Україньська мова

Не понимаете?
Попытаюсь объяснить.
Хотя отчетливо понимаю, что все сказанное если не вы, тодрругие вывернут овчинкой наружу.ЭДля начала несколько вопросов, и попрошу на них ответить.
Де і в якому місті, вислові ти позиціі, без фантазій, та перекуручування, я висловлююсь про відразу спілкування українською.
Дитина в школі все одно вчит українську, так що не знати не може.
Але.Вона не хоче говрити в побуті на мові.
Цьому можна дати пояснення, і що не так з мовою теж.
Мне зовсім не влаштовую те, що з нею роблять, і це не кінець.
Мене не влаштовіє зовсім її спотворення, привнесення суржику на законодавчому рівні.На зараз вона не має нічого спільного з літературною.
Мене не влаштовує програма української літератури.
Мене більш чим не влаштовуе суржикомовні твори Нестайко, результат праці команди літературних негрів.
А також підбір програми в цілому.Це лютий жах.
Мене не влаштовує зміна правил в ніч перед ЗНО.
Мене не може влаштувати, як і кожну людину, агресія україномовних та іх неповага до вибору іншої людини.
Цей вибір-це не чиясь справа, а власна, і ніде не має порушення законів.
мене не влаштовують подвійні стандарти списання усіх гріхів та злочинів тільки тому, що вони скоєні україномовними.
Мене не влаштовує ще багато чого.
Але, це ніяк не впливає на те, что там, де вимагається використання української, я її віикористовую.
Але ж я ніколи не сприйму тиск у цьоиу вопросі з боку хто зна кого на форумі, бо він вважає, що я повинна* ( чому?) спілкуватися на мові скрізь.Саме вони намагаються образити, перейти на особистості , знайте те, чтого нема и намагаються учинити переслідування.
Не спряючи, а відштовхуючи своєю поведінкою.
Я дійсно вважаю, що така поведінка є провокативною і край шкідлівою для суспільства у цілому.Це недружні дії.І саме вони нв руку ворогу.
І Україну ділять на рзномовну саме вони, а люди юез цього разкачування спокуно собі жили, і мали бі і зараз куди більшу єдність, вона зараз саме начасі.
Не все можу написати, тому що багато тексту виходить.
мені в провину тут і балет, и Пушкіна ставялть, а я дійсно не розумію, як мистецтво і митці, давно поховані та ніколи не маючими росіського походження взагалі, можуть бути ворогами.
Я вже писала, що нікі михалкови, сашибелые та інші політичні повії цк мерзота дісно.І творчістю не поврнеться назвати.
Багато чого можу сказати,але, сподіваюсь, думка зрозуміла.
Або не зрозуміла і зараз буде друга хвиля образливих коментів.
Да тількі ображають не мене, а себе.
І мову теж.

Я ось скільки читаю, все одно не знайду для себе відповіді.
Чому?
Чому певне коло українців так принципово не хоче пускати українську в свій побут, в свій дім, в себе (може, трохи пафосно звучить, але тим не менш)?
Що не так з українською мовою, що ви продовжуєте передавати своїм наступним поколінням любов до іншої мови і практично зневагу до державної? З виключеннями, звичайно.
Може і не все ідеально в Україні, але ж все-таки ви живете тут, а не виїхали в іншу країну.
Що ви оберігаєте так ревно?
Чому українська мова лишається вам такою чужою? Аж такою, щоб фактично з відразою писати про спілкування нею?
Чому не спростити собі і дітям життя, знаючи і користуючись обома мовами на однаковому рівні? Може б і поняття ’російськомовний регіон’ з часом би зникло, і Україна б перестала ділитися на російськомовних і україномовних. Невже це було б погано?
Я маю досить багато прикладів переходу російськомовних українців (і не тільки українців, а навіть етнічних росіян, які набули громадянство України дітьми чи дорослими) на українську, та я і сама до певного часу активно користувалась російською.
Поки не ’прозріло’, що мова таки має значення.
Це був ліричний відступ)

Яку єдність?
Єдність можлива лише у людей з спільними цінностями. Цінності у україномовних і зросійщених - діаметрально-протилежні. Ніколи не буде єдності між цими групами. І ніколи, за жодних обставин, навіть за мільйон років Україна не відбудеться двомовною.
Питання мови - це виключно питання двох поваг: поваги до держави і самоповаги.
І все :)

Дивлячись на ваші питання, складається враження, шо моїх постів ви не читали, позиції не знаєте, а берете за основу відповіді та дописи мені від агресивно наложтованих користувачів.Це хибний шлях до розуміння.
І прозрівати мені нема чого,
Все настільки прозоро, що тільки сліпий не пмітить.
І ще.
Чи розумієте ви насправді,яка кількість україномовних із ворожого стану знаходиться зараз у нащій державі?
Навчані, підготовлені, з ’щирою’ українською мовою’
Це вам тема для роздумів.

