Україньська мова

Я ось скільки читаю, все одно не знайду для себе відповіді.
Чому?
Чому певне коло українців так принципово не хоче пускати українську в свій побут, в свій дім, в себе (може, трохи пафосно звучить, але тим не менш)?
Що не так з українською мовою, що ви продовжуєте передавати своїм наступним поколінням любов до іншої мови і практично зневагу до державної? З виключеннями, звичайно.
Може і не все ідеально в Україні, але ж все-таки ви живете тут, а не виїхали в іншу країну.
Що ви оберігаєте так ревно?
Чому українська мова лишається вам такою чужою? Аж такою, щоб фактично з відразою писати про спілкування нею?
Чому не спростити собі і дітям життя, знаючи і користуючись обома мовами на однаковому рівні? Може б і поняття ’російськомовний регіон’ з часом би зникло, і Україна б перестала ділитися на російськомовних і україномовних. Невже це було б погано?
Я маю досить багато прикладів переходу російськомовних українців (і не тільки українців, а навіть етнічних росіян, які набули громадянство України дітьми чи дорослими) на українську, та я і сама до певного часу активно користувалась російською.
Поки не ’прозріло’, що мова таки має значення.
Це був ліричний відступ)

Знайомі, які втекли з окупації з запорізької області перешли на українську. Я була в шоці. Вони були повністю російськомовні.

в блоці, не хвилюйтесь

Вот вы правильно написали про желание. Мотивации учить украинский, да и любой другой родной язык, у людей не было. Откуда бы взялась мотивация, если Украина фактически были колонией России?

Не ну допустим кто-то из вас хочет поменять позу. То как говорите Петя хочу сверху или петро давай я зверху

Ну так, все зависит от специальности.
Мой друг восьмой год живет в Германии. Язык общения в компании - английский. Так что не надо рассказывать, что без немецкого на работу не устроишься.

Історію погано вчили - 30 грудня 1922 року Україна остаточно втратила незалежність, увійшовши до складу СРСР. Коли розпалась російська імперія, почалася громадянська війна, в цей час Україна створила свою державу. Потім почалася колективізація, голодомори, вбили мільйони українців, переселяли цілими селами в Сибір та Казахстан, по дорозі гинули, міцні здоров´ям доїзжали. Познущалися дай боже над нацією. По згадкам одеситів, харківчан - розмовляли в містах українською, а потім з часом витіснили російською. Ну то таке, це ж нецікаво.

А еще интересно, кто перешел на мову, при родах тоже кричит по-украински?

Нет конечно. Как русская разведчица мамааааа)))

Интересно а какие слова запрещали в 1933
По поводу фамилий не согласна. Среди моих знакомых полно фамилий типа бондар

Ах да. Учила я немецкий еще до войны. Приезжаем в Берлин. Набралась смелости в ресторанчике сделать заказ на немецком. А мне официантка - I don´t understand German

Цікаво, як в Україні когось можуть веселити люди, що намагаються розмовляти українською. І не щирі вони, і смішні, і коряві. А мені не смішно, в мене в офісі всі перейшли на українську принципово- і кримчани, і донеччани, і з лугансьуа, і я- харків´янка. І щось ніхто не рже, всім щиро і доречно...І нехай рік тому це було з помилками. Зараз - російськомовна жінка 50 років починає вітати колегу українською і дивується сама собі. Добре, що порадниця то не є вся Україна.

Так скажите как вы в сексе ? На украинском?

По поводу пропаганды и экспансии. Советские всеми любимые фильмы)
’Место встречи измеенить нельзя’ в поганой сцене с предателем милиционером.он как-то волшебно в рубахе с вышивкой на воротнике. Милиционер.добрый тюфяк.прячущий деньги от жены с украинским говором)
В сцене фильм ’Висота’.который снимали кстате в Днепродзержинске бывшем опять в рубахе вышиванке руководитель предатель и трус)
С чего бы это)))
Молчу про свадьбу в малиновке и прочее.там где украинцы выставлены предателями.трусами и прочим . Было же время) нужно было для чего-то

