Лепетун• 10 июня 2023
Ви знали що так "Великий луг"?
«Вели́кий Луг — історична назва місцевості, велетенських річкових плавнів, які колись існували на лівому березі Дніпра між Дніпром і Конкою, а також тягнулись широкою смугою вздовж Правого берегу від гирла річки Середня Хортиця. Плавні, зарослі листяним лісом, очеретом і рогозом мали площу понад 400 км².
Вся ця місцевість належала Запорозькій Січі
На території Великого Лугу, або в його безпосередньому сусідстві, містилася Запорозька Січ. У Великому Лузі козаки випасали худобу і знаходили в тутешніх плавнях та заростях добрий захисток. Тому Великий Луг був символом безпеки й волі. У піснях його називали «Батьком».
Великий Луг був затоплений водами Каховського водосховища у 1955–1957.»
Вам колись на історії про це розповідали?
Мені ні. Не знала, чесно, досі.
Але цей символізм зараз в мені аж зашкалює, до мурах.
Полетіла думками у якусь знаковості, символізм - до майже містичного відчуття сили землі, історичного відновлення та ще чогось, що не передається словами.
Ми ж дійсно бачимо та переживаємо трагедію сьогодення: горе людей, нинішні втрати житла, полів, тварин і рослин, екологічні проблеми, забруднення. Але коли при Союзі будували Казовську ГЕС, відбулася така сама катастрофа з точки зору екології. Ми втратили величезну заповідну територію, з неповторним рослинним та тваринним світом, про яку згадував навіть древньогрецький історик Геродот.
Зараз нам своє болить, насущне.
Але зараз у душі щось таке відбувається: земля козаків, земля безпеки та волі, земля, в якій наша сила, ніби виринає і повстає з-під затоплення. Як потужний історичний знак. Темна кривава імперія нас постійно хотіла знищити, відібрати землі, свободу, історію, придушити і притопити памʼять. Але я вже писала, що зараз, щоб вони не робили - це буде на загибель їм самим, та даватиме новий рівень та шанс нам.
Все подолаємо, відновимо, поборемо і переможемо. Нам і Небо, і Земля наша допомагають. Ми наче заново народжуємося, крізь муки і біль.
Вибачте за пафос, так якось нахлинули відчуття. ДокНаташа
Вся ця місцевість належала Запорозькій Січі
На території Великого Лугу, або в його безпосередньому сусідстві, містилася Запорозька Січ. У Великому Лузі козаки випасали худобу і знаходили в тутешніх плавнях та заростях добрий захисток. Тому Великий Луг був символом безпеки й волі. У піснях його називали «Батьком».
Великий Луг був затоплений водами Каховського водосховища у 1955–1957.»
Вам колись на історії про це розповідали?
Мені ні. Не знала, чесно, досі.
Але цей символізм зараз в мені аж зашкалює, до мурах.
Полетіла думками у якусь знаковості, символізм - до майже містичного відчуття сили землі, історичного відновлення та ще чогось, що не передається словами.
Ми ж дійсно бачимо та переживаємо трагедію сьогодення: горе людей, нинішні втрати житла, полів, тварин і рослин, екологічні проблеми, забруднення. Але коли при Союзі будували Казовську ГЕС, відбулася така сама катастрофа з точки зору екології. Ми втратили величезну заповідну територію, з неповторним рослинним та тваринним світом, про яку згадував навіть древньогрецький історик Геродот.
Зараз нам своє болить, насущне.
Але зараз у душі щось таке відбувається: земля козаків, земля безпеки та волі, земля, в якій наша сила, ніби виринає і повстає з-під затоплення. Як потужний історичний знак. Темна кривава імперія нас постійно хотіла знищити, відібрати землі, свободу, історію, придушити і притопити памʼять. Але я вже писала, що зараз, щоб вони не робили - це буде на загибель їм самим, та даватиме новий рівень та шанс нам.
Все подолаємо, відновимо, поборемо і переможемо. Нам і Небо, і Земля наша допомагають. Ми наче заново народжуємося, крізь муки і біль.
Вибачте за пафос, так якось нахлинули відчуття. ДокНаташа
показать весь текст
2
3
9
32
104
0
Побачимо
Не ми винні в цьому, але сподіваємося на відновлення того, що потрібно, без гігантоманії і шкоди
Не ми винні в цьому, але сподіваємося на відновлення того, що потрібно, без гігантоманії і шкоди
1
Я не знала, тільки після катастрофи почула, з цікавістю прочитала. По-правильному взагалі нічого не треба відновлювати, щоб і природа і русло річки повернулась у свій первозданний вид. Але навряд чи, всі звикли брати все від природи заради технологічних і промислових об´єктів і заробляти великі гроші.
2
’ Знамениті дніпровські плавні — водяні лабіринти, що охороняли Запорозьку Січ, зокрема, плавневі затоки ’ .. якщо це відновити
2
Підійде. Там пригоди. Але багато опису саме побутово-історичних речей.
