Я воспитала монстра. Что делать...

Авжеж ні . Ви що сама не бачите що співчуття повинно були лише до дитини, всі інші не люди, перебьються

Я вже зрозуміла, що ви дітоненависник. Ваша неадекватна думка автору все одно нічим не допоможе.

’12-я’ означает ’двенадцатая’. Да и вообще ошибка на ошибке. Кем вы там работаете с такой грамматикой, что зп ниже станет?

Та это троль

Автор, я доросла тьотка і я живу в одній квартирі з 90річною бабусею з деменцією. Це вже не адекватна, агресивна людина, яка може кричати вдень і вночі годинами, здатна одною рукою відсунути диван, який ми присуваємо в якості захисного бортика до її ліжка. Це повна втрата себе, бо ти прив´язаний до графіку її годувань і заміни памперсу, не можеш нікуди поїхати чи надовго піти.
І так, в мене нема жодного співчутя до неї, тільки відчуття обов´язку і механічне його виконання. Серце в неї міцне і навіть лікарі кажуть, що ще 10 років може прожити.
А я не так давно розривалася між мамою, яка в складному стані лежала в лікарні і бабусею, яка вимагала уваги 24/7. І почувала себе поганою дочкою, бо бабусі увагу змушена приділити (вона ще в здоровому стані була токсичною та егоїстичною), а для терплячої і доброї мами мого часу і уваги залишалося мало.
Тому я не засуджую нікого, в тому числі тих, хто в будинок престарілих здає.

Печаль, и особенно комментарии.
Думаю ваш ребенок как раз продукт данного общества, и вашего воспитания и внимания не хватило чтобы привить любовь и ответственность.
А в остальном объясните ей на примере, что если ее оставить с сиделкой и потребности удовлетворять по минимуму? Как ей такой вариант, еда и одежда, только если порвется или совсем выростет? Думаю ей будет над чем подумать и оценить хочет ли она такой жизни себе?
Ну и вам терпения, вы молодец, что заботитесь о своем папе, в сумасшедшем мире это большая редкость.
И да, дочку можно отправить в интернат заграницу))) и поехать ухаживать за папой.

25 к - це дофіга

Автор, все вірно ви пишете.
Дітки зараз жесть...
Запитайте її чи вона не хоче в київський інтернат, а ви доглянете батька і приїдете ..
Мій пупсік теж монстр, це все цілування в попу вилазить боком.
Забрали всі гаджети, то кричить вищить в очі стрибає, руки нам крутить щоб забрати. Жаль чоловік не може ввалити, бо дуже стриманий...
А нещодавно сказав, що він багатий нащадок і працювати не хоче, бо один син і внук і нерухомості в нього вагон...
Скажіть своїй дочечці що інтернат класна опція...

А ваші батьки як до своїх відносилася

А з чого Ви взяли ,що у дідуся деменція?З ним спілкувався психіатр?

Підкажіть, будь ласка, Ви в Києві? Якщо так, до кого з лікарів звертались?
Автор, вибачте, що запитую в Вашій темі.

Вы это и сами, без всякого психиатра заметите, когда у ваших родных начнется деменция.

Якраз я знаю про що пишу.Я пропустила початок деменції у близької людини.Огляд психіатра потрібен, бо якщо деменція,то потрібні ліки,які у відкритому доступі не купиш.

Никакие лекарства уже не помогут, это старческие не обратимые изменения в мозге.

Так,ліки не допоможуть лікувати.Але допоможуть стримувати хворого та заспокоювати.

Чудово! Для мене це унаслідування прикладу відносин батьки та діти. У татової родини мама, то було взагалі святе, відповідно нам внукам прививали відповідне ставлення.
Бабуся по мамині лінії дотепер жива 93 роки, в притулок не здали.)

Она и так свалит и оборвет. И автора сдаст куда-то в старости. Она уже выросла охреневшей.

Шкода дитину

Да уж, с такими детьми сто раз подумать а надо ли их рожать и какой с них толк будет

Так, а зараз все добре? Ви троль.

Ещё к сокращения здесь не цеплялись. Двенадцатилетняя. Всем понятно, кроме вас.

Ви явно не бачили своїми очима людей з деменцією.

І як це пов´язано з поверненням зараз в Харків з дитиною? Може зразу в Бахмут? А що? Нехай бубочку потрясе в цілях виховання, так? Щодо дому пристарілих. Ваша мрія вимазувати гімно на стінах виключно в домі дітей і онуків? Ціль- зробити життя близьких нестерпним? Ну тоді, так, ви праві, нехай ваша дитина змалку звикає. В мене такої цілі немає, оберу пансіонат.

Діти - це догляльники в старості?

Моей 12 через месяц,тоже самое. Воспитывали в добре и ласке.Что с этим делать?

Автор, вот так мы жертвуем детьми ради родителей, которые фактически прожили жизнь. Я такая же, не выезжаю из страны из-за родителей. Но внутри очень себя за это ругаю.
Родители- полисов, не хотят чем-то поступиться, чтобы всем было хорошо, нами командуют и мы идём у них на поводу. У людей, которые фактически прожили свою жизнь. При этом полностью можем на жизнь и будущее своих детей. Это неправильно! Мне в этом плане нравится политика запада.
Я, например, согласна на комфортный дом престарелых. Не хочу, чтобы мои дети жертвовали собой ради моих старческих зае...ов!

А дедушка не печаль! Почему его нельзя перевезти в Киев? Значит, о его комфорте заботятся, думают о том, как это на нем отразится. А дочку в интернат! Отлично!

Если бы не Харьков, вернее- если бы не война, вы все правильно решили - лучше в Харькове отдельно, чем в Киеве в одной квартире и для ребенка тоже. Но война все портит. Ну и от стадии болезни зависит. В определенный момент действительно придется выбирать.

Если они в своем уме. Сдать человека в своем уме просто потому, что он стал неудобным - грех на май взгляд. Но деменция это совсем другое дело.

Думаете, если автор станет и дочка станет? Пожив с дедулей в деменции? А дедуля это даже не бабуля...Уж лучше в отдельных квартирах, не все ребенку стоит видеть...но Харьков...