Кто жил в Ссср?

Почитайте, це не про дерева, це про геноцид
Одна з тих страшних речей, якими ламали українців за совєтів - то податок на дерева (і кущі) та масова примусова вирубка садів.

Їх було кілька: 1929го, 1939го, 1948го і останній 1953го, буквально перед самою смертю Сталіна.

В деяких селах люди самі вирубували дерева і кущі, бо не мали чим платити (за несплату карали). В інших - це робили показово бригади ’буксірів’ і червоноармійців.

Скасували його в 1954 р.

Те, який вплив мав цей аспект геноциду на українську культуру - важко оцінити. Про це детально мають говорити як історики, так і ботаніки. Але якщо коротко: було знищено десятки старовинних сортів яблук, груш, слив, жерделів і морелів (старі різновиди абрикос), смородини, вишень, черешень, малини, суниці, бросквини (старовинна назва персиків). От ви куштували коли-небуть дулі? Не ті, що з маком, а я маю на увазі різновид дрібних ранніх літніх груш, дуже запашних і солодких, він був поширений на території Речі Посполитої із 16 ст. (і аж до 19 ст. не мав конкурентів). Деякі культури - чишкун, айва, старовинні сорти горіхів, вишнево-черешневі гібриди, персики - просто зникли, часом навіть назви не лишилося... (Мені здавалося, що фізаліс - це нова культура. А виявляється, його масово вирощували в кін. 19 ст. і називали ліхтарником.)

...А разом із тим усим - зникли рецепти солодощів і домашніх наливок.

І навіть слова - зникли.

От ви знали, що первісно означало слово ’смаколик’? На Фастівщині, в районі с. Яхнів і с. Мала Половецька ще з царських часів - від скасування кріпацтва і до першого податку на садки, тобто майже три покоління - селяни вирощували на продаж для Києва масово фрукти і ягоди. Кожна сім´я мала свою спеціалізацію - смородина, малина, аґрус... або яблука, або вишні. А ’смаколик’ - це цукати, виготовлені за принципом сухого київського варення.

Коли податок на садок скасували, мій дідо - Петро Сікачина - заповзявся посадити садок. Це була його стрижнева мрія, життєва опора. Того ж року селянам-колгоспникам дозволили мати більші присадибні ділянки. І ось родина отримала рівніший наділ на город, а схил яру дозволено було засадити садком і використовувати як сінокіс. А сам яр - для стримання ерозії - засадити швидкоростучими деревами (дід посадив верби, осокори, вільхи, терносливи, а також ліщину й бузину). Ерозія припинилася. Загалом тоді по селу було висаджено багато дерев - лісосмуги між полями, стримуючі балки по ярах, ялини, верби, осокори, тополі, дуби. Це по суті врятувало село й поля довкола нього. Інакше б прийшли суховії.

Так ось, щоб змогти посадити садок із яблунь і груш - всі дерева дід сам щепив - він обійшов усі довколишні села в пошуках живців. Бо плодових дерев, що вціліли - були одиниці. Йому вдалося роздобути: донешту, антонівку, семеренку, пепенку, шафран, папіровку, джонатан, сніжний кальвіль і ще якесь дрібне раннє солодке яблуко (за моєї пам´яті в нас його ніхто, крім корови, не їв, на Вінничині це - ’канхветка’). Крім того, 4 сорти груш. Сливи і вишні росли дикі. 4 сортові сливи посаджені були вже в кінці 1960х. Найважче було відновити популяцію абрикос і горіхів - дідові молодші брати, які пішли у військові, надсилали дідові кісточки з Кавказу. Ще одну морелю місцеву дід нашукав у лісосмузі. Смородина в нас росла дика - велетенські кущі в півтора людські зрости, з дрібними кислими ягодами, дуже пахучими. Порічки й малина з´явилися пізніше.

До дерев ставилися з благоговінням. Зрубати? Гріх. Кожне вимерзле чи поламане бурею дерево - оплакували. Кожне весняне саджання - свято і символічний акт ’я живу, я росту, я вірю в майбутнє... і коли навіть я помру, дерева - залишаться’.

Вікіпедія пише, що відновити шкоду завдану цими сталінськими указами і втамувати ’фруктовий голод’ вдалося в 1969р. Як на мене, відновити шкоду не вдалося ніколи - втрачені сорти й культивари, природні гібриди... вони втрачені навіки. Зупинка селекції та розвитку на три десятиліття - це втрачений час. І головне, що зцілить душевний біль тих, хто пам´ятав з дитинства, як поторочі в чорному з червоними зірками вирубували щойнорозквітлі садки? Такі рани зціляє тільки Бог. Такі гріхи прощає тільки Бог.

Наш обов´язок - пам´ятати.

Автор: Зоя Жук.

У нас в городе был магазин ’Океан’, там той селёдки и морепродуктов каких только не было.
А образование советское - лучше в мине! И никто меня в этом не переубедит. Я побывала в капиталистических странах, насмотрелись на все прелести ихней медицины и образования. Растят рабов для строек и заводов.

Щиро дякую за цікаву інформацію. Пізніше почитаю про це детальніше. Мені чомусь здавалось, що слово ’смаколик’ прийшло до нас із Західної частини України, а виходить Фастівщина. Аґрус у бабусі в Сумській області куштувала тільки, зараз і в магазинах бачила, хоча раніше точно не було, мама завжди привозила від бабусі) І цукровий буряк скільки не шукала немає в нас, а в Сумській області був)

У нас в городе был магазин ’Океан’, там той селёдки и морепродуктов каких только не было.
А образование советское - лучше в мине! И никто меня в этом не переубедит. Я побывала в капиталистических странах, насмотрелись на все прелести ихней медицины и образования. Растят рабов для строек и заводов.

