Подскажите пожалуйста, у кого мужья на войне? Как вы выдерживаете это все? У меня муж в горячих точках, как таковой нормальной семьи нет(( мы общаемся, между нами теплые отношения, он говорит как счастливо мы будем жить, но воевать сказал будет до конца войны, никаких путей что бы завязать с армией искать не хочет((там у него мужики, долг, он сказал что до победного и никак иначе.. я беременна, скоро рожать, помогать есть кому, но меня это состояние угнетает все больше с каждым днем.. почему мой муж, а не чей то другой? Почему многие здоровые мужики спокойно отдыхают, гуляют, бухают (я в спокойном городе живу), а я живу от звонка до звонка? А мой воюет еще со времен АТО.. И перспективы победы в ближайшее время очень низки, это видимо растянется на года и года… Как вы смирились с этим? И вообще как жить, как радоваться материнству? Как быть счастливой? Если понимаешь что один звонок может оборвать всю твою жизнь?
показать весь текст
3
4
9
50
80
224
0
Автор я вас так розумію. Боже. Якщо чесно в мене моральний стан просто лайно. Я не вірю що скоро це скінчиться. В мене відчуття що я зламалася.
Мій чоловік був в АТО пів року. Потім був вдома. Але з 28.02.22 він пішов на війну добровільно. І якщо чесно я відчуваю несправедливість чого інші вдома, а мій там. (Хоча я розумію що це він сам вибрав) . Не має ротації. Ото дали відпустку на 10 днів і все. Я просто так сильно сумую. І на даний час гірше для мене, що в мене безпліддя, ми лікувалися до війни, і що в нас не має дітей. Я просто як почну думати : що в мене нічого не залишиться, якщо його не стане....
Це просто пекло в думках. В душі.
Я просто бажаю вам сил. Терпіння. Легких пологів. І щоб всі члени родини були живі.
Мій чоловік був в АТО пів року. Потім був вдома. Але з 28.02.22 він пішов на війну добровільно. І якщо чесно я відчуваю несправедливість чого інші вдома, а мій там. (Хоча я розумію що це він сам вибрав) . Не має ротації. Ото дали відпустку на 10 днів і все. Я просто так сильно сумую. І на даний час гірше для мене, що в мене безпліддя, ми лікувалися до війни, і що в нас не має дітей. Я просто як почну думати : що в мене нічого не залишиться, якщо його не стане....
Це просто пекло в думках. В душі.
Я просто бажаю вам сил. Терпіння. Легких пологів. І щоб всі члени родини були живі.
1
5
50
Підсцикачі - ті які виїхали за кордон і спокійно там живуть та наблюдають з екранів, що твориться в Україні. А по -Вашому то і Ви підсцикачка , бо не пішли в ЗСУ? Жінки теж там треба.
27
10
Вы сами выбрали этого мужчину себе в мужья. Тем более он прошел АТО и вы до сих пор вместе. Я познакомилась с будущим мужем в разгар майдана и четко понимала, что никогда не свяжусь с человеком которого может захлестнуть эта патриотическая волна. Поэтому мой дома
21
18
От бачите…. Зрозуміє, лише та людина «що це не скоро скінчиться», яка живе цим кожного дня..
Дуже дякую вам!! Я теж бажаю вам всього найкращого!
Дуже дякую вам!! Я теж бажаю вам всього найкращого!
10
Підсцикачки, це ті, що виправдовують підсцикачів. У мене чоловік на війні. А якщо призовуть, то я піду.
1
3
20
22
В тому році я була впевнена що весною 23 вже війна закінчиться. Але вже закінчилася весна. І тепер мені здається що це тільки початок. Зрозуміла, що була помилка гріти себе думками :’ Що от от і все. Всі вдома. Мир. Орки відвалили в своє болото ’ . Бо коли це ’от от’ ніяк не приходить то просто стає морально ще гірше. Краще жити прям зараз і сьогодні.
