Де купити такі красивенні тарілки? Фото

Нет. Этот сервиз мы использовали на все праздники. Дни рождения, плюс всякие НГ, Паска, Рождество и прочие. Вначале у бабушки, потом у мамы. Зачем вы спорите, если не знаете? Посудомойка - это обычное поливание водой. Руками я тру губкой с моющим средством. Еще раз плвторяю. Современные облазят после второго-третьего мытья.

я пару чашек покупала, дешевых китайских, так норм качество оказалось. позолота на месте пока.
мне именно хотелось с позолотой и рисунками, как в детстве - любила сидеть рассматривать посуду во время еды)

а вот -- тоже из-за ностальжи --- еще покупала кобальтово-синие тарелки, то долго не прожили, раскололись через года 3-4(( думаю, может, из-за микроволновки, не знаю.

Але времена вашей мамы, посудомойками не пользовались, поэтому позолота и сохранилась

Вот сейчас какое-то качество такое. Я не любитель совка, но у мамы сервиз от бабушки, а чтоб хоть чуть облезла. У мужа в наследстве )))) чайный сервиз, как новый. А сейчасбоюсь брать посуду с позолотой. Облазит моментально. (

Виллерой может

Ну и наша станет рано или поздно винтажной
Если она качественная, то не должна облазить

Посудомойка и с бабушкиным сервизом быстро разберётся.

Ні. Це неправда

Неякісна
Тому все більше людей переходять на вінтаж

Правда. На жаль. Бабусин сервіз, який дістався мені в ідеальному стані вже без позолоти зовсім.

Золотой каёмки скоро не будет от посудомоечной машины

Я себе Виллерой и Бош разного купила в европейских секондах.
Так и успокаиваю себе, что польза есть от переезда в Европу. В Украине я бы еще долго НЕ ела из фарфора :))

По количеству страниц с винтажной посудой видно)
Хотя тоже, говорят, есть ’винтаж’ поддельный

Правда. На жаль. Бабусин сервіз, який дістався мені в ідеальному стані вже без позолоти зовсім.

Значить такий рівень порцеляни й позолоти. Бабусин сервіз - поняття розтяжиме. Може то Березнівська міжколгоспна мануфактура або прохідний ГДР?

Мої схожі )))

Ну фарфор у них офигенный, я брала в Променю в Оушене по скидкам.
Посуду мою в п/м и как новая спустя 3 года.
И сантехника их мне нравится, дорого но стоит того
Потом заберете домой если что, ну или будет вам на новом месте служить 🙂

Є, і немало. Малайзія в 90-х валила «пачками». Китай. Багато англійських мануфактур почили в бозі у 94-96, 2004-2009, заводи закрились, майстри хто куди, а форми, декори продали китайцям. Дехто і клейма!
Декотрі виробники самі в Китаї заводи повідкривали. Там інша якість, бо Стаффордширдські глини туди ніхто не возить)) колотять «скляну» керамомассу і арівідерчі.
Дехто по модньоме клепає дорогущі порцеляни непоганої, а подекуди хорошої й дуже хорошої якості, використовуючи куплені у 90-х права на торговий знак. Наприклад, американці (Портмеріон) так задорого клепають типу Споуд (SPODE, Англія), хоча цієї мануфактури давно нема)

Є наглі підробки чисто на лоха: каподімонте, мейсен і так далі) ну це якщо підробка хороша, особливо якщо стара - то з хімекспертизою треба дивитися

А есть у Вас аккаунт в инсте? Или канал?
Я бы с большим удовольствием подписалась

Є, але в особистому я не пишу про порцеляну. А про підробки та усіляки безкінечні «казаться, а не быть» взагалі мало пишу. Але дякую за інтерес!

Жалко(

Як щось цікавить - питайте. Взагалі це красива тема - вінтаж. Якщо з розумом та невеликим смаком, то по ціні доступній більшості можна зробити справді красивий дім саме завдяки вінтажу. З якісними речами у ньому, при цьому, це будуть речі преміальної якості, з історією, часто з відомим вам іменем автора, який їх створив чи мануфактури й ці імена не будуть порожнім звуком. Ці речі будуть зручними в користуванні, естетичними. І їх не треба сотні. Достатньо базові сезонні чи тематичні предмети (наприклад, до Різдва кидаю ранером кролевецький рушник на старий вишитий льон, ставлю куманець Протор‘євих чи лембика, свічник, і навіть мій англійський посуд пасує національному стилю або беру косівську глину.)) Нічого особливого, але кожна річ промовляє і це цікава історія))

Ну так красиво описываете!!!
Не поверю, если на личной нет сервировок)

Я ’затарилась’ wedgwood wild strawberry
Слегка разбавила vb молочным, дочери как раз для микроволновки, ну и как компаньон)
Ну и по отдельности немного разного

На особистій було багато сервірувань до війни.
Серія класна ця Веджвуд! Я теж її люблю.
У мене на щодень вікторіанські всі оті м‘які порцеляни, я люблю дуже Spode, Rigway, Johnson Bros, Wood&Sons, Villeroy&Boch ну і багато чого іншого насправді.
Дуже люблю «фарфор сфінкса», голандці (ті самі вікторіанські пасторалі). Ці дуже зручні, утилітарні, як і віллерой.
Францію не люблю м‘який фарфор, вона дає швидкий кракелюр. Але для прикрас та інших цілей бонбоньєрки лімозькі. Але по посуду Франції у мене небагато.
Люблю чорні Іриси Кузнєцова, Gefle, Villeroy&Boch, Rörstrand.
Люблю німців та чехів по порцеляні тонкостінній, переважно дореволюційну лише.
Люблю англійську класику по чашках (Royal Worcester, royal Albert, Wedgwood)). Rosenthal, куди без них. Hutschenreuther.
Одним словом..
Люблю плакетовані сріблом сервізи Рудольфа Вахтера, довоєнні.
Японію люблю з літофанією, але користуюся рідко, бо в ПМ мити не з руки.

Что-то мне кажется я подобное фото видела)

Не виключено, це ще з позаминулого літа, до війни. Колись я й тут більше публікувала. І на ФБ в себе теж. Це знайшла в папці з улюбленими)) а на свіжих кругом діти. Ну хіба що оце з минулого тижня, галету пекла, з чорницями і сфоткала, бо вийшло якось дуже під настрій.

Ооочень красиво!

Нет. Этот сервиз мы использовали на все праздники. Дни рождения, плюс всякие НГ, Паска, Рождество и прочие. Вначале у бабушки, потом у мамы. Зачем вы спорите, если не знаете? Посудомойка - это обычное поливание водой. Руками я тру губкой с моющим средством. Еще раз плвторяю. Современные облазят после второго-третьего мытья.