Пэрисхилтонша• 18 сентября 2023
Чи спілкуєтеся ви із своїми рідними сестрами-братами? Як мені бути, просто розри
Чи спілкуєтеся ви із своїми рідними сестрами-братами? Як мені бути, просто розриває зсередини…..
Почну із того, що росли ми із братом разом, він старший на 6 років, завжди у всьому допомагали один одному, їли одну і ту ж їжу, одягали нас батьки як могли, часи були складні, але давали нам усе необхідне, інколи билися, як без цього ))
Змінилося усе, коли він одружився. По-трішки почав віддалятися, чи то складні життєві ситуації ( у фінансовому плані), але його стало не впізнати, із життєрадісного, позитивного він став замкнутим, понурим, появилися такі якості, які нашій сімʼї взагалі не притаманні, як обговорення когось,вічні незадоволення роботою, все не так і т.д.
Десь у цей період я отримала «перший дзвіночок» при розмові він мені дорікнув, що мені батьки дали більше(освіта,у фінансовому плані) це було сказано між словами, але був зрозумілий контекст. Але що саме більше дали мені не зрозуміло, авто купили йому, нерухомості нам батьки не залишать, окрім однієї квартири на двох. Вчилася я в універі на державному усі роки та отримувала стипендію . Так, мені найняли репетиторів, але поступила я сама і не винна, що родилася у часи, коли батьки могли дозволити більше. Щодо його освіти, то він закінчив училище. Його двічі відраховували, не появлявся на сесії, але мама носили взятки і він таки закінчив. Потім народжується мій племінник, мене обирають хресною. Далі рік за роком пролітає, я стараюсь максимально навідуватися їх усі дні народження, іменини, просто так. Подарунки, гроші, увага - я старалася. Брата день народження, теж ж саме, хоча на своє дн ніколи не отримувала нічого.
І тут у мене починається новий період у житті - я починаю жити із майбутнім чоловіком, далі ми розписуємося, були лише удвох, без гостей і т.д. Фото із щасливими обличчями та обручками висилаю брату, у відповідь сухе вітаю. І ось у липні ми вирішуємо взяти шлюб у церкві, першого, кого я запросила був мій брат із дружиною. Серпень місяць я телефоную аби привітати племінника із днем народженням, запитую що він хоче, купую цей подарунок. І тут починається - декілька разів телефоную, напрошуюсь аби побачитися із племінником та передати подарунок, готова підʼїхати куди і коли потрібно- у відповідь відмовки. Знову телефоную, нагадую за подарунок і так, між іншим, нагадую, що у мене шлюб і чую у відповідь ВЗДИХ і мовчання…. Я просто заклякла і теж мовчала, поки не вимовила, ну то ти мене набереш коли я зможу підʼїхати. Звісно, дзвінка я не дочекалася. Набрав він мене за два тижні, до весілля залишилося декілька днів, і діалог наступний : -
- У тебе там РОЗПИСКА у суботу, так ?
- Та не розписка, а шлюб
- А, ну то ми не прийдемо. По-перше, у мене на роботі немає людей, я не зможу відпроситися, а по-друге у малого зустріч із однокласниками та батьками. Ми може у неділю зайдемо до вас на чай.
Закінчила я розмову знову нагадуванням за подарунок малому. Як людина, я його розумію, звісно, він не звільниться із роботи, йому потрібно годувати сімʼю, але як сестра не можу ((
Ні у день весілля, ні на наступний день дзвінка не було. Я стільки думала, ставила себе на його місце, шукала де я його образила, і не можу зрозуміти.
Подарунок планую відправити через поштамат.
Як мені далі бути ?
Почну із того, що росли ми із братом разом, він старший на 6 років, завжди у всьому допомагали один одному, їли одну і ту ж їжу, одягали нас батьки як могли, часи були складні, але давали нам усе необхідне, інколи билися, як без цього ))
Змінилося усе, коли він одружився. По-трішки почав віддалятися, чи то складні життєві ситуації ( у фінансовому плані), але його стало не впізнати, із життєрадісного, позитивного він став замкнутим, понурим, появилися такі якості, які нашій сімʼї взагалі не притаманні, як обговорення когось,вічні незадоволення роботою, все не так і т.д.
