Я такая - жду трамвая• 16 апреля 2023
Девочки ВПО одинокие (и можно все остальные тоже), зайдите пожалуйста!
Добрый вечер. Подскажите, кто впо и живёт сам. Как вы справляетесь психологически? Может как-то отвлекаетесь. Есть ли среди вас такие как я, живущие в селах и без денег?
показать весь текст
33
0
Дякую дівчата за підтримку, та я все розумію, так образливо, не очікувала що таку пропозицію отримаю від гарних знайомих.
1
У 2014 мені було 37, але в мене на руках була дитина.
Відверто кажучи, не знаю як би я впоралася якщо була б сама (можливо поринула б у діпресію і апатію), відповідальність за сина дуже мотивувала. Теж спочатку виїхала в село, але швидко зрозуміла що роботи там майже нема і освіту нормальну сину отримати не реально(на тому рівні на якому я хочу) . Переїхали до найближчого обл центру. Дві (іноді три) роботи, син змушений був подорослішати у пришвидьшеному темпі. Ну, якось так, нити і жаліти себе було ніколи, фізична втома рятувала від поганих думок, іноді плакала, але не часто, мала стримуватися і вдавати перед дитиною впевненість . Приблизьно за 2 роки стало легше. Ну, якось так.
Відверто кажучи, не знаю як би я впоралася якщо була б сама (можливо поринула б у діпресію і апатію), відповідальність за сина дуже мотивувала. Теж спочатку виїхала в село, але швидко зрозуміла що роботи там майже нема і освіту нормальну сину отримати не реально(на тому рівні на якому я хочу) . Переїхали до найближчого обл центру. Дві (іноді три) роботи, син змушений був подорослішати у пришвидьшеному темпі. Ну, якось так, нити і жаліти себе було ніколи, фізична втома рятувала від поганих думок, іноді плакала, але не часто, мала стримуватися і вдавати перед дитиною впевненість . Приблизьно за 2 роки стало легше. Ну, якось так.
2
Я впо с 14. Мы переехали под Киев, но я знала, что буду разводится. Первый год просыпалась в мокрой подушке от слез, по новостям показывали все это, я не могла - плакала. Через полтора года поехала в гости, посмотрела на этот упадок и захотелось сразу домой и попустило.
Развелась. Но пахала как раненая, терпела мужа ради свободы и нормальной жизни 5 лет, было трудно, сейчас в разводе. Но все более менее.
Переезжайте в город или если вы одна за границу. Я все больше понимаю, что надо было ехать тогда в Польшу, когда беженцев принимали. Второй раз у нас тут уже очень жестко было, но сидели дома, пронесло. Просто второй раз с нуля, честно, морально мне это невыносимо(((
Развелась. Но пахала как раненая, терпела мужа ради свободы и нормальной жизни 5 лет, было трудно, сейчас в разводе. Но все более менее.
Переезжайте в город или если вы одна за границу. Я все больше понимаю, что надо было ехать тогда в Польшу, когда беженцев принимали. Второй раз у нас тут уже очень жестко было, но сидели дома, пронесло. Просто второй раз с нуля, честно, морально мне это невыносимо(((
1
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Комментарии к ответу