У кого нет подруг. 45+. Вам их не хватает?

О. Бабулькам и то не скучно, сидят себе, общаются. Молодцы.

Мне иногда самой как бы стыдно. Типа одиночка, никому не нужна.

Так отож. Поторопились вы с детьми отстреляться. А что внучки? Нет пока?

Тю! Глупости какие!

Говорити по телефону не люблю. Маю 1 подружку, якій можна щось довірити, поговорити, випити, прогулятися. Але все одно багато інтересів не співпадають, із-за чого і відсіялися інші подружки. Це все мабуть лінь і старість, після 40 відпала потреба у постійному спілкуванні. На роботі вистачає колег, які не замовкають.

Так, згідна .Але то робота. А в вихідні, свята сумно. Трохи заздрість аж - коли дивишся, всі з компаніями. А ти сама.

Ну просто ті, хто компаніями, впадають в око, бо їх багато і шумні. Але ви не бачите тих, хто сидить дома у ті дні. От як ваш чоловік. Він теж себе вважає одиноким і нікому непотрібним?

Заведите лучше кота.
Муркотит ..красотень.
.
Или мужика..
Хоть палку вставит по праздникам..
.
Накукой Вам в 40 лет подружки?пиявки и лягушки..
Распространять сплетни про Вас.
.
У меня нет подруг.
Я от них избавилась после замужества..

Автор!
Не пьете?
Кто бухает у того подружки всегда есть.

Заведите лучше кота.
Муркотит ..красотень.
.
Или мужика..
Хоть палку вставит по праздникам..
.
Накукой Вам в 40 лет подружки?пиявки и лягушки..
Распространять сплетни про Вас.
.
У меня нет подруг.
Я от них избавилась после замужества..

Заведите лучше кота.
Муркотит ..красотень.
.
Или мужика..
Хоть палку вставит по праздникам..
.
Накукой Вам в 40 лет подружки?пиявки и лягушки..
Распространять сплетни про Вас.
.
У меня нет подруг.
Я от них избавилась после замужества..

Вам не скучно? Наверное, тоже самодостасточная Вы девушка.

Автор!
Не пьете?
Кто бухает у того подружки всегда есть.

Понимаю вас. Мне, после рождения ребенка 10 лет вообще никто не нужен был, хватало мужа, ребенка и работы. Могла засесть на даче на неделю без общения.
Где-то год назад стала ощущать ужасное одиночество (не смотря на наличие мужа и ребенка). Возникло такое ощущение, что жизнь проходит мимо меня, даже на кофе сходить не с кем и поболтать чисто по женски, потусить сходить, потанцевать, на концерт, выпить вина вечером... Просто тотальная тоска и тревога.
Сначала было очень тяжело, потом как-то взяла себя в руки, осмотрелась вокруг, пошла на очные курсы, на танцы, сдружилась с девочками с работы - каждый день какие-то планы. И теперь вот думаю, что это уже слишком и надо бы перевести дух.
Мой совет - запишитесь на курсы языков, или на социальные танцы. Туда ходят такие же одинокие женщины, которым нечем заняться по вечерам - там и найдете с кем потусить.

Не скучно.
Я тетя,а не девушка.
Беженка.
Где ж тут ’скучно’ будет с такими событиями в стране?
Сейчас главное не деньги,а выжить.
.
У меня есть друг..я с ним не встречаюсь..у меня муж есть..
Но иногда перезваниваюсь..
Он для меня гормон радости..
С него можно брать пример..хи хи ..немолодой хулиган,но всегда полон оптимизма..
Хоть ранен, хоть в окопе,но всегда полон єнергии и позитива ,несмотря ни на что...
.
А у Вас,как кот Матроскин пел’А мне всегда чего-то не хватает’..

Так, не вистачає. Навіть каву/пиво/шампанське нема з ким випити , поговорити про своє, жіноче чи сходити кудась

Це так, одному набагато скучніше, навіть десь піти. І це як би не прийнято. Одна в кафе, в кіно. Дискомфортно.

Чого не принято? Поки будете чекати компанію то й життя пройде. Ходіть, їздіть одна, а шо робить?

Та так. Сидіти вдома - тотще скучніше. Так - хоть зміна декорацій. Світ побачиш- і вдень легше.

Спробуйте якщо є гроші і час в мандри з тургрупою до Европи, там можно самому точно.

