Це справді для вас такий страх і позор пройтись пару метрів в босою літом

А в целом для не было бы проблемой пройти ь босиком, единственное грязь, но есть салфетки, и аккуратно чтоб не пораниться.
Я помню с выпускного в школе минут 40 шла босиком по Киеву (первый раз обула каблуки и мне было плевать как это выглядит, главное облегчение ))

Тут ситуація більш показова, ніж здається на перший погляд.
Ніколи не повірю, що автор не знала, що то за людина (колега).
I чому саме до неї вона звернулась з проханням.
Зазвичай такі себе проявляють, притрушених та агресивних одразу видно, за 5 хвилин спілкування. Не вчора ж автор прийшла на ту роботу.

Тож питання виникає - знаючи що та колега ку-ку, навіщо вона до неї дзвонила? Невже на всій фірмі немає жодної прихильної до автора людини, що вона попросила ту скажену колегу принести взуття?

Висновки автору треба зробити, чому так. Але це все - якщо їх там не 2 сидить в офісі, тобто у автора просто не було кому іншому подзвонити. Тоді знову питання: знаючи що колега притрушена, вже б дошльопала якось босоніж.

Немає в цьому нічого стидного, неприємно - так, але не смертельно. Дивитись куди ступаєш і все. Ніяких смертельних хвороб на асфальті немає. Прийти і помити ноги серветками - теж можливо. Так що трагедії тут зайві.

Там у автора темы проблемы с головой. Она даже представить не может, что можно было позвонить на работу, предупредить про формс-мажор и приехать на 1-2 часа позже.

И у меня такое было, поехала в гости, в Васильков, такой ливень был, стеной, вымокла просто до нитки. Ехала домой в метро мокрющая, а в Киеве дождя не было. Было смешно. 10 раз пожалела, что не попросила мужа меня забрать.

Мені це неприємно фізично, я брезгую, це ж не пляж а дорога з мусором і собачими какашками, фу. Грязні ноги і мити іх на роботі в умивальнику теж фу. Але якщо б не було вибору то пішла б

Життя таке коротке, щоб ще заморочуватися, що там люди думають. А з початком війни, то взагалі

в 8 утра))

Читаю и в который раз удивляюсь, вроде бы элементарная помощь потребовалась от коллеги, а считают неадекватной именно автора. Люди, куда мы катимся?

Мені не було б соромно, на людей байдуже. Але не приємно і я б боялася на скло наступити.
Ну і я з тих людей, що і колегу не хотіла б напрягати. Якщо були б в дружніх стосунках - попросила б, просто колегу - ні. Але якби мене попросила колега, то взуття б винесла.

Ви праві Але сором досить багатогранна емоція. Не всі можуть описати емоційний дискомфорт, гадаю автор обрала перше ліпше слово, яке їй спало на думку.

Я бы и вынесла, и попросила бы.
Я в шоке сколько вокруг странных людей, живущих по принципу ’человек человеку волк’ и даже не пытающихся это скрыть.
За тему спасибо, просто прозреваю.

это если не вдаваться в подробности отношений того автора и коллеги.

Так автор с той коллегой поругались из-за дней отпуска и в итоге колега осталась вообще без отпуска.

не зима.высохнут.

Многие ходят в юбках что дырку в жопе видно или сиськи вываливаются из платья или ипутся в общественных местах и ничего,а тут босиком пройтись три минуты стыдно-пипец,я не понимаю этого.

господя... да я после европы ничего не боюсь)) я уже тут расчесываться забываю

Тема в топі) дівчина порвала босоніжки і не хотіла йти боса, а її колега не хотіла нести їй з офісу до зупинки змінне взуття. Обидві психувати почали
https://sovet.kidstaff.com.ua/question-3364613

Мне не стыдно, но вы ходили летом по раскаленному асфальту? Я даже собаку днем не выгуливать стараюсь, так как лапы уже обжигали

Мне и стідно и некомфортно біло бы босиком идти.
В последнее время правда. уже пофиг.Но у меня один раз так было, в прошлом году днем был прилет во взлетку, тревоги не было и я увидела столб дыма...схватила штаны , схватила ребенка , вещи и вышла на улицу.Потом на улице, заметила, что штаны на выворот .Так один мужчина на меня смотрел так, так будто я голая или малахольная, не знаю..
Автора понимаю.

Я жила в Африці навіть там в 9 ранку небувало розкаленого асфальту

Ну так может у вас мозоли на пятках))

Ви вмієте читати?

Та меня тогда и забирали .. но машина на левом берегу в пробке застряла , а я на правом .
Я потом сказала уезжать , машину просто жалко было портить 😹

Так, варіант помити ноги в офісної вбиральні - це топ

Мне не стыдно было бы пройтись, а мерзко противно, а потом ещё с этими ногами сидеть весь день на работе. фу

А я так дитину вчила, коли в нього було з´явився комплекс ’а шо люди скажуть’. Якщо якщо ти нікому не заважаєш, то можеш робити все що завгодно - ось дивись: зняла туфлі і йшла в шкарпетках по вулиці. На мене навіть ніхто уваги не звернув. Після того дитину попустило.

ЗИ
для осіб з ОКР - шкарпетки потім зняла, протерла вологою серветкою та одягнула туфлі на босу ногу, на вулиці було і літо і сухо.