Все, что я от родителей слышала, колбаса дешевая была, ещё что-то там дешевое было. Зимой окна на распашку были, бо тааак топили.
Если, честно вообще не знаю, по чем там можно ностальгировать.

Некоторые даже путешествовали по СССР 🤷🏻‍♀️

Мені 47, ненавиджу совок усієї душею.
Мені досі іноді кошмари сняться, як я стою в черзі, і мама не встигає прийти.
Черги за всім на світі - сметаною, оселедцем, свіжим хлібом, ковбасою по 2.20... а якщо шоколадні цукерки чи сир завезли - то могли і побитися в черзі і взагалі - більше пів кілограма в руки не давати!!!
Страшенний дефіцит всього на світі, відсутність елементарних речей типу туалетного паперу, дезодорантів, підгузків, прокладок, нормальних олівців чи фломастерів...
Якщо вистояв 2 доби в книжковий і вибив таки трьохтомник Джека Лондона, то до нього ’в нагрузку’ доводилося купляти якийсь чи не 10-томник матеріалів з 25 чи якого там пленуму кпрс чи подібної х**ні.
Радянська школа це окрема тема. Грубість вчителів, рукоприкладство, доноси, підлабузництво, некомпетентність... це все про неї.
Про політику і писати не буду, то не на 2 строки тексту.
Я можу довго писати, але ну нафік. Минуло і минуло, головне, аби не повернулось.

Мне кажется тогда просто денег ни у кого не было, вот и не выезжали, а у кого были спокойно передвигались. Моя бабушка к дочери (моей тете) постоянно ездила в Германию каталась и в макцкву за новыми вещами и мебелью даже

Кому там рай в СССР був?
Дітям номенклатурних босів?
Чи може вже всі забули право телефонного звінка в судовій системі?
Ото щастя мати ковбасу із паперу та за прокладками та памперсами до перекурів із-за бугра бігати.

Мне кажется тогда просто денег ни у кого не было, вот и не выезжали, а у кого были спокойно передвигались. Моя бабушка к дочери (моей тете) постоянно ездила в Германию каталась и в макцкву за новыми вещами и мебелью даже

Вот сейчас модно искусственные шубы, а в то время натуральные носили, ошибка

Куда вы так офигенно путешествовали? В Турцию от завода путевки выдавали?

Ага,типа вечные лозунги-идем к светлому коммунизму,к которому так и не пришли за 70 лет,согласна зомбирование и сплошное ущемление прав,человек принадлежит не себе,а партии

Мені 47, ненавиджу совок усієї душею.
Мені досі іноді кошмари сняться, як я стою в черзі, і мама не встигає прийти.
Черги за всім на світі - сметаною, оселедцем, свіжим хлібом, ковбасою по 2.20... а якщо шоколадні цукерки чи сир завезли - то могли і побитися в черзі і взагалі - більше пів кілограма в руки не давати!!!
Страшенний дефіцит всього на світі, відсутність елементарних речей типу туалетного паперу, дезодорантів, підгузків, прокладок, нормальних олівців чи фломастерів...
Якщо вистояв 2 доби в книжковий і вибив таки трьохтомник Джека Лондона, то до нього ’в нагрузку’ доводилося купляти якийсь чи не 10-томник матеріалів з 25 чи якого там пленуму кпрс чи подібної х**ні.
Радянська школа це окрема тема. Грубість вчителів, рукоприкладство, доноси, підлабузництво, некомпетентність... це все про неї.
Про політику і писати не буду, то не на 2 строки тексту.
Я можу довго писати, але ну нафік. Минуло і минуло, головне, аби не повернулось.

Мабуть в ГДР їздила, так вона ж під сесером була, тому туди реально було поїхати. Пам´ятаю, у мами чоботи ГДРовські були, майже не носила, берегла. Ви читали, як люди тікали з ГДР в ФРГ? Перелазили через стіну, навіть під загрозою бути розстріляним, багато хто помер. Дітей перекидали.

Самое странное, что про куни я, будучи подростком, прочитала в комсомольском журнале, ’Ровесник’. Целая рубрика была, на подобные темы.
И очень нравились женские комбинации, отдел в магазине был. Это было красиво. Сейчас эта вещь, почему то исчезла из нашего гардероба.

А как получалось так отопить? Я тоже заметила что что-то с каждым годом все холоднее. Помню в детстве жара была в доме, может по другому коммуникации делали

Первая треш-газета СПИД-инфо. Чего там не писали только, глаза на лоб лезли.

А що,чоботи кожного місяця купуються?

Харьков. Понятно,что нужно было пошевелиться, чтобы их купить.

Не тільки блатних.
В нашому класі дві дівчинки танцювали в районному будинку піонерів в ансамблі народного танцю, всім ансамблем їздили до Артеку. Звичайні діти зі звичайних сімей.

А сейчас, не квест?

Ну скажу я Вам, если сравнивать теперешний период с периодом СССР до развала, я бы сказала - сравнение явно не в пользу нынешнего времени...

вот и вся суть ностальгии по совку.
А вы говорите бабушки за молодостью скучают)). Да тут женщина пирожки с повидлом больше не ела, они и стали ее ассоциацией с ссср

Да, не таял до апреля. Обычные окна. Батареи чугунные , топили, в майке и трусах дома ходили. Всегда форточки настежь были.