9
Випийте чогось заспокійливого. У Вас говорить образа ’чому мій, а на інший’, але розуму в тій образі немає. Хто прикриває тил Вашому та іншим чоловікам? Хто збирає гроші і закуповує речі для воїнів? Хто це все возить і доставляє? Хто забезпечує функціонування соціальної інфраструктури та і військової теж. Ви? Соплі витріть під носом, щоб називати тиловіків підсцикачами. А ще краще підіть під клуби і ресторани і там вискажіть своє фе. Чи пупок не розв’яжеться?
1
32
35
Давайте ваш піде під Бахмут?
А я піду збирати ліки, гроші, речі для воїнів, під клуби, під ресторани, та куди завгодно? Давай?
А я піду збирати ліки, гроші, речі для воїнів, під клуби, під ресторани, та куди завгодно? Давай?
9
1
32
Ви чого до мене вчепилася? Візьміть і випийте заспокійливого і свої шмарклі підітри! Прочитайте на що я відповіла. Не розказуйте мені хто купує і хто возить, я все це добре знаю! Ще тут буде мене повчати куди мені ходити і що робити 🤦♀️
1
6
28
Не кривіть душею чи так подобається бути брехушкою? . З якого дива чужій людині когось там ’жаль’? Дивна.
13
4
Ні, я не так не робила. Це вас просто заділо, ваше больне… то ви й тепер нервово його захищаєте. Розказуйте що робити свому нелюбітелю адреналіна!
І не несіть цю ахінею в маси, що хтось народився воїном і йому треба адреналін, а хтось сидить на дивані, бо йому просто не треба адреналін! Хлопці там не через потребу адреналіну🤦♀️!
І не несіть цю ахінею в маси, що хтось народився воїном і йому треба адреналін, а хтось сидить на дивані, бо йому просто не треба адреналін! Хлопці там не через потребу адреналіну🤦♀️!
1
3
25
Автор, я не представляю как вы все это выдерживаете. У меня хороший знакомый и то я вся на нервах, когда он не в сети. А жены, матери... За что нам это все 
Ответ дляgejly
Автор, я не представляю как вы все это выдерживаете. У меня хороший знакомый и то я вся на нервах, когда он не в сети. А жены, матери... За что нам это все
Ніяк не витримую, з кожним днем все гірше і гірше
І немає кінця краю цьому і немає виходу
Тільки чекати і це вбиває з кожним днем все більше
І немає кінця краю цьому і немає виходу
Тільки чекати і це вбиває з кожним днем все більше
2
4
1
Героєм бути добре, лише коли здоровий.
Героїзм полягає і в тому, щоб виховати свою дитину достойно і бачити як вона росте.
Каліку всі списують з суспільства, на жаль
Героїзм полягає і в тому, щоб виховати свою дитину достойно і бачити як вона росте.
Каліку всі списують з суспільства, на жаль
2
17
Ви знаєте слова, та не вмієте їх розуміти. Автор написала, що її чоловік ’но воевать сказал будет до конца войны, никаких путей что бы завязать с армией искать не хочет’ та ’А мой воюет еще со времен АТО..’ І я відповіла, що є певний тип чоловіків -воїнів. Мій зять воїн, він кадровий воєнний і не мислить своє життя по іншому. Пройшов всі гарячі точки і зараз воює.
15
5
Ответ дляksena555
Героєм бути добре, лише коли здоровий.
Героїзм полягає і в тому, щоб виховати свою дитину достойно і бачити як вона росте.
Каліку всі списують з суспільства, на жаль
Героїзм полягає і в тому, щоб виховати свою дитину достойно і бачити як вона росте.
Каліку всі списують з суспільства, на жаль
Я з Вами цілком і повністю згодна зі всими словами. Виростити і виховати дитину теж треба вміти. Що таке бути інвалідом в нашому суспільстві знаю дуже добре.
4
3
Тримайтеся. Нас таких тисячі. Скоро у вас буде малявка - це все ж плід вашого кохання) з дитиною час у вас піде швидше, і не маєте право розкисати. Головне щоб була допомога від родини. Щоб з цими негативними думками у вас не почалася після пологова депресія.