Річки, населені пункти. Цікаво. Особливо тим, хто з тих країв)
Річки, населені пункти. Цікаво. Особливо тим, хто з тих країв)
Природні та техногенні катастрофи завжди є трагедіями, але вони відкривають вікно можливостей для модернізації та відбудови на кардинально іншому технологічному рівні, для зміни підходів та для руйнування традиційного рагульного мислення.
В декого вже амбітні плани:
ПрАТ ’дуже швидко’ збудує нову станцію. Таким ’договорняком’ віє, що капець. То може пу*ло допоміг розвалити старе?!
ПрАТ ’дуже швидко’ збудує нову станцію. Таким ’договорняком’ віє, що капець. То може пу*ло допоміг розвалити старе?!
2
Уривок з роману ’Біжи, Мартусю!’ Вероніки Мосевич:
– Але хіба ж вони не пам’ятають, що в тисяча дев’ятсот п’ятдесят четвертому році Радянський Союз, забравши в України Ростовську і Бєлгородську області, віддав нам Крим, щоб ми його оросили, привели до ладу, озеленили? – здивувалася Марта.
– Ну бачиш, значить, не пам’ятають, – розвела руками дочка.
– Та як згадаю собі лише, скільки людей тоді загинуло, то аж серце завмирає.
– Яких людей? Чому? – не зрозуміла Галина.
– Для того, щоб побудувати Каховське водосховище для зрошування кримських земель, було виселено велику кількість жителів. Хіба ти не знаєш про це?
– Ні, не знала.
– У-у-у, а скільки ж їх там загинуло! Ні, звичайно, багатьох виселили, але там цілі села, селища і міста постійно повставали проти радянської влади. З ними ніяк не могли справитися і приборкати, то багатьом громадам навіть не повідомили про виселення – і вони просто потонули. Приблизно коло п’ятнадцяти тисяч людей, а можливо, й більше! Їх ніхто не рятував.
– Та це просто жахливо! – вхопилася руками за щоки Галина. Та інформація ніяк не вміщалася в голові.
– А скільки звірини всякої загинуло! Ще ті, що великі, може, й виплили десь потім та порятувалися. А що ж казати про дрібненьких звірят, наприклад, їжачків?
– Як же так? Чому? – дивувалася Галина.
– Та тому, що сплановано все було заздалегідь. А скільки перелітних птахів загинуло тоді!
– А яким це чином зв’язано з Каховським морем?
– Птахи ж, бідолашні, верталися до рідних гнізд, а їх уже було потоплено. То вони кружляли-кружляли над своїми домівками та так і гинули, потонувши у хвилях нового моря. Скільки лелек тоді загинуло, один Бог знає! А лебедів! А всякого іншого птаства!
– Як же так? Чому про це ніхто не подбав? Складається враження, що хтось дуже вже спішився затопити цю територію. Але чому? – дивувалася Галина.
– Там жили нащадки козаків! Вони не могли змиритися з існуючим ладом. Там часто відбувалися повстання. Це ж все – історичні території! Там, на дні Каховського водосховища.
– Але хіба ж вони не пам’ятають, що в тисяча дев’ятсот п’ятдесят четвертому році Радянський Союз, забравши в України Ростовську і Бєлгородську області, віддав нам Крим, щоб ми його оросили, привели до ладу, озеленили? – здивувалася Марта.
– Ну бачиш, значить, не пам’ятають, – розвела руками дочка.
– Та як згадаю собі лише, скільки людей тоді загинуло, то аж серце завмирає.
– Яких людей? Чому? – не зрозуміла Галина.
– Для того, щоб побудувати Каховське водосховище для зрошування кримських земель, було виселено велику кількість жителів. Хіба ти не знаєш про це?
– Ні, не знала.
– У-у-у, а скільки ж їх там загинуло! Ні, звичайно, багатьох виселили, але там цілі села, селища і міста постійно повставали проти радянської влади. З ними ніяк не могли справитися і приборкати, то багатьом громадам навіть не повідомили про виселення – і вони просто потонули. Приблизно коло п’ятнадцяти тисяч людей, а можливо, й більше! Їх ніхто не рятував.
– Та це просто жахливо! – вхопилася руками за щоки Галина. Та інформація ніяк не вміщалася в голові.
– А скільки звірини всякої загинуло! Ще ті, що великі, може, й виплили десь потім та порятувалися. А що ж казати про дрібненьких звірят, наприклад, їжачків?
– Як же так? Чому? – дивувалася Галина.
– Та тому, що сплановано все було заздалегідь. А скільки перелітних птахів загинуло тоді!
– А яким це чином зв’язано з Каховським морем?
– Птахи ж, бідолашні, верталися до рідних гнізд, а їх уже було потоплено. То вони кружляли-кружляли над своїми домівками та так і гинули, потонувши у хвилях нового моря. Скільки лелек тоді загинуло, один Бог знає! А лебедів! А всякого іншого птаства!
– Як же так? Чому про це ніхто не подбав? Складається враження, що хтось дуже вже спішився затопити цю територію. Але чому? – дивувалася Галина.
– Там жили нащадки козаків! Вони не могли змиритися з існуючим ладом. Там часто відбувалися повстання. Це ж все – історичні території! Там, на дні Каховського водосховища.
4
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Комментарии к ответу