а таких же, але з перламутровими гудзиками, соррі, російськомовних - жодного нема?
Навіщо ви маніпулюєте?

Ответ не для вас и не ожидалось, что вы поймете написанное.

А у мене відповідь для загального вжитку, користуйтесь на здоров´я :)
Базові цінності різні - єдність неможлива.

я намагаюся розмовляти українською, але дуже швидко в устній розмові перехожу знов до російської, якщо мені нею відповідають чи шось питають. Намагаюся вести переписки зі всіма українською, з сім´єю особливо. Навіть якщо ми з сином тільки що поговорили російською, і шось не доказали, то переписка у нас виключно українська, так нарабатуєм навички та словарний запас. Намагаюся думати українською, ну ви поняли шо маю на увазі)

Я ось скільки читаю, все одно не знайду для себе відповіді.
Чому?
Чому певне коло українців так принципово не хоче пускати українську в свій побут, в свій дім, в себе (може, трохи пафосно звучить, але тим не менш)?
Що не так з українською мовою, що ви продовжуєте передавати своїм наступним поколінням любов до іншої мови і практично зневагу до державної? З виключеннями, звичайно.
Може і не все ідеально в Україні, але ж все-таки ви живете тут, а не виїхали в іншу країну.
Що ви оберігаєте так ревно?
Чому українська мова лишається вам такою чужою? Аж такою, щоб фактично з відразою писати про спілкування нею?
Чому не спростити собі і дітям життя, знаючи і користуючись обома мовами на однаковому рівні? Може б і поняття ’російськомовний регіон’ з часом би зникло, і Україна б перестала ділитися на російськомовних і україномовних. Невже це було б погано?
Я маю досить багато прикладів переходу російськомовних українців (і не тільки українців, а навіть етнічних росіян, які набули громадянство України дітьми чи дорослими) на українську, та я і сама до певного часу активно користувалась російською.
Поки не ’прозріло’, що мова таки має значення.
Це був ліричний відступ)

Вот вы правильно написали про желание. Мотивации учить украинский, да и любой другой родной язык, у людей не было. Откуда бы взялась мотивация, если Украина фактически были колонией России?

У мене великий словниковий запас, коли я пишу українською мовою, але, коли я говорю українською - я як дебіл, мій словниковий запас десь затримується приблизно на 10 секунд від моєї швидкості промовляння слів і це дуже мене дратує, неможливо вільно спілкуватися, саме через це я більше спілкуюся російською, хоча не маю нічого проти української

Яку єдність?
Єдність можлива лише у людей з спільними цінностями. Цінності у україномовних і зросійщених - діаметрально-протилежні. Ніколи не буде єдності між цими групами. І ніколи, за жодних обставин, навіть за мільйон років Україна не відбудеться двомовною.
Питання мови - це виключно питання двох поваг: поваги до держави і самоповаги.
І все :)

Так скажите как вы в сексе ? На украинском?

Так ті вузи для іноземців, на яких заробляють універи, щоб мати можливість своїх навчати безкоштовно. Дивно, що ви порівнюєте Люксембург з населенням менше мільйона і Україну 40 мільйонів населення, звичайно, що у при такій кількості населення свою мову зберегти простіше. Але її треба захищати як ті ж німці чи поляки на національному рівні. Бажаєш робити кар´єру, німецька обов´язкова. Взагалі дивно читати біженців які пишуть, що не вчать мову тієї країни у якій перебувають. Перша умова для отримання статусу це інтенсивні інтеграційні курси, а ще діти повинні відвідувати місцеві школи, де навчання національною мовою. А ще німецька фрау може вам зробити зауваження, що ти при ній спілкуєшся чужою мовою і це не повага до неї. Тому В моїй хаті - моя мова!

Представьте что вы переехали в другую страну, и вот вы должны говорить на работе на французском, в магазине на французском, кино смотреть по телевизору и в кинотеатре на французском, потом вы пришли домой и вы будете говорить на французском? По сути это тоже самое для взрослого человека. Только страна родная, а язык нет. Ты жил 30-40лет, думал по русски, говорил по крайней мере дома по русски и тут надо менять язык. А для тебе это как французский, ты вроде все понимаешь и говоришь отлично, но думаешь на русском и ты постоянно переводишь. Вопрос ты захочешь чтобы твои дети говорили на чужом для тебя языке, или ты будешь их учить дома говорить на родном? (Думаю тут будут варианты) И ещё вопрос в мотивации. Сейчас многие мотивированы ненавистью, а это изначально самая плохая мотивация.