8
Ще раз пишу! Не несіть цю ахінею в маси! Мій брат і мій чоловік, вони не військові, у підрозділі вчителі музики, фізкультури, фізики, масажист, барбер, кухар, будівельник… Вони туди не за адреналіном пішли! Мій чоловік чудово міг знайти адреналін у мирному житті, займаючись спортом і жити активне життя! Не знецінюйте того, що роблять воїни, ніби це їхня потреба воювати і отримувати адреналін! У мого чоловіка не було такої потреби, він просто по іншому не міг, як і тисячі інших чоловіків!
34
1
2
Ще раз пишу, що Ви не вмієте розуміти написане. Я вже пояснила свій текст. А тепер випийте води і заспокойтеся.
1
2
12
Ото ви Автора заспокоїли, егеж. Вона 1.5 роки без чоловіка, який так само може заробляти, донатити і ’тримати тили’, лягаючи ввечері в свою постіль а ранком йдучи на звичну роботу.
Трагедію таких розірваних родин усвідомлюють лише самі члени тих родин. Решта пишуть щось на кшталт вашого тексту.
Всі по черзі мінімум по 2 роки мають відслужити, пільги оті дурнуваті з опікунствами, студентством, волонтерством диповим познімати і три армії набереться.
Автору не треба казок на ніч, її життя пекло, а волонтер обніме ввечері дружину і засне цілуючи своє дитя ВДОМА.
Така от невеличка різниця.
Трагедію таких розірваних родин усвідомлюють лише самі члени тих родин. Решта пишуть щось на кшталт вашого тексту.
Всі по черзі мінімум по 2 роки мають відслужити, пільги оті дурнуваті з опікунствами, студентством, волонтерством диповим познімати і три армії набереться.
Автору не треба казок на ніч, її життя пекло, а волонтер обніме ввечері дружину і засне цілуючи своє дитя ВДОМА.
Така от невеличка різниця.
1
27
1
2
Автор, ви дарма сюди написали,
Я знаю, від цих переживань їде криша вже. Я вже ненавиджу не тільки грьобаних кацапів, але всіх навкруги, цю грьобану владу, яка нічого не робить щоб зупинити війну, цих біженців, які наче чоловіки, але працюють на місцях тих хто воює за їх міста! ( Це взагалі!) Інших чоловіків, бо мій не був в відпустці оскільки їх менше 70% . То в чому проблема, я не розумію, набрати ще тих 30 % і всі мають відпуски! Себе, бо я не змогла його зупинити, Найгірше я не можу спілкуватись з своїми друзями. Бо вони розказують якусь ху*ню! Яке платтячко купила, як чоловік не тим тоном сказав. (Серйозно? Це все важливо зараз?!) Навіть свого ж чоловіка! Бо він пішов туди сам. Бо в нього мама інвалід. Бо він взагалі виїзний. Але ж ні, я маю сходити з розуму тут, дитина має так часто плакати, сумувати за ним питати,чого в всіх її друзів тато вдома щодня. Та ж війна. І що казати..?
Всі то всі, не підходить, то здаємось, тоді я б зрозуміла це все а так не можу
Автор, я Вас чудово розумію, але не там ви шукаєте підтримки. Ситий голодному не товариш. Знайдіть краще в інтернеті групи психологічної підтримки для дружин військових , там можна знайти розуміння. Це жахливе відчуття між дзвінками, коли не знаєш нічого,і страх за кохану людину не дає дихати, коли весь час тошнить, але нічим не отруївся. Як ви, будучи ще й вагітною, справляєтесь я не знаю, вами можна тільки захоплюватись! Ви дуже сильна, раз змогли в цьому постійному стресі виносити дитинку . І звісно, шкода, що чоловік далеко в такий важливий період. Але це зараз не головне, головне щоб він повернувся до Вас живим і неушкодженим!
