В кого маленькі діти були активними і емоційними?

Були, лікарі не бачать проблеми, типу просто активна дитина, така особливість нервової системи. Але він і об’єктивно розумніший за однолітків, які більш спокійні.

Такая мода сейчас сразу ставить диагнозы? Много активных детей, то все они не такие? Тем более автор пишет, что ребенок умный

Моєму 5,5 , вже заморилася просто, дуже активний, кожну секунду треба чіпати мене, то на голову лізе, то постійно хоче вдарити, вщипнути

Напевно весь в маму

Бурно реагує на невдачі - це не про фіз.активність.
В 3 роки в принципі змазана картина, тому добре, що ви тримаєте руку на пульсі.

Втішного не можу написати, бо у сина РДУГ і дисграфія. Але вам хай пощастить!

От і в мене як народився так все йому не так.
Ще й впертий, здається впертість народилася раніше.
А ще з чоловіком іноді вже істерично сміємося, шо син із розряду людей, як кажуть «простіше дати ніж пояснити чому ні»

У невролога були, проблеми не бачить.

Співчуваю, тримайтеся. )) Криза 3-х років у всій красі. ))

Чи пройде повністю - ніхто не може знати. Але точно має стати легше ближче до 4-х років. Терпіння й сил Вам!

Міша вітер називали мого сина на дит майданчику. Бо він не ходив, він літав :) Зараз йому 14, так само все швидко, необдумано, емоційно. Я змирилась :) Енергію направили в спорт.

Домовитись хоч про щось зараз з ним можна?
Бо з моїм сином іноді важко вести діалог. Шось питаю, відповідає, потім задаю питання на яке він не хоче відповідати, мовчить, повторюю знову раптом не почув, мовчить. Питаю «ти мене ігноруєш?» він каже «Да» і рже 🤦🏼‍♀️
Знову задаю те саме питання, знову мовчить. Питаю «ти мене тролиш?» він знову «Да» і рже.

Ну що ж Ви добровільно підставляєтеся?

Домовитися загалом можна, сильний темперамент цьому не заважатиме. Тільки тут має бути саме ’домовлятися’, а не спроба протиснути виключно своє. Колись читала гарну пораду про 3 кольорові зони, мені дуже сподобалося, і у нас гарно спрацювало. Суть проста, всі речі ділимо на 3 зони:
Зелена: можна завжди, як дитина захоче сама (наприклад, яку футболку одягнути, з ким дружити чи не дружити, в яку гру гратися)
Жовта: загалом не можна, але можуть бути інколи виключення, тобто це зона компромісу. Наприклад, загалом спати йде в 21, але на свято можна в 22.
Червона: жорстка заборона. Пхати пальці в розетку, битися, грубити мамі і т.д.
Зони мають бути визначені чітко і не мінятися, тоді у дитини будуть орієнтири. І не жалійте зеленої зони, хай у дитини буде відчуття волі. ))

От і в мене як народився так все йому не так.
Ще й впертий, здається впертість народилася раніше.
А ще з чоловіком іноді вже істерично сміємося, шо син із розряду людей, як кажуть «простіше дати ніж пояснити чому ні»

У невролога були, проблеми не бачить.

Ні. Просто активний, впертий, відстоює свої права. Іноді ти йому кажеш це біле, а він каже це чорне, ну це образно.
На майданчику ганяє без перерви, і я за ним.

