Кто жил в Ссср?

Будильник
АБВГДейка
В гостях у сказки
Катрусин кінозал
Очевидное-невероятное
Клуб путешественников
Вокруг света
Это то, что я смотрела в детстве, все передачи были познавательными. Сейчас нмчего на ТВ, кроме дебильных свинки Пеппы губки Боба для детей нет.

Це всі розуміють.

Тоді про прабабусю ви або не знаєте, або свідомо обманюєте. Можливо ваші були з міста, бо мова про села, тоді зрозуміло, чому ви не в курсі.

вы написали что квартира ’досталась’, так она была государственная. Не собственность. Уточняйте.
И то, что вещи были качественные, мама говорила, серьезно? Поэтому шмотки ’оттуда’ были верхом крутости, везли, перепродавали за дурные деньги (месяц работы чтобы купить футболку). А изобилие какое было, разные цвета, фасоны, модели, сидели отлично, да?

Прабабуся була жива до моїх 5 років. А бабуся все життя пропрацювала у колгоспі, про трудодні щось розповідала, а от про паспорт не пам´ятаю. Дітей не грузили такими темами.

Все. Вы билеты пробовали купить? За 2 месяца в диких очередях постой. И не смотря на копейки, это было дорого для обычных людей. Они себе даже этого не могли позволить, снять квартиру у моря, пожить там. А отпуск? Летом давали только по блату, матерям одиночкам и партийным лидерам. Остальные в январе отдыхали дома

Чтобы не оскорблять Вас напишу еще раз ,отец 1953 года рождения,считайте сколько ему было когда он там был. Да рассказывал только про фрукты.

Чиновники жили очень круто, остальные нищета и боязнь сказать что-то лишнее.
Очень хорошо помню выражение ’не телефонный разговор’ и то , как папа втихоря вечером в приёмнике искал волну ’голос Америки’

Схоже, що ні. От вокруг света було, то клас! А Україна рилом не вийшла, немає достойних передач.

Про булочки насмішили, в Кулиничаз видів 15 булочок, мої улюблені з тройною начинкою - мак, джем, заварний крем. А про дерева, хто вам зараз забороняє зрубати дерево у своєму дворі? То мова про дерева з власного саду, їх обкладали податком, тому і рубали, бо грошей не було. В колгоспах працювали за трудодні, тобто галочку в табелі. Почитайте. І закон про три колоски нагадають? Чому сесер, це період 80-90? Давайте згадаємо більш давні роки.

Залог процветания это сбыт, а когда овощи не нужны они гниют

Квартиры не бесплатно - их получали в очередях стоя одами (и реально их давно оплатив засчет смешных зарплат).
В институтах бесплатное? Особенно поступление? Вы сейчас серьезно?
В карман никогда ваши родители не ложили ничего врачам? Правда?
Работали все. Вот это правда. Можно пить, прогуливать, тупить на работе, но ты будешь получать гарантированную зарплату как и тот кто пашет, и к чему-то стремится. В этом глубокий смысл уравниловки - не высовывайся

за 5 страниц вам наверное написали уже как эту мебель ваши родители покупали).
Одежда без проблем - что за скрытый смысл в этой фразе? Ну да, голыми по улицам не ходили

Так, нема, до чого тут рило?
На серіали кошти є, на всякі плінтусні шоу теж є, а на дитячий контент нема.
В чому тоді пріоритети?

СССР 70 х не есть СССР 80 х.
В 70 х нравилось. Не было пустых прилавков в магазинах, кружки бесплатные, детские лагеря тоже.
Молоко подвозили прямо во двор, к двери.
Дети не сидели в гаджетах,а проводили время на улице с друзьями в разных играх.
Медицина была действительно бесплатной, так же школа без сборов на шторы.

То ви просто були не в курсі, але це не значить, що паспорта не було тільки в прабабусі, а в бабусі і мами були з 16 років.

Мрак был, вспоминаю с ужасом. Единственный плюс-это юность,все переносилось легко.