Десь у цей період я отримала «перший дзвіночок» при розмові він мені дорікнув, що мені батьки дали більше(освіта,у фінансовому плані) це було сказано між словами, але був зрозумілий контекст. Але що саме більше дали мені не зрозуміло, авто купили йому, нерухомості нам батьки не залишать, окрім однієї квартири на двох. Вчилася я в універі на державному усі роки та отримувала стипендію . Так, мені найняли репетиторів, але поступила я сама і не винна, що родилася у часи, коли батьки могли дозволити більше. Щодо його освіти, то він закінчив училище. Його двічі відраховували, не появлявся на сесії, але мама носили взятки і він таки закінчив. Потім народжується мій племінник, мене обирають хресною. Далі рік за роком пролітає, я стараюсь максимально навідуватися їх усі дні народження, іменини, просто так. Подарунки, гроші, увага - я старалася. Брата день народження, теж ж саме, хоча на своє дн ніколи не отримувала нічого.
І тут у мене починається новий період у житті - я починаю жити із майбутнім чоловіком, далі ми розписуємося, були лише удвох, без гостей і т.д. Фото із щасливими обличчями та обручками висилаю брату, у відповідь сухе вітаю. І ось у липні ми вирішуємо взяти шлюб у церкві, першого, кого я запросила був мій брат із дружиною. Серпень місяць я телефоную аби привітати племінника із днем народженням, запитую що він хоче, купую цей подарунок. І тут починається - декілька разів телефоную, напрошуюсь аби побачитися із племінником та передати подарунок, готова підʼїхати куди і коли потрібно- у відповідь відмовки. Знову телефоную, нагадую за подарунок і так, між іншим, нагадую, що у мене шлюб і чую у відповідь ВЗДИХ і мовчання…. Я просто заклякла і теж мовчала, поки не вимовила, ну то ти мене набереш коли я зможу підʼїхати. Звісно, дзвінка я не дочекалася. Набрав він мене за два тижні, до весілля залишилося декілька днів, і діалог наступний : -
- У тебе там РОЗПИСКА у суботу, так ?
- Та не розписка, а шлюб
- А, ну то ми не прийдемо. По-перше, у мене на роботі немає людей, я не зможу відпроситися, а по-друге у малого зустріч із однокласниками та батьками. Ми може у неділю зайдемо до вас на чай.
Закінчила я розмову знову нагадуванням за подарунок малому. Як людина, я його розумію, звісно, він не звільниться із роботи, йому потрібно годувати сімʼю, але як сестра не можу ((
Ні у день весілля, ні на наступний день дзвінка не було. Я стільки думала, ставила себе на його місце, шукала де я його образила, і не можу зрозуміти.
Подарунок планую відправити через поштамат.
Як мені далі бути ?
показать весь текст
1
2
69
0
Гроші до подарунку, це за замовчування)
Просто це дитина і я завжди купую те, що він хоче, яка б ціна не була та даю гроші. Раніше батькам у руки давала, зараз вже більший, то йому давала і він так кумедно біг у рюкзачок складав ці гроші 🥲
Просто це дитина і я завжди купую те, що він хоче, яка б ціна не була та даю гроші. Раніше батькам у руки давала, зараз вже більший, то йому давала і він так кумедно біг у рюкзачок складав ці гроші 🥲
Значить так тому і бути. Вона створила сімю для себе і не хоче підпускати туди нікого.Ви також візьміть це до уваги.І не докучайте їм. У вас своя сімя,...А спілкування то таке. А подарунок занесіть племіннику просто занесіть.Він же до школи чи кудись ходить.Зустріньте віддайте привітайте.А Братові... ну зараз так йому краще...Просто залиште його на деякий час без уваги...
5
Мне невестка при первом знакомстве тоже устраивала, я списывала на стресс-она беременная и они выехали с оккупации, остались без ничего. Потом спустя пару лет она мне рассказывает, что приревновала ко мне своего мужа( моего брата) Это жесть, надо ж быть такой!