Мене подружки кинули, причому оптом, відразу всі, як захворіла на тяжку хворобу, а я їм тільки добро робила і бажала, дружила як дитина з ними, не шукаючи вигоди, як це часто трапляється, перша платила в магазині, якщо збирались компанією і купляли продукти, влаштовувала сюрпризи приємні, купляла квіти, ініціювала поїздку всіх мам в школу, коли дитину однієї не брали і добились, щоб взяли, мила посуд після вечірок , якшо у когось збирались (зазвичай поїли та пішли всі). З одну з компанії я потужно захищала , коли в неї виникли проблеми на роботі серйозні, після чого вона звільнилась. Я так з ними дружила, що могла вночі встати і поїхати, як би треба було. Наче вони мені родичі. Ми стільки часу разом провели гарного, піци з дітьми, вечірки разом, дні народження, за що я їм вдячна. Мені так потрібна була підтримка у вигляді простого продовження життя ( щоб менше бути з думками про хворобу) яке було до, ті ж походи на каву, піцу і поговорити ні про що, зібратись разом з дітьми, тобто все що було до тільки хотілось ще більше спілкування, а мене нікуди не запрошували, (на два ДР по інерції) самі продовжували жити як до, спостерігала за їх вилазками у ФБ , як гуляють їх діти на ДР, адже і мою дитину також перестали запрошувати на ДР, при цьому дехто з них дзвонив мені тільки задля професійної консультації як юристу. А на одне питання вилазок без мене та дитячого ДР без моєї дитини казали, а ми і не збирались їхати/святкувати, якось само собою вийшло. І навіть після того як поставили крапку у відносинах, ще і після того телефонували проконсультуватись, бо дитина підліток в халепу потрапила. Це не одна людина, це 4 людини одночасно зробили. Дорослі люди трохи за 40. Я була в такому шоці від їх вчинку, мені було так тяжко, бо це не одна подружка , а відразу всі, я декілька раз виплакалась, але болить і досі. Я не вірила, що вони могли так зі мною вчинити взагалі. Саме вони. Коли хворіла, пройшла дві операції, та 6 хімій, то дзвонила одна раз на тиждень -два, друга 1 раз на місяць, дві інші питали через вайбер як мої справи. В лікарню ніхто не приїхав. Приїхала однокурсниця і бухгалтер, з я кою я колись працювала разом, та 20 років підтримую спілкування. Щок від хвороби, а потім ще шок від подружок і він був лише трохи менший, ніж від хвороби.Тому до людей я переглянула ставлення. У мене немає подруг відтепер. Я не бажаю їх мати. Це витрачений час, який не повернеш ніколи, а ще такий біль, що для чого він мені потрібен був.... Мені дуже добре в родині. Це мої найкращі друзі були і залишились. Я здорова, після лікування пройшло більше 4х років. Якщо мені потрібно спілкування, то краще порадниці тут не знайшла спілкування, чесно. Низький уклін автору ідеї і створювача сайту.

Мене подружки кинули, причому оптом, відразу всі, як захворіла на тяжку хворобу, а я їм тільки добро робила і бажала, дружила як дитина з ними, не шукаючи вигоди, як це часто трапляється, перша платила в магазині, якщо збирались компанією і купляли продукти, влаштовувала сюрпризи приємні, купляла квіти, ініціювала поїздку всіх мам в школу, коли дитину однієї не брали і добились, щоб взяли, мила посуд після вечірок , якшо у когось збирались (зазвичай поїли та пішли всі). З одну з компанії я потужно захищала , коли в неї виникли проблеми на роботі серйозні, після чого вона звільнилась. Я так з ними дружила, що могла вночі встати і поїхати, як би треба було. Наче вони мені родичі. Ми стільки часу разом провели гарного, піци з дітьми, вечірки разом, дні народження, за що я їм вдячна. Мені так потрібна була підтримка у вигляді простого продовження життя ( щоб менше бути з думками про хворобу) яке було до, ті ж походи на каву, піцу і поговорити ні про що, зібратись разом з дітьми, тобто все що було до тільки хотілось ще більше спілкування, а мене нікуди не запрошували, (на два ДР по інерції) самі продовжували жити як до, спостерігала за їх вилазками у ФБ , як гуляють їх діти на ДР, адже і мою дитину також перестали запрошувати на ДР, при цьому дехто з них дзвонив мені тільки задля професійної консультації як юристу. А на одне питання вилазок без мене та дитячого ДР без моєї дитини казали, а ми і не збирались їхати/святкувати, якось само собою вийшло. І навіть після того як поставили крапку у відносинах, ще і після того телефонували проконсультуватись, бо дитина підліток в халепу потрапила. Це не одна людина, це 4 людини одночасно зробили. Дорослі люди трохи за 40. Я була в такому шоці від їх вчинку, мені було так тяжко, бо це не одна подружка , а відразу всі, я декілька раз виплакалась, але болить і досі. Я не вірила, що вони могли так зі мною вчинити взагалі. Саме вони. Коли хворіла, пройшла дві операції, та 6 хімій, то дзвонила одна раз на тиждень -два, друга 1 раз на місяць, дві інші питали через вайбер як мої справи. В лікарню ніхто не приїхав. Приїхала однокурсниця і бухгалтер, з я кою я колись працювала разом, та 20 років підтримую спілкування. Щок від хвороби, а потім ще шок від подружок і він був лише трохи менший, ніж від хвороби.Тому до людей я переглянула ставлення. У мене немає подруг відтепер. Я не бажаю їх мати. Це витрачений час, який не повернеш ніколи, а ще такий біль, що для чого він мені потрібен був.... Мені дуже добре в родині. Це мої найкращі друзі були і залишились. Я здорова, після лікування пройшло більше 4х років. Якщо мені потрібно спілкування, то краще порадниці тут не знайшла спілкування, чесно. Низький уклін автору ідеї і створювача сайту.