Ну в мене і мама така була судячи з розповідей бабусі. Шо бабуся була з нею в малому віці 3 тижні в санаторії і не могла голову за цей час помити а няню знайшла мамі, прийшла ввечері додому, а няня прив’язала її до стола і каже «не хочу ваших грошей і вашої дитини»

АВтор, не грешите.. активный ребенок - занимайтесь! Если заниматься на опережение - дитя становится спокойнее, уравновешеннее... обязан быть режим, четко продуманный досуг (до мелочей), много общения, развитие, игры, смена группы игрушек (одни играет, другие - ждут спрятаны - эффект новизны), когда компенсировать запрос интеллекта - дитя становится спокойнее.. если вести себя правильно! Само же ничего не проходит. Нет понятия ’перерастет’ - это термин времен союза, когда из-за нехватки знаний и опыта народ пассивно ждал, что все проблемы пройдут сами и ничего не нужно делать.. А шо? Это ж так удобно.... само все пройдет, надо только подождать и поныть, как тяжело ждать.. Если ЖДАТЬ и лениться - все только усугубится. ПОчитайте другие темы о детях с 12 лет - народ ’в ужасе ШО делать’ - это те кто ждал что само все пройдет...

Дякую за комент. А які прояви були у Вашого сина? Починаючи змалечку. Буду вдячна якщо опишете

Ні. Просто активний, впертий, відстоює свої права. Іноді ти йому кажеш це біле, а він каже це чорне, ну це образно.
На майданчику ганяє без перерви, і я за ним.

Ну в мене і мама така була судячи з розповідей бабусі. Шо бабуся була з нею в малому віці 3 тижні в санаторії і не могла голову за цей час помити а няню знайшла мамі, прийшла ввечері додому, а няня прив’язала її до стола і каже «не хочу ваших грошей і вашої дитини»

Активна - в плані фізичного руху. До чого тут емоційна збудженість?
Він не верещить цілодобово, немає перегулів.
Якщо він шось спокійно робить і не виходить - от тоді вже починає злитися/психувати.

Про рдуг знаю, бо ще до року підозрювала це. Але лікар не підтвердила ні до року, ні після трьох

активний, впертий, відстоює свої права - це те, що треба ’перерости’?

Та нє. Деякі риси характеру в нього такі шо буде легко в дорослому житті. А от зараз з ним важко. Але ламати його Боже збав не збираюсь.
Я тут просто вже все в купу намішала.
Мене цікавить чи надмірну активність і запальність переросте) і оце «хочу/не хочу»

Ну можно не ставить диагноз и к врачам не ходить. Пусть растёт как есть. Но автор же жалуетсчя, что сил уже нет. И кстати у СДВГшек так и есть . Они гиперактивные и неуправляемые, но умные .

Ржу з вашого коменту, але напевно в яблучко.

Мій принцип такий - якщо це не шкодить йому і оточуючим то можна.

Дякую, але я не просила порад в своєму пості.

Щодо Ваших рекомендацій - тут все вірно, і все дотримуємось.
І режим (сну і харчування), і немає зайвих іграшок в полі зору, я знаю шо це зпантеличує дитину і не знає шо обрати, 90% іграшок заховано в шафі, міняю періодично.

Продумане дозвілля - тут важко. Що йому не пропонуєш не цікаво. Почитати книжку - не хочу. Кажу «ну ок, ти не хочеш я сама почитаю», сідаю і починаю розглядати і коментувати. Йому не цікаво, починає нудитись, дуріти.
До двох років взагалі все що не пропонувала або взагалі не хотів дивитись, або на хвилину-дві, подивився/погрався/розібрався - не цікаво вже. Найцікавіше на вулиці йому, а мені легше, бо нічого придумувати не треба, навкруги багато цікавого, камінчик, метелик, квіточки, гулєй погодувати і побігати і тп.

Не скажу шо взагалі нічим не займається. Любить машини, пазли, розмальовки, трохи тісто, кінетичний пісок. На заняття розвиваючі ходили, п’ять хвилин поскладає шось і давай бігати по кімнаті.
Ну тобто я зі своєї сторони прикладаю дуже багато зусиль шоб зацікавити, в нас вдома багато чого цікавого є і все пробували. І пояснюю все, і розмовляю багато. І робимо разом домашні справи, і в магазин ходимо. Спочатку це був взагалі треш, по магазину бігав, зараз допомагає обирати продукти, носить кошик, сканує товари і тп. Коли готуємо разом то спочатку просто скрізь ліз хотів шось робити, не слухав і більше заважав, зараз слухає.
Але блін… я прикладаю дуууууже багато зусиль там, де іншим взагалі не треба нічого робити шоб діти були слухняними.