Я думаю это элементарная человеческая зависть!
Я думаю это элементарная человеческая зависть!
3
А чому не запросили на розпис? Нас теж не запросили, і навіть, не повідомили день весілля. 5 років жили, потім бац в піст розписалися. Дуже дивувалися, як ми не знаємо (брат). 100 баксів подарували, все що було в моїй сумці після відпочинку.
Я говорила, «сказав наберу маму»і нічого
А найбільше, що винесло мозок, так це після лікарні ми із мамою до малого і ні брат, ні невістка і словом не обмовилися «як ви почуваєтеся»
Егоїзм такий….
Але я завжди намагалася згладити, щоб вони не образилися , мама завжди боїться слово лишнє сказати, аби не образити чимось, але це не цінують
А найбільше, що винесло мозок, так це після лікарні ми із мамою до малого і ні брат, ні невістка і словом не обмовилися «як ви почуваєтеся»
Егоїзм такий….
Але я завжди намагалася згладити, щоб вони не образилися , мама завжди боїться слово лишнє сказати, аби не образити чимось, але це не цінують
Моя сестра це найкраща подруга, спілкуємось майже щодня. Бачимось тепер рідко, вона в іншій країні.
1
Не було навіть батьків, таке рішення ми прийняли, тоді було не до святкувань, ми просто пішли і розписалися, але брат знав про це за місяць, ми не приховували цього
А разговоры ничего не дадут. Вот брат меня избегает-я молчу, фиг с ними, у меня своих забот хватает, но маме не писать и не интересоваться как она-жесть. Мама ему раз высказалась, так он обиделся, типо нечего меня жизни учить и перестал вообще ей звонить и писать, уже больше пол года прошло и тишина. Мужики какие-то отмороженные, они себе найдут оправдания и совесть их не мучает
4
Думаю,там купа усього намішана. Там і впливу дружини не треба. Точно є розчарування у власному житті,можливо,усвідомив,шо треба було вчитися,зараз би краще жив.Є в´ялий депресняк,втрата легкості,життєрадісності,життєві проблеми,гонка за зарібком грошей. Є заздрість,шо уВас краще життя склалося,цієї заздрості може і соромитися, до речі Знаєте,коли людина усвідомлює,що інша не винувата,але роздратованість присутня,бо треба когось звинуватити невідомо в чому і тд. Думаю,є образи на маму,неважливо,є підстави,немає,але є образа і дорослі люди часто звинувачують у власних неудачах маму і тд.Розумієте,коли людина на нулі,понура,прибита,а тут Ви з шлюбом,подарунками,життєрадісністю,життєвим успіхом. А у брата купи своїх проблем,які його турбують. Таке бісить людей,які емоційно незрілі. Думаю,брат Вас продовжує любити,через це на душі у нього гадко і від себе. Того і спілкуватися не може зараз,бо і бісите і соромно від цього. Дружина ще нудить під вухом-грошей нема,це ж одягтися треба,з пустими руками не підемо ж,знову твоя шось видумала,війна,а їй аби женитися,з роботи не відпросишся,і так ледве виживаємо на ці копійки,щоб день втрачати,в дитини знайомство з класом,а твоїй аби женитися сто раз і тд і тп . Авторе,Ви ні в чому не винні,так склалося життя,такий зараз психологічний стан у брата,може таким бути до кінця життя.
Не лізьте зі своїм спілкуванням зараз, з метушнею з подарунком,чим більше стараєтесь,тим більше це викликає роздратування.
Не знаю,як уВас складеться спілкування у майбутньому з братом,але зараз рекомендую взяти паузу. Хай перший дзвонить. А як подзвонить,то запропонуйте випити кави вдвох і просто поговорити.
Рекомендую від себе. Якщо справді хочете близького спілкування-зустрічайтеся періодично вдвох. Відновіть близькість,якщо маєте таку потреба. Всі ці сімейні зустрічі,чоловіки-дружини-діти-дні народження. Це все важливо і це потрібно. Але для справді близького спілкування потрібно потриндіти лише вдвох,хоч на півгодинки-годинку,випити кави, чи чогось міцніше,наобніматися,вислухати,поспівчувати,´обісрати´ родичів і тд,сказати,як любиш,пригадати дитинство.
