Этожзвяздаяегообожаю• Изменено 25 апреля 2023
Как живёте с мужем на расстоянии?
И у кого муж не воюет. Часто общаетесь? По видео или просто по телефону? Как удается поддерживать чувства? И самое главное: как справляетесь с ревностью? Не думаете об изменах? Видите ли изменения в муже?
Думаете плохо, если не отвечает?
Думаете плохо, если не отвечает?
показать весь текст
62
0
Спілкуємося кожен день майже. Ревнощів у мене немає, нічого такого не думаю. Мені і без цього є про що подумати. Зрозуміло що стосунки треба буде будувати заново, але у нас є такий досвід і нас це не лякає
начинаю понимать, что свобода мне интереснее, чем семейные узы
надоело доказывать что-то, стремиться за двоих, пихать кого-то и обслуживать, еще и выслушивать недовольство
с возрастом характер мужчины не становится лучше
как-то так
надоело доказывать что-то, стремиться за двоих, пихать кого-то и обслуживать, еще и выслушивать недовольство
с возрастом характер мужчины не становится лучше
как-то так
4
Це вибір вашої сімї.
Автор питає як то воно відносини на відстані.
А кажу що близьке оточення то відносини.
Автор питає як то воно відносини на відстані.
А кажу що близьке оточення то відносини.
2
Спілкувалися кожного дня , але все одно це не варіант жити так постійно , стосунки псуються так чи інакше і мені занадто важко самій в побутовому плані. Тому зробили все для того , щоб з´їхатися
Прям как у меня. Харьков, муж невыездной от слова вообще. Буду возвращаться. Хоть и ездила, но семья должна быть вместе. Отношение хорошие, давно в браке.
5
Нормальні бувають стосунки на відстані. Маю досвід річного такого етапу. Ми обоє були у інших країнах пр роботі, бачилися тільки на десять днів відпустки того року і все ок. Просто питання в тому, наскільки хотіти ці стосунки зберегти.
3
Ви молодець!
Для багатьох сімей вимушена розлука була часом подумати - а чи проживу я без цієї людини.
Одні зрозуміли - легко! І це добре.
А інші зрозуміли що їм потрібен їх партнер і вони хочуть надалі йти з ним по житті.
Для багатьох сімей вимушена розлука була часом подумати - а чи проживу я без цієї людини.
Одні зрозуміли - легко! І це добре.
А інші зрозуміли що їм потрібен їх партнер і вони хочуть надалі йти з ним по житті.
2
Автор спрашивает, я отвечаю, как в моей семье, четко по теме, мы на расстоянии живём.
Отец мужа с его 10 лет работал в Киеве, а он с матерью в Харькове, мать не хотела оставлять работу, муж не хотел переводиться с любимой гимназии, было принято решение жить в разных городах. Ездили каждые или через выходные друг к другу. Сейчас мужу уже 35 лет, его родители до сих пор в браке, а мои родители, жившие под одной крышей, давным давно в разводе.
Отец мужа с его 10 лет работал в Киеве, а он с матерью в Харькове, мать не хотела оставлять работу, муж не хотел переводиться с любимой гимназии, было принято решение жить в разных городах. Ездили каждые или через выходные друг к другу. Сейчас мужу уже 35 лет, его родители до сих пор в браке, а мои родители, жившие под одной крышей, давным давно в разводе.
4
Ответ дляФуліганка
Харьковская область.
Я тоже. Сегодня 2 прилета в мой город((( задолбали суки
1
Ні, для мене дуже складно. І робота є, і зп гарна, але не можу...дужу сумую за чоловіком. Побачимо. Іноді заздрю дівчатам, які відносяться до цього легко. Мені інші взагалі не цікаві, але в мене чоловік чудовий)
2
Автор, по моїм спостереженням розпадається в дуже багато сімей де ніхто не виїзджав. Бо стрес, страх, люди проявляють себе з неочікуваної сторони. Просто треба приймати той факт що не всі стосунки можуть пережити випробування війною
2
Мягко сказано. Насколько я добрый человек по жизни, но ненавижу тварей. Это нелюди, тупая биомасса рабов. Не буду писать пожеланий- забанят
Как эти твари к детям своим приходят запуская ракеты? Пасха была, все в церквях свечки ставят. Мразота.
Как эти твари к детям своим приходят запуская ракеты? Пасха была, все в церквях свечки ставят. Мразота.
1
Тоже Харьков. Давно бы вернулась, но ребенок подросток, тут школа, хочет поступать после 9го. Я мотаюсь туда сюда. Муж выездной, но не будет выезжать
Спілкуємось щоденно, постіно переписка, голосові, фото і т п.
Щодо почуттів - мені в цьому сенсі простіше, адже умене ’вигоріло’ все пару років тому на грунті його агресивної поведінки. Але ми не розходились, двоє дітей, чоловік сам наполіг, щоб я виїхала з ними закордон. Мені швидше важко в моральному плані, фінансовому. Тому я не ваш випадок)
Щодо почуттів - мені в цьому сенсі простіше, адже умене ’вигоріло’ все пару років тому на грунті його агресивної поведінки. Але ми не розходились, двоє дітей, чоловік сам наполіг, щоб я виїхала з ними закордон. Мені швидше важко в моральному плані, фінансовому. Тому я не ваш випадок)
4 месяца были в Польше - постоянно на связи, потом вернулись в Украину в безопасный город, муж приезжает каждые выходные, родной город в двух часах на автобусе от нас, под ежедневными отстрелами 
Я ніколи не ревную, і ніколи нікого не тримала, і живу по принципу безкорисного кохання, бо можу собі це дозволити.
Я завжди за такі відносини, щоб не обмежувати життя один одного і за 100 відсотківу довіру, бо все інше то токсично.
Ми і до війни, були багато в розлуці періодично, бо у чоловіка довгі відрядження
І дуже багато витримали і до війни
А зараз тим більше
Ось приїздив на Великдень, знову зараз в Україні
Потім знову буде у відрядженні
Спілкуємося кожен день по смс і відео
Чекаємо відпустки хоть.
Я завжди за такі відносини, щоб не обмежувати життя один одного і за 100 відсотківу довіру, бо все інше то токсично.
Ми і до війни, були багато в розлуці періодично, бо у чоловіка довгі відрядження
І дуже багато витримали і до війни
А зараз тим більше
Ось приїздив на Великдень, знову зараз в Україні
Потім знову буде у відрядженні
Спілкуємося кожен день по смс і відео
Чекаємо відпустки хоть.
У мужа предприятие разбомбили в первые недели войны,мы в Харьковской обл.Целый год муж был без роботы,правда мы все вместе выезжали в другую обл. в прошлом году но там он не смог найти работу, ее просто небыло.С февраля этого года его фирма начала работу на западной и он теперь работает вахтой.Два месяца уже отработал,вот приезжал на неделю и опять уехал.Морально тяжело,мы за 15лет брака так долго не жили отдельно,но как есть. Я дома с сыном подростком, каждый день на созвоне,можем позвонить друг другу в любой момент, постепенно как то привыкаем.Ссор и обидок нет,ревности тоже.Он ходит на работу,я работаю,обсуждаем как у кого день прошел,бытовые проблемы и т .д.Я просто знаю что это не навсегда.Хотел нас перевести к себе ,но мы подсчитали что это не выгодно вообще,пока так,а дальше посмотрим.
Хіба таке буває) У мене характер той ще. Мій чоловік-абсолютно інший і єдиний, хто зі мною справляється))) Я взагалі багато чого робила, але ...ми 20 років разом. Свята людина.
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Комментарии к ответу