Внезапная смерть отца, шок. Мне нужны АД? не вывезу?

Примите соболезнования

Купите похоронный набор в аптеке - корвалол + валерианка

Вся организация потребует от вас ясного ума и сил, поэтому постарайтесь держаться без препаратов

Откуда это слово Вывезу? В последнее время здесь часто встречается.
Справитесь, многие справились и все ок. Вы же взрослый человек, все понимаете и вам надо жить дальше.

Вывезите, дайте себе время. У меня мать резко умерла, не гадала и не думала я никогда, что вот так может с ней случиться. На похоронах случилась, истерика, я плакала и кричала кого вы мне тут вывезли, это не она, тогда помог корвалол. А что до антидепрессантов, если они Вам и понадобятся, то точно не сейчас. Как ни банально, но время лечит. Чуть позже, Вам станет легче

В крайнем случае гидазепам можете

О, я также плакала, что это не моя мама. Шок полнейший был, внезапно так

У меня в апреле умерла мама,конечно это тяжедо,мама была в возрасте. Но на фоне сегодняшней трагедии в стране,когда гибнут молодые, и дети остаются сироты, а женщины вдовы,и мужчины калеки ,я смогла себя перестроить ,что моя мама прожила жизнь, и у неё было всё и все.Был муж,которого она пережила на 15 лет,были внуки и все были рядом .Лично я знаю,что буду жить с трагедией в душе не от смерти мамы, а от общей трагедии войны
Написала правду,как чувствую

Автор, міцно Вас обіймаю, тримайтеся. мій тато помер у мами і старшої доньки на очах, збирався вийти на вулицю і впав в кімнаті. Швидка хоч і за 5 хвилин вже була, і реанімовували довго, але не врятували... Для мене той день був я кіно, як не зі мною. Я завжди була татова доця, він реально зі мною проводив в рази більше часу, як мама. А внуки - то взагалі його любов безмежна була. Молодший син дуже важко переживав смерть дідуся, все казав, що це несправедливо, навіть на нервовому грунті проблеми вилізли зі шлунко, приймав заспокійливе.
Діти дуже побивалися, але я і їм, і собі казала - дідусь би ніколи не схвалив таких гірких сліз і ридань за ним, чи депресій. Він був величезним життєлюбом, і хотів би, щоб його згадували з приємністю, усмішкою, згадували його жарти (в нас в родині навіть на цитати його вислови порозбирали), готували за його рецептами (він дуже любив і вмів гарно готувати).
Вже більше 2-х років пройшло, як тата немає, але я сприймаю його смерть як відутність у світі, як ніби поїхав далеко, і зв´язку немає. Тільки це дало мені сили не впасти в депресію. Мама набагато важче пережила його смерть, адже прожили 50 років разом. То вона пропрацьовувала з психологом свій стан, каже, що реально допомогло.
Сил Вам, хай тато спочиває з Богом!