Не лізьте зі своїм спілкуванням зараз, з метушнею з подарунком,чим більше стараєтесь,тим більше це викликає роздратування.
Не знаю,як уВас складеться спілкування у майбутньому з братом,але зараз рекомендую взяти паузу. Хай перший дзвонить. А як подзвонить,то запропонуйте випити кави вдвох і просто поговорити.
Рекомендую від себе. Якщо справді хочете близького спілкування-зустрічайтеся періодично вдвох. Відновіть близькість,якщо маєте таку потреба. Всі ці сімейні зустрічі,чоловіки-дружини-діти-дні народження. Це все важливо і це потрібно. Але для справді близького спілкування потрібно потриндіти лише вдвох,хоч на півгодинки-годинку,випити кави, чи чогось міцніше,наобніматися,вислухати,поспівчувати,´обісрати´ родичів і тд,сказати,як любиш,пригадати дитинство.
1
6
Дякую за погляд зі сторони.
Дійсно, написали речі, про які я не подумала, але які мають місце 100%
Мені спокійніше вже, дякую дуже
Дійсно, написали речі, про які я не подумала, але які мають місце 100%
Мені спокійніше вже, дякую дуже
Суто моя думка.
Люди виростають. Створюють СВОЇ сім´ї. Мають СВОЇ клопоти.
І та ’сім´я з дитинства’ - мама, тато, брати, сестри - відходить на другий план.
Це - НОРМАЛЬНО.
Такий Закон природи. В тварин так само.
Коли людей з ’сім´ї дитинства’ забагато в ’новій сім´ї ’ - це неминуче призведе до повного розриву стосунків.
Якщо, авторе, не хочете щоб так сталося - відійдіть у сторону. Займіться своїм життям. Народіть дитину.
Смс на свято - і ок.
Тоді є шанс на мінімальні стосунки.
Зараз багато хто ’не в ресурсі’. Не нависайте.
Але вам хочеться знайти когось винного.
Хто всрався - невістка.
Ок, нехай буде так.
Впевнена, Ви багато чого не написали по суті.
На даний момент ми з сестрою (вона на 6 років молодша) не спілкужмось абсолютно.
У кожного своя правда на обставини, що склалися. Я вважаю, що винна наша мама. Яка не усвідомила того, що її діти виросли, мають свої окремі сім´ї і свої окремі інтереси.
У мене четверо дітей.
Мені ще треба вчитися усьому цьому. Сприймати дітей такими, як вони є - адже це - результат МОГО виховання. І сприймати будь яке їх рішення і будь який їх вибір.
Хочуть спілкуються, не хочуть - не спілкуються. Це - окремі сформовані особистості. Зі своїми думками, емоціями та бажаннями.
А не колгосп ’червона зірка’.
Люди виростають. Створюють СВОЇ сім´ї. Мають СВОЇ клопоти.
І та ’сім´я з дитинства’ - мама, тато, брати, сестри - відходить на другий план.
Це - НОРМАЛЬНО.
Такий Закон природи. В тварин так само.
Коли людей з ’сім´ї дитинства’ забагато в ’новій сім´ї ’ - це неминуче призведе до повного розриву стосунків.
Якщо, авторе, не хочете щоб так сталося - відійдіть у сторону. Займіться своїм життям. Народіть дитину.
Смс на свято - і ок.
Тоді є шанс на мінімальні стосунки.
Зараз багато хто ’не в ресурсі’. Не нависайте.
Але вам хочеться знайти когось винного.
Хто всрався - невістка.
Ок, нехай буде так.
Впевнена, Ви багато чого не написали по суті.
На даний момент ми з сестрою (вона на 6 років молодша) не спілкужмось абсолютно.
У кожного своя правда на обставини, що склалися. Я вважаю, що винна наша мама. Яка не усвідомила того, що її діти виросли, мають свої окремі сім´ї і свої окремі інтереси.
У мене четверо дітей.