Я в Куліничах якось круасани купувала. Начинку шукала до самого хвостика) Про свіжість взагалі мовчу. І була Сімейна пекарня в нас, яку розбомбили, хліб був свіжим день, а потім цвяхи можна забивати) Забороняють і в лісі вирубати. І це тоді, коли в країні були обстріли, перебої зі світлом і електропостачанням. А влітку минулого року знаєте, що в моєму регіоні було? Бучанський район, щоб ясніше було) Спилювали і рубали дерева, викликали поліцію і нічого їм не зробили. А спилювали, як думаєте хто? Якийсь дід Панас який на зиму дрова готував? Ні, як завжди, кому деревина на продаж і місце потрібно для забудовників звільнить. І це в той час, коли тільки-тільки звільнили область від окупації, багато хто залишився без домівок і рідних. Колгосп для мене це щось дивне, маю туманне уявлення про нього. Але мені смішно читати, що все було так погано тоді і всі брешуть, а зараз ну манна небесна, а не життя у всіх) Завжди були якісь плюси і мінуси, багато чого залежало від заможності родини, що тоді, що в нас час. Звісно знайдуться ті хто буде волати, що зараз всі з віллами, по декілька машин у кожного і кожного дня куштують свіжого тунця і королевські креветки, але ж це не так, правда?) І через декілька десятків років діти, які застали війну будуть згадувати, щось хороше. Хоча б здавалось війна про яке хороше взагалі мова?

А что такого ужасного вы застали?

много было ателье, шили платья к ДР,НГ, костюмы на свадьбу,теще на юбилей))
вязали свитера и кофтулечки.
но когда был завоз какой-то одной импортной модели одежды ,то многие ходили как из инкубатора,в одинаковых платьях или костюмах.

Ви порівнюєте тепле з м´яким. Вам писали про фруктові дерева у власному саду, які зрубували, тому не було фруктів і ягід, а купити було ніде.

Залог процветания это сбыт, а когда овощи не нужны они гниют

Пионерия, ненавидела всей душой,дефицит продуктов, разгул преступности,ужасные совдеповские вещи, потом купоны, инфляция и т.д.

Кому не нужны? При ссср не нужны были овощи и консервы из них?)))) Чо ж вы сбыт не наладили.любители совка?

Я не порівнюю, а пишу, що в нас під час війни ситуація не краще, але зараз все добре, а тоді було погано тільки) Без ягід і фруктів в принципі обійтись можна, а ось без тепла в хаті було м´яко кажучи не дуже людям осінню і взимку. І я наприклад не пам´ятаю, щоб хоч одна із бабусь розказували про те, що вирубували фруктові дерева у власному садку, але я не кричу, що ті хто про це чув, знає -брехливі совкодрочери, як тут писали)

Так инфляция и преступность это уже после ссср. Дифицит продуктов как то не сильно ощущала, или может у нас в городе не так плохо с этим было. Ну да бананов не было, и мандарины только зимой. Многие пишут майонеза и горошка на оливье не было, но я в детстве майонез не ела. В общем чего не было, о том как то и не думалось. Вещи тоже тогда ужасными не казались. Хуже выглядят даже некоторые вещи с 90х, как гянешь на фото...

Почитайте, це не про дерева, це про геноцид
Одна з тих страшних речей, якими ламали українців за совєтів - то податок на дерева (і кущі) та масова примусова вирубка садів.

Їх було кілька: 1929го, 1939го, 1948го і останній 1953го, буквально перед самою смертю Сталіна.

В деяких селах люди самі вирубували дерева і кущі, бо не мали чим платити (за несплату карали). В інших - це робили показово бригади ’буксірів’ і червоноармійців.

Скасували його в 1954 р.

