування. А ще варто зробити так, щоб небоєздатні, непідготовлені, виснажені, контужені бійці не опинялись на таких ділянках фронту. Щоб психологічний стан бійців на нулі був нормальним, а бойовий дух – високим. А для цього потрібно, щоб ротації не тривали по пів року – десять місяців і більше. Щоб бійці не сиділи в окопах на передку два-три-чотири місяці і більше безвилазно – за себе і за тих ’небеге’, що на ТПУ. Щоб вони ходили у відпустку і бачили рідних і близьких. (От просто підніміть статистику СЗЧешників – скільки днів вони були у відпустці з 24 лютого? Ні на які думки не наводить?)
Щоб бійці знали, що через певний час їх замінять і вони зможуть звільнитися, якщо захочуть, а не лише ногами вперед, через поранення або дезертирство. Потрібно, щоб командири і вище командування не вчиняли дій і не приймали рішень, які підривають і довіру до командирів, і бойовий дух війська.
Натомість були сильнішими, розумнішими і талановитішими (с).
Так переможемо.
1
Євгенія Закревська – людина з бездоганним реноме. Відома київська адвокатка, захисниця родин Небесної сотні, керівник юридичної компанії та лобіст майданівських інтересів у судах.
Женя до останнього вела напрямок судових справ Майдану, публікувала щотижневі звіти в “Новинарні“, робила все, щоб винні у злочинах проти Майдану були покарані. Але, як виявилося, одночасно адвокат Закревська проходила військові вишколи, тренувалася в територіальній обороні Києва – готувалася до війни.
Із перших днів великого вторгнення вона – на контракті в територіальній обороні Збройних сил України.
Женя до останнього вела напрямок судових справ Майдану, публікувала щотижневі звіти в “Новинарні“, робила все, щоб винні у злочинах проти Майдану були покарані. Але, як виявилося, одночасно адвокат Закревська проходила військові вишколи, тренувалася в територіальній обороні Києва – готувалася до війни.
Із перших днів великого вторгнення вона – на контракті в територіальній обороні Збройних сил України.
7
Вважаю, що цей закон буде працювати виключно для командирів. В той бік, як їм заманеться. Цей закон суперечить нормам міднародних конвенцій. В ЕС його не схвалюють, а навіть критикують. А для реальних дезертирів, є й зараз закони, та міри покарання.
3
А чому, слова ’вчителька, письменниця, стюардеса’, вас не дратують? Колись, вони також були новими.
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Комментарии к ответу