мадамГрицацуева• 28 июля 2023
Война, а меня только сейчас по настоящему накрыло
Знаю, что уже 1,5 года как война( я из Киева, вначале войны уезжали на ЗУ. Вернулись летом. Всегда воспринималась война в контексте "а как же буду я и моя семья". Спасали себя, все мысли как сохранить работу, как обустроить быт в новых реалиях, как сохранить здоровую психику ребенку. Не пила успокоительные, редко смотрела ролики с фронта, практически не плакала о войне, сжала волю в кулак и начала просто выживать в реалиях войны, иногда донатила знакомым кто на фронте.
А вот недели 2 как стало накрывать и болеть сердце( плачу каждый день. Пересматриваю интервью военных, волонтеров. Душа просто разрывается(
Я и до войны замечала, что я во многих ситуациях долго морально раскачиваюсь, но потом как догонит и накроет.
У кого еще так или подобно этому есть? Что это за психологический тип?
А вот недели 2 как стало накрывать и болеть сердце( плачу каждый день. Пересматриваю интервью военных, волонтеров. Душа просто разрывается(
Я и до войны замечала, что я во многих ситуациях долго морально раскачиваюсь, но потом как догонит и накроет.
У кого еще так или подобно этому есть? Что это за психологический тип?
показать весь текст
6
45
0
С одной стороны стала ценить жизнь больше, в некоторых моментах совсем изменилась в лучшую сторону, ушли комплексы, пришло истинное ощущение жизни и своих желаний. Но вот эта радиация войны, ее фон он всё равно сильно давит и энергию пьет. Постоянно нужно искать силы для восстановления
1
Я это понимаю, но и у тех кто на фронте лишней жизни тоже нет( вообщем у меня состояние - какой-то пустоты и отчаяния
1
1
Від того , що і у вас життя не буде , їм краще не стане. Маю знайомих , які настільки загрузли у волонтерстві, що потім розчарувалися і впали в глибоку депресію. Всього має бути в міру.
2
А отчего депрессия развилась у них? Они делают нужные вещи, без волонтеров и донатов все будет ещё печальнее
Я думаю це вже виснаження нервової системи. В мене теж схожа ситуація, мене правда з весни цієї криє. Не може організм постійно справлятися з таким стресом.
Я ще руку зламала плюс до всього то взагалі то в агресію то в плач мене кидає. Безробітня, тільки переїхала в інше місто, в гіпсі плюс війна
Не читаю новини взагалі зараз бо відчуття що дах вже точно поїде
Я ще руку зламала плюс до всього то взагалі то в агресію то в плач мене кидає. Безробітня, тільки переїхала в інше місто, в гіпсі плюс війна
Не читаю новини взагалі зараз бо відчуття що дах вже точно поїде
2
1
це у Вас такий тип витіснення
я навпаки, десь днів 10 перших просто не могла ані спати, ані їсти, поки зібрала усіх до купи... діти, онуки, мама, потім боялися усі разом - Київ, сиділи на місці, не їхали нікуди. бо діти категорично відмовилися
не сприймала ніяку музику, хоча взагалі дуже люблю включити щось та підспівувати, поїхали у червні з малою на море. там я вперше почала підспіувати й розплакалася бо зрозуміла, скільки пройшло часу, потім повернулася, знову не могла нічого слухати
наразі вже трішки легше, щодо грошей, завжди донатила, коли були збори продуктів, тканини на сітки, цигарок хлопцям на фронт та іншого, заносила на пункти збору, віддавала до ТРО, до мене навіть приїздили за теромбілизною та балаклавами
наразі в основному більше просто кошти скидаю, але буває щось є віддати, тож віддаю
плакати буває теж накриває
я навпаки, десь днів 10 перших просто не могла ані спати, ані їсти, поки зібрала усіх до купи... діти, онуки, мама, потім боялися усі разом - Київ, сиділи на місці, не їхали нікуди. бо діти категорично відмовилися
не сприймала ніяку музику, хоча взагалі дуже люблю включити щось та підспівувати, поїхали у червні з малою на море. там я вперше почала підспіувати й розплакалася бо зрозуміла, скільки пройшло часу, потім повернулася, знову не могла нічого слухати
наразі вже трішки легше, щодо грошей, завжди донатила, коли були збори продуктів, тканини на сітки, цигарок хлопцям на фронт та іншого, заносила на пункти збору, віддавала до ТРО, до мене навіть приїздили за теромбілизною та балаклавами
наразі в основному більше просто кошти скидаю, але буває щось є віддати, тож віддаю
плакати буває теж накриває
Медики, волонтеры выгорают первыми. Поэтому в Европе категорически запрещены переработки врачам. Так как загнанный врач- это горе для пациентов и для самого врача. Вообще кто работает с людьми очень быстро выгорают, важно не переусердствовать
я на магнії від початку війни та на валер’янці, без них не можу спати( перші тижні взагалі не спала, уривками на тому ж магнії, макс 30 хвилин. потім по 1-2 години
я теж не можу нічого дивитися, єдине - на початку війни передивилися із чоловіком ’17 мгновений весны’ під зовсім іншим кутом зору, та на Новий Рік ’За двома зайцями’
Очікували якоїсь розв´язки , справедливості , що от от все закінчиться , а зіткнулися з суворою реальністю
2
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Комментарии к ответу