Те, який вплив мав цей аспект геноциду на українську культуру - важко оцінити. Про це детально мають говорити як історики, так і ботаніки. Але якщо коротко: було знищено десятки старовинних сортів яблук, груш, слив, жерделів і морелів (старі різновиди абрикос), смородини, вишень, черешень, малини, суниці, бросквини (старовинна назва персиків). От ви куштували коли-небуть дулі? Не ті, що з маком, а я маю на увазі різновид дрібних ранніх літніх груш, дуже запашних і солодких, він був поширений на території Речі Посполитої із 16 ст. (і аж до 19 ст. не мав конкурентів). Деякі культури - чишкун, айва, старовинні сорти горіхів, вишнево-черешневі гібриди, персики - просто зникли, часом навіть назви не лишилося... (Мені здавалося, що фізаліс - це нова культура. А виявляється, його масово вирощували в кін. 19 ст. і називали ліхтарником.)

...А разом із тим усим - зникли рецепти солодощів і домашніх наливок.

І навіть слова - зникли.

От ви знали, що первісно означало слово ’смаколик’? На Фастівщині, в районі с. Яхнів і с. Мала Половецька ще з царських часів - від скасування кріпацтва і до першого податку на садки, тобто майже три покоління - селяни вирощували на продаж для Києва масово фрукти і ягоди. Кожна сім´я мала свою спеціалізацію - смородина, малина, аґрус... або яблука, або вишні. А ’смаколик’ - це цукати, виготовлені за принципом сухого київського варення.

Коли податок на садок скасували, мій дідо - Петро Сікачина - заповзявся посадити садок. Це була його стрижнева мрія, життєва опора. Того ж року селянам-колгоспникам дозволили мати більші присадибні ділянки. І ось родина отримала рівніший наділ на город, а схил яру дозволено було засадити садком і використовувати як сінокіс. А сам яр - для стримання ерозії - засадити швидкоростучими деревами (дід посадив верби, осокори, вільхи, терносливи, а також ліщину й бузину). Ерозія припинилася. Загалом тоді по селу було висаджено багато дерев - лісосмуги між полями, стримуючі балки по ярах, ялини, верби, осокори, тополі, дуби. Це по суті врятувало село й поля довкола нього. Інакше б прийшли суховії.

Так ось, щоб змогти посадити садок із яблунь і груш - всі дерева дід сам щепив - він обійшов усі довколишні села в пошуках живців. Бо плодових дерев, що вціліли - були одиниці. Йому вдалося роздобути: донешту, антонівку, семеренку, пепенку, шафран, папіровку, джонатан, сніжний кальвіль і ще якесь дрібне раннє солодке яблуко (за моєї пам´яті в нас його ніхто, крім корови, не їв, на Вінничині це - ’канхветка’). Крім того, 4 сорти груш. Сливи і вишні росли дикі. 4 сортові сливи посаджені були вже в кінці 1960х. Найважче було відновити популяцію абрикос і горіхів - дідові молодші брати, які пішли у військові, надсилали дідові кісточки з Кавказу. Ще одну морелю місцеву дід нашукав у лісосмузі. Смородина в нас росла дика - велетенські кущі в півтора людські зрости, з дрібними кислими ягодами, дуже пахучими. Порічки й малина з´явилися пізніше.

До дерев ставилися з благоговінням. Зрубати? Гріх. Кожне вимерзле чи поламане бурею дерево - оплакували. Кожне весняне саджання - свято і символічний акт ’я живу, я росту, я вірю в майбутнє... і коли навіть я помру, дерева - залишаться’.

Вікіпедія пише, що відновити шкоду завдану цими сталінськими указами і втамувати ’фруктовий голод’ вдалося в 1969р. Як на мене, відновити шкоду не вдалося ніколи - втрачені сорти й культивари, природні гібриди... вони втрачені навіки. Зупинка селекції та розвитку на три десятиліття - це втрачений час. І головне, що зцілить душевний біль тих, хто пам´ятав з дитинства, як поторочі в чорному з червоними зірками вирубували щойнорозквітлі садки? Такі рани зціляє тільки Бог. Такі гріхи прощає тільки Бог.

Наш обов´язок - пам´ятати.

Автор: Зоя Жук.