Я много лет пытаюсь научить свою дочь английскому языку, сама отлично говорю, потому периодически говорю с ней дома по английски, и она когда я начинаю, начинает просто кричать ’Мама, прекрати говорить по английски, мне не нравится!’, при том она неплохо понимает и даже говорит немного. Я по работе много общаюсь по английски и вообще ее этой реакции не понимала. И вот мой муж решил говорить по украински, и у меня такая же истерика в голове. Просто мой муж уже не тот человек когда открывает рот и обращается ко мне на другом языке... Дико ужасно. Буквально я воспринимаю смену языка, как потерю части личности (это откуда-то цитата, но она точно выражает мои эмоции по этому поводу). При том я думаю, что однозначно нужно знать государственный язык, я отлично говорю по-украински, где-то на работе могу по надобности говорить, но есть язык государственный, а есть родной.

Я оце прочитала ваше ’з російськомовного середовища закохувались в українську мову’ і подумала як же мені з однокласниками пощастило попасти в російськомовному Запоріжжі до вчителя української, яка просто жила цією справою. Вона привозила з відпусток написані на аркушах народні пісні з різних регіонів України, потім ми їх вчили і влаштовували вечорниці з костюмами, варениками і узваром) вона розповідала про заборонених письменників і поетів, про знищення цвіту нації. Діставався один примірних якогось оповідання і в тебе була ніч, щоб почитати, а потім передавав іншому. А потім- обговорення, дискусії, твори. В старших класах у нас з подругою навіть був день на тиждень, коли ми спілкувалися лише українською. Ніхто не примушував, просто хотілося. 25 років як закінчили школу, розкидало нас по всьому світу, а й досі, як збираємося раз на декілька років, то всі посиденьки закінчуються тими українськими піснями зі школи. І коли в когось щось погано, то пишемо ’нічого, ще заспіваємо з вами’ вишиванку’. Тому, мабуть, ніхто з мого оточення не проти українізації, ми свою ’лагідну’ пройшли ще в шкільні роки,нам пощастило. Чого я від чистого серця бажаю всім, хто принципово проти. В українську треба просто закохатися.

А как россияне ржут с фильмов как украинцы перед екатериной в ногах валяются. Сегодня мэмчики и ’хохлы всегда предателями были’
Это ж кем нужно быть чтобы сегодня не замечать этого и до кровавыхсоплей воевать за тех пушкиных и язык

у вас слишком много претензии ко всему украинскому, в частности к украинскому языку.
Трохи більше поваги до нації і її мови. Скарга

То тепер потрібно повторити те саме з російською. Правда?

Повторити колективізацію, переселення? Коли це таке було в історії України? Це ви так хочете, щоб українці =рабсіяни. Ми різні, мова різна, не треба робити із свині коня.

одна подруга перешла на суржик, один коллега пишет по-украински в ФБ.
Что они там говорят партнерам при интимной близости - хз, хотя теперь тоже интересно ))

Не обязательно. Это могут и потомки пострадавших или рисковавших пострадать от советской власти. Русский язык стал в какой-то момент меткой, что ты свой, советский. От этой метки тяжело отказаться, если привык воспринимать ее как какую-то гарантию выживания.

Ми вже в тому стані, що абсолютно пох що там і як там рабсіяни. Всі зрозуміли, що вони нелюди, нуль емпатії, без материнських почуттів, багато можна ще чого згадати. Може спеціалісти дослідять чому таке можливо, абсолютно аморальна нація, без спроможністі робити висновки (розбомбити Захід атомними бомбами і чому до нас там погане ставлення).

Я не понимаю, зачем Вы переходили на русский? Домыслы про челюсти омерзительны. Я, как житель российскоговорящего региона, правда, не понимаю, зачем переходить? У нас ВСЕГДА многие говорили по украински, ещё больше суржиком и никого никогда это не смущало, все чудесно друг друга понимали. Да большая часть говорила по русски, но остальные говорили, как хотели и не стремились переходить на него. А если Вы из тех регионов Украины, где говорят специфическим суржиком других соседних государств, и которых понимают только жители их ближайших сел, то не надо рассказывать, что Вы говорили по украински, и специально переходили на русский, так это не правда. С таким же успехом Вы могли переходить на литературный украинский язык и спокойно общаться с русскоговорящим окружением, которое в 99.99 % отлично его понимает.