Не понимаете?
Попытаюсь объяснить.
Хотя отчетливо понимаю, что все сказанное если не вы, тодрругие вывернут овчинкой наружу.ЭДля начала несколько вопросов, и попрошу на них ответить.
Де і в якому місті, вислові ти позиціі, без фантазій, та перекуручування, я висловлююсь про відразу спілкування українською.
Дитина в школі все одно вчит українську, так що не знати не може.
Але.Вона не хоче говрити в побуті на мові.
Цьому можна дати пояснення, і що не так з мовою теж.
Мне зовсім не влаштовую те, що з нею роблять, і це не кінець.
Мене не влаштовіє зовсім її спотворення, привнесення суржику на законодавчому рівні.На зараз вона не має нічого спільного з літературною.
Мене не влаштовує програма української літератури.
Мене більш чим не влаштовуе суржикомовні твори Нестайко, результат праці команди літературних негрів.
А також підбір програми в цілому.Це лютий жах.
Мене не влаштовує зміна правил в ніч перед ЗНО.
Мене не може влаштувати, як і кожну людину, агресія україномовних та іх неповага до вибору іншої людини.
Цей вибір-це не чиясь справа, а власна, і ніде не має порушення законів.
мене не влаштовують подвійні стандарти списання усіх гріхів та злочинів тільки тому, що вони скоєні україномовними.
Мене не влаштовує ще багато чого.
Але, це ніяк не впливає на те, что там, де вимагається використання української, я її віикористовую.
Але ж я ніколи не сприйму тиск у цьоиу вопросі з боку хто зна кого на форумі, бо він вважає, що я повинна* ( чому?) спілкуватися на мові скрізь.Саме вони намагаються образити, перейти на особистості , знайте те, чтого нема и намагаються учинити переслідування.
Не спряючи, а відштовхуючи своєю поведінкою.
Я дійсно вважаю, що така поведінка є провокативною і край шкідлівою для суспільства у цілому.Це недружні дії.І саме вони нв руку ворогу.
І Україну ділять на рзномовну саме вони, а люди юез цього разкачування спокуно собі жили, і мали бі і зараз куди більшу єдність, вона зараз саме начасі.
Не все можу написати, тому що багато тексту виходить.
мені в провину тут і балет, и Пушкіна ставялть, а я дійсно не розумію, як мистецтво і митці, давно поховані та ніколи не маючими росіського походження взагалі, можуть бути ворогами.
Я вже писала, що нікі михалкови, сашибелые та інші політичні повії цк мерзота дісно.І творчістю не поврнеться назвати.
Багато чого можу сказати,але, сподіваюсь, думка зрозуміла.
Або не зрозуміла і зараз буде друга хвиля образливих коментів.
Да тількі ображають не мене, а себе.
І мову теж.

Я зрозуміла, що в таких темах краще ігнорувати принципово російськомовних просто. А ще я від жодного з них не можу отримати відповідь на питання, яке майбутнє язьіка вони бачать в Україні. Жодний не відповів.

Дякую за відповідь українською.
’Ви’ то було не конкретно до вас, мала на увазі загалом коло людей, про яких писала.
Основна думка зрозуміла, але все одно ще є питання.
Якщо ви не проти, я пізніше сформулюю.

Я вижу, что если Украина станет свободной европейской страной, то в ней будут русские школы и люди будут говорить на языке, на котором им удобно, а не требует правительство

Рускіє школи в Україні?

Рускіє школи в Україні?

Ну да))))) свободная Украина это ж именно руссские школы)))) без них и жизнь не мила
Дальше и пушкины подтянутся))))

Ця музика вічна-ви таки правильно писали.

Ну ні, це не те ж саме.
Люди, коли переїжджають, вчать мову країни, в яку їдуть. І користуються обома мовами, вдома рідною, поза домом іншою. І дітей вчать і рідної, і іншої, щоб вони себе почували комфортно в середовищі.
Чому в нас так не можна робити?
Мова домашня, мова державна, всі щасливі)
У мене ці мови, на щастя, зараз співпадають.

Я вижу, что если Украина станет свободной европейской страной, то в ней будут русские школы и люди будут говорить на языке, на котором им удобно, а не требует правительство

Так вот и я о том же. У меня вся документация на украинском на работе, телевизор не смотрю, но думаю он тоже на украинском, какие-то выставки или презентации на украинском или английском, ребенок учится на украинском в школе, на всех кружках тоже, учителя даже русскоязычные естественно говорят на украинском. Дома и в повседневном общении мы говорим по русски, потому что это наш родной язык, я сформировалась как личность думая на русском. Вопрос то был почему люди не пускают в свой быт украинский язык, потому что им сложно, сложно постоянно подстраиваться, подрабатывать в своей голове переводчиком для себя, и они хотят сохранить свой родной язык. Вы говорите по украински и захотите сохранить свой родной язык для себя, если вам прийдется говорить на другом по работе или ещё каким-то причинам.
И это ужасно сложно к тому же! Даже мне знаю несколько языков и привычной к таким изменениям. А у меня муж технарь, для него язык учить это просто кошмар кошмарный! И он хочет кстати заговорить хоть немного на украинском, вырос в Киеве, но мне это слышать кошмар кошмарный, когда грамотный человек, коверкает слова, кривляется и вставляет буквы лишние, не может выразить мысль...

Зазначу,що математичні, технічні, фізічні и програмні терміни зовсім не налаштовані для використання українською мовою.