Днепр... удар по больнице... просто жесть

Согласна. Россия допустила огромную ошибку, начав эту войну. И, судя по всему, обе стороны будут воевать ещё годы. Ещё раз повторяю - мне больше всего жаль людей, которые мрут как мухи. И непонятно, когда перестанут

Я лично вообще не вижу повода для радости. Гибнет куча людей. И конца краю этому не видно. Извините, потеряв брата, мужа, сына на войне, как можно радоваться смертям? Имхо, это что-то из индуистской философии, радоваться что человек отошёл в мир иной 🥴

Господи девочки, у меня прям какой-то нервный срыв уже, еще от ночи не отошла и опять, еще и без тревоги, теперь просто боюсь любых звуков(((

Це не поверне мені моїх рідних людей до життя. Не знаю, може проблема в вихованні. Але мене виховували так, що не можна радіти смертям, це неповага. Тому мені важко сприймати пир на костях. Я не розумію, хто може радіти зараз смертям людей в Дніпрі. І навпаки

Не поверне, але та гнида ще когось вб´є, поки сама не здохне.

Вы потеряли кого-то на этой проклятой войне? (Не дай Бог)

Да

’Огромную ошибку’???, откуда берутся такие как вы?

Я шла примерно километр от места взрыва ,вышла в магазин ,эта ракета пролетела у меня просто над головой ,ужасный свист , такое впечатление что падает на меня ,я не знаю что делать , толи бежать , или падать на землю , несколько секунд и взрыв .
До этого тоже пол ночи сидели в подвале.

Я шла примерно километр от места взрыва ,вышла в магазин ,эта ракета пролетела у меня просто над головой ,ужасный свист , такое впечатление что падает на меня ,я не знаю что делать , толи бежать , или падать на землю , несколько секунд и взрыв .
До этого тоже пол ночи сидели в подвале.

Ви не думали,що ваші рідні раділи,коли вбивали рашиста,бо для них це означало ще один подарований долею день життя?Ви зараз про неповагу до тих рашистів,які вбили ваших рідних,говорите?Я зглузду їду?Ущіпніть мене...

ну что вы от человека хотите?
она же такой выразительный эпитет подобрала ’огромную’.
сразу захотелось всю росию обнять и пожалеть. вам не захотелось?

расия свою ошибку повторяет каждый день 24/7, продолжая эту войну.

Скажіть, що дасть моя ненависть, неповага та неістовство? Що воно дасть, крім того, що розрушить мене саму зсередини? Сприйми події які вони є і думай, як жити далі. Здоровий глузд без емоцій - це найкращий дар, який може бути в людини під час війни. Тому лишається лише тверезо оцінювати події та думати, як жити далі. На цьому відкланююсь з розмови, дякую всім

я не ’прєдлагаю’. я просто хочу зрозуміти, яким чином це можна припинити? я не знаходжу відповіді поки що(((

Потрібно Заходу прям сьогодні перестати боятися і все дати необхідне нам для розгрому аеродромів, авіації, воен заводів тощо на раше.
Які ще варіанти?
Я не бачу.

Прямо під час уроку, діти перелякалися, уроки відмінили

Ну так что дальше говорить? Это какое то массовое безумие. Они радуются, что гибнут наши дети, мы радуемся, что их...

Скажіть, що дасть моя ненависть, неповага та неістовство? Що воно дасть, крім того, що розрушить мене саму зсередини? Сприйми події які вони є і думай, як жити далі. Здоровий глузд без емоцій - це найкращий дар, який може бути в людини під час війни. Тому лишається лише тверезо оцінювати події та думати, як жити далі. На цьому відкланююсь з розмови, дякую всім

Я лично вообще не вижу повода для радости. Гибнет куча людей. И конца краю этому не видно. Извините, потеряв брата, мужа, сына на войне, как можно радоваться смертям? Имхо, это что-то из индуистской философии, радоваться что человек отошёл в мир иной 🥴

У вас кокошник отклеился…

Я вже другий раз бачу слово неповага.Воно перекреслює всі красиві слова,які ви написали.Не може бути поваги до смерті гвалтівників і вбивць,як і до них самих.Блін,чи зі мною дійсно щось не так

Я поясню. Моя прабабуся була ветераном 2 світової війни. Її 6 річного сина німці у її на очах кинули під танк, вона була в партизанах. Її чоловік пропав безвісти у перші дні війни. Але в неї, коли вона розповідала про війну, ніколи не було неповаги до ворогів. Вона навпаки казала, що влада на той момент дуже недооцінювала німців, вона сприймала їх як недолугих калік. Також вона винила владу, яка до останнього не признавала, що німецькі війська готуються до війни. Вона казала ’коли ти недооцінюєш, не поважаєш свого ворога - це запорука програшу. Не можна вважати себе надто сильним, бо програєш. Тільки коли СССР всерйоз сприйняла загрозу та коли стало відомо про смертельні концтабори (десь в 1942-43), тоді вона почала перемагати. До цього німців довгий час сприймали як дебілів, і тоді ж полягло багато молодих непідготовлених дітей по 18-20 р, яким сказали, шо ті недолугі навіть воювати не вміють. На жаль, історія нічому не учить

Я поясню. Моя прабабуся була ветераном 2 світової війни. Її 6 річного сина німці у її на очах кинули під танк, вона була в партизанах. Її чоловік пропав безвісти у перші дні війни. Але в неї, коли вона розповідала про війну, ніколи не було неповаги до ворогів. Вона навпаки казала, що влада на той момент дуже недооцінювала німців, вона сприймала їх як недолугих калік. Також вона винила владу, яка до останнього не признавала, що німецькі війська готуються до війни. Вона казала ’коли ти недооцінюєш, не поважаєш свого ворога - це запорука програшу. Не можна вважати себе надто сильним, бо програєш. Тільки коли СССР всерйоз сприйняла загрозу та коли стало відомо про смертельні концтабори (десь в 1942-43), тоді вона почала перемагати. До цього німців довгий час сприймали як дебілів, і тоді ж полягло багато молодих непідготовлених дітей по 18-20 р, яким сказали, шо ті недолугі навіть воювати не вміють. На жаль, історія нічому не учить

Ви ,здається ,слово неповага використовуєте не за призначенням.Реальна оцінка можливостей ворога и неповага (неуважение),це здається різні речі.

Удалено администрацией...

ещё раз: чего вы хотите от тех, кто не заплачет, если в кацпстане кто-то помрёт от ракеты?

Можливо. Думаю, суть ви зрозуміли

скажите...
пишет, врага нужно уважать.
кто у вас вызывает уважение из кремлядей?