Не понимаете?
Попытаюсь объяснить.
Хотя отчетливо понимаю, что все сказанное если не вы, тодрругие вывернут овчинкой наружу.ЭДля начала несколько вопросов, и попрошу на них ответить.
Де і в якому місті, вислові ти позиціі, без фантазій, та перекуручування, я висловлююсь про відразу спілкування українською.
Дитина в школі все одно вчит українську, так що не знати не може.
Але.Вона не хоче говрити в побуті на мові.
Цьому можна дати пояснення, і що не так з мовою теж.
Мне зовсім не влаштовую те, що з нею роблять, і це не кінець.
Мене не влаштовіє зовсім її спотворення, привнесення суржику на законодавчому рівні.На зараз вона не має нічого спільного з літературною.
Мене не влаштовує програма української літератури.
Мене більш чим не влаштовуе суржикомовні твори Нестайко, результат праці команди літературних негрів.
А також підбір програми в цілому.Це лютий жах.
Мене не влаштовує зміна правил в ніч перед ЗНО.
Мене не може влаштувати, як і кожну людину, агресія україномовних та іх неповага до вибору іншої людини.
Цей вибір-це не чиясь справа, а власна, і ніде не має порушення законів.
мене не влаштовують подвійні стандарти списання усіх гріхів та злочинів тільки тому, що вони скоєні україномовними.
Мене не влаштовує ще багато чого.
Але, це ніяк не впливає на те, что там, де вимагається використання української, я її віикористовую.
Але ж я ніколи не сприйму тиск у цьоиу вопросі з боку хто зна кого на форумі, бо він вважає, що я повинна* ( чому?) спілкуватися на мові скрізь.Саме вони намагаються образити, перейти на особистості , знайте те, чтого нема и намагаються учинити переслідування.
Не спряючи, а відштовхуючи своєю поведінкою.
Я дійсно вважаю, що така поведінка є провокативною і край шкідлівою для суспільства у цілому.Це недружні дії.І саме вони нв руку ворогу.
І Україну ділять на рзномовну саме вони, а люди юез цього разкачування спокуно собі жили, і мали бі і зараз куди більшу єдність, вона зараз саме начасі.
Не все можу написати, тому що багато тексту виходить.
мені в провину тут і балет, и Пушкіна ставялть, а я дійсно не розумію, як мистецтво і митці, давно поховані та ніколи не маючими росіського походження взагалі, можуть бути ворогами.
Я вже писала, що нікі михалкови, сашибелые та інші політичні повії цк мерзота дісно.І творчістю не поврнеться назвати.
Багато чого можу сказати,але, сподіваюсь, думка зрозуміла.
Або не зрозуміла і зараз буде друга хвиля образливих коментів.
Да тількі ображають не мене, а себе.
І мову теж.

Ви історію вчили? Дружні народи 😎🙈🙈

Да ну, это просто с непривычки. Плюс еще бывает настроение, когда не хочется вообще никаких перемен, чтобы все было максимально стабильно. Люди пластические операции делают, и то как-то близкие с этим смиряются. А здесь просто язык общения, и есть возможность не переходить резко на него, а постепенно, чтобы не было стресса. Тем более, что мы все равно все используем хоть иногда украинские слова. Тут выше девушка сильно интересовалась языком во время секса ))) так я вдруг поняла, что меня муж ласково называет именно украинским словом. А я якось і не звертала на це уваги))

я намагаюся розмовляти українською, але дуже швидко в устній розмові перехожу знов до російської, якщо мені нею відповідають чи шось питають. Намагаюся вести переписки зі всіма українською, з сім´єю особливо. Навіть якщо ми з сином тільки що поговорили російською, і шось не доказали, то переписка у нас виключно українська, так нарабатуєм навички та словарний запас. Намагаюся думати українською, ну ви поняли шо маю на увазі)