І те, що дитинка малесенька, це плюс, бо ви хоча б можете не переживати за її психологічний стан.
Знаєте, Я пишаюсь Вами. Вже стільки часу ви тримаєтесь, ще й вагітна. Скоро малюк буде відволікати від поганих думок, будете відправляти тату кумедні фото і підтримувати його ще більше. Все одно, давайте будемо чесними, з чоловіків, зазвичай, з новонародженим толку ніякого) А там трохи підросте малюк, і тато повернеться, живий, здоровий і з перемогою.
Хай всі, як моя мала каже’ папочка, папунічка, папочка’ хай всі папочки і таточки повернуть додому живими.
Я знаю, від цих переживань їде криша вже. Я вже ненавиджу не тільки грьобаних кацапів, але всіх навкруги, цю грьобану владу, яка нічого не робить щоб зупинити війну, цих біженців, які наче чоловіки, але працюють на місцях тих хто воює за їх міста! ( Це взагалі!) Інших чоловіків, бо мій не був в відпустці оскільки їх менше 70% . То в чому проблема, я не розумію, набрати ще тих 30 % і всі мають відпуски! Себе, бо я не змогла його зупинити, Найгірше я не можу спілкуватись з своїми друзями. Бо вони розказують якусь ху*ню! Яке платтячко купила, як чоловік не тим тоном сказав. (Серйозно? Це все важливо зараз?!) Навіть свого ж чоловіка! Бо він пішов туди сам. Бо в нього мама інвалід. Бо він взагалі виїзний. Але ж ні, я маю сходити з розуму тут, дитина має так часто плакати, сумувати за ним питати,чого в всіх її друзів тато вдома щодня. Та ж війна. І що казати..?
Всі то всі, не підходить, то здаємось, тоді я б зрозуміла це все а так не можу
Автор, я Вас чудово розумію, але не там ви шукаєте підтримки. Ситий голодному не товариш. Знайдіть краще в інтернеті групи психологічної підтримки для дружин військових , там можна знайти розуміння. Це жахливе відчуття між дзвінками, коли не знаєш нічого,і страх за кохану людину не дає дихати, коли весь час тошнить, але нічим не отруївся. Як ви, будучи ще й вагітною, справляєтесь я не знаю, вами можна тільки захоплюватись! Ви дуже сильна, раз змогли в цьому постійному стресі виносити дитинку . І звісно, шкода, що чоловік далеко в такий важливий період. Але це зараз не головне, головне щоб він повернувся до Вас живим і неушкодженим!
І те, що дитинка малесенька, це плюс, бо ви хоча б можете не переживати за її психологічний стан.
Знаєте, Я пишаюсь Вами. Вже стільки часу ви тримаєтесь, ще й вагітна. Скоро малюк буде відволікати від поганих думок, будете відправляти тату кумедні фото і підтримувати його ще більше. Все одно, давайте будемо чесними, з чоловіків, зазвичай, з новонародженим толку ніякого) А там трохи підросте малюк, і тато повернеться, живий, здоровий і з перемогою.
Хай всі, як моя мала каже’ папочка, папунічка, папочка’ хай всі папочки і таточки повернуть додому живими.
2
61
7
Ви його полюбили за те, що він саме такий. Будь інший, то був би вже не ваш.
Це біль і жах. Але у вас маленький всесвіт в середині! Намагайтесь думати про хороше.
Можливо ваш лікар порадить заспокійливе.
Купуйте речі для маля, приємні дрібнички. І вірте!
Сил вам! Легких пологів, здорового малюка! І звичайно повернення вашого коханого неушкодженим❤️
Це біль і жах. Але у вас маленький всесвіт в середині! Намагайтесь думати про хороше.
Можливо ваш лікар порадить заспокійливе.
Купуйте речі для маля, приємні дрібнички. І вірте!
Сил вам! Легких пологів, здорового малюка! І звичайно повернення вашого коханого неушкодженим❤️
3
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Комментарии к ответу