Ну є ж такі якім скажеш «не можна» і вони «ну ок, не можна», можуть поплакати ще через засмучення.
Цьому кажеш «не можна» то він іноді в сраку без мила влізе але буде робити своє. П’ять разів спокійно скажеш, десять, на 11й вже починаю кричати бо ігнорить і робить своє.

Дякую ❤️
Та ще до трьох років роздавав нам гімна.
Якщо чесно то десь в два роки і до трьох трохи легше з ним було. Зараз може дійсно ще ці прояви кризи змазують картину і пригнічують мій стан.
Ще помітила шо коли я вже не витримую і ввечері сідаю жалітися чоловіку і ридати - криза трохи спадає і дитина день-два веде себе адекватно, наче дає мені умовну передишку. А потім знову.

Один з яскравих моментів вчора - майже годину ридав шо тато не взяв його з собою на пошту, але перед тим як піти тато півгодини пропонував сину збиратися йти разом на пошту. Оці хочу/не хочу, по сто разів за хвилину. І коли ти півдня, день, два спокійно ще якось це вивозиш, заспокоюєш, контейнеруєш емоції, то потім вже кукуха каже «пака» і мене накриває.

Це наш варіант, тільки нам 3.8
Завтра підемо ще до одного корекційного педагога
Що у вас з мовленням ?

Дякую, але я не просила порад в своєму пості.

Щодо Ваших рекомендацій - тут все вірно, і все дотримуємось.
І режим (сну і харчування), і немає зайвих іграшок в полі зору, я знаю шо це зпантеличує дитину і не знає шо обрати, 90% іграшок заховано в шафі, міняю періодично.

Продумане дозвілля - тут важко. Що йому не пропонуєш не цікаво. Почитати книжку - не хочу. Кажу «ну ок, ти не хочеш я сама почитаю», сідаю і починаю розглядати і коментувати. Йому не цікаво, починає нудитись, дуріти.
До двох років взагалі все що не пропонувала або взагалі не хотів дивитись, або на хвилину-дві, подивився/погрався/розібрався - не цікаво вже. Найцікавіше на вулиці йому, а мені легше, бо нічого придумувати не треба, навкруги багато цікавого, камінчик, метелик, квіточки, гулєй погодувати і побігати і тп.

Не скажу шо взагалі нічим не займається. Любить машини, пазли, розмальовки, трохи тісто, кінетичний пісок. На заняття розвиваючі ходили, п’ять хвилин поскладає шось і давай бігати по кімнаті.
Ну тобто я зі своєї сторони прикладаю дуже багато зусиль шоб зацікавити, в нас вдома багато чого цікавого є і все пробували. І пояснюю все, і розмовляю багато. І робимо разом домашні справи, і в магазин ходимо. Спочатку це був взагалі треш, по магазину бігав, зараз допомагає обирати продукти, носить кошик, сканує товари і тп. Коли готуємо разом то спочатку просто скрізь ліз хотів шось робити, не слухав і більше заважав, зараз слухає.
Але блін… я прикладаю дуууууже багато зусиль там, де іншим взагалі не треба нічого робити шоб діти були слухняними.

Ну є ж такі якім скажеш «не можна» і вони «ну ок, не можна», можуть поплакати ще через засмучення.
Цьому кажеш «не можна» то він іноді в сраку без мила влізе але буде робити своє. П’ять разів спокійно скажеш, десять, на 11й вже починаю кричати бо ігнорить і робить своє.

Рот не закривається, розповідає все і всім, говорить складними реченнями, дуже багатий словниковий запас.
Знає ще багато слів англійською