Мені ще треба вчитися усьому цьому. Сприймати дітей такими, як вони є - адже це - результат МОГО виховання. І сприймати будь яке їх рішення і будь який їх вибір.
Хочуть спілкуються, не хочуть - не спілкуються. Це - окремі сформовані особистості. Зі своїми думками, емоціями та бажаннями.
А не колгосп ’червона зірка’.
1
2
1
И не будут ценить. Наоборот, наглеют и как так и надо и еще хуже.
И ведут себя так люди, когда им позволяют так себя вести, мама боится, вы боитесь. Вжарить некому этим наглецам.
И ведут себя так люди, когда им позволяют так себя вести, мама боится, вы боитесь. Вжарить некому этим наглецам.
1
Будь ласка. Авторе,Ви не винуваті ні в чому,то не Ваші проблеми,шо брат в такому психологічному стані. Щас багато чоловіків,до речі,в такому стані. Але є і його вина,шо загнав себе в мінус. Ви можете його підтримати,допомогти душевно,якщо маєте бажання і якщо він здатен і готовий це сприймати нормально. В мене з моїм братом справді дуже близькі відносини стали після 30 років. Всякі моменти були. І я сама за собою усвідомлюю цей коктейль з безмежної любові,гордості за людину і водночас роздратування і вроді як і деяких навіть заздрощів до успіху і тд.
2
Я не согласна с вами, что можно забить на родителей и не интересоваться даже. Да, каждый отдельно, да у каждого заботы. Но если вы заболеете, а ваши уже взрослые дети со своими семьями, ни один не поинтересуется вами вообще? 
, то для чего тогда семьи? Для чего это все?
, то для чего тогда семьи? Для чего это все?
1
Ответ дляЭ-велин@
Я не согласна с вами, что можно забить на родителей и не интересоваться даже. Да, каждый отдельно, да у каждого заботы. Но если вы заболеете, а ваши уже взрослые дети со своими семьями, ни один не поинтересуется вами вообще? , то для чего тогда семьи? Для чего это все?
, то для чего тогда семьи? Для чего это все?
Навіщо гіпертрофовувати ситуацію?
Подобається маніпуляціями займатись?
Подобається маніпуляціями займатись?
2
Никак не быть(( отпустить человека ментально и позволить жить ему собственную жизнь так, как считает нужным. Не стоит копаться в анализе его поступков и поведения, Вы всё равно не поймёте. Были близкими, стали далёкими((( Так сплошь и рядом бывает, когда жизненные понятия и ценности становятся различными.
2
3
Вы где то начитались советов горе психолухов отвечать на конкретные вопросы набором фраз?
Я поставила простой вопрос для адекватных людей - это нормально, когда дети не интересуются родителями?
Я поставила простой вопрос для адекватных людей - это нормально, когда дети не интересуются родителями?
Я не розумію чому Ви мені задайте це питання. І що маєте на увазі ’не цікавляться’.
Мені достатньо знати що все ок, всі живі здорові. Як не ок - завжди допоможу, навіть на збиток собі. А всі ці сюсі пусі родинні п´янки мене тяготять. Я не хожу туди. Я цікавлюсь чи не цікавлюсь?
Я нормальна чи не нормальна?
Ви хто щоб навішувати ярлики нормальності?
Ви знаєте сім´ю? Стосунки? Що було ДО? Що буде після?
Мені достатньо знати що все ок, всі живі здорові. Як не ок - завжди допоможу, навіть на збиток собі. А всі ці сюсі пусі родинні п´янки мене тяготять. Я не хожу туди. Я цікавлюсь чи не цікавлюсь?
Я нормальна чи не нормальна?
Ви хто щоб навішувати ярлики нормальності?
Ви знаєте сім´ю? Стосунки? Що було ДО? Що буде після?
2
2
При чем здесь пьянки? Какие пьянки? У вас маргинальная семья?
Мама автора лежала в больнице, он ни разу не поинтересовался ни здоровьем, ни предложил помощь.
Вы пишите - ашотакова, выросли, все раздельно, никто не обязан.
Нет - я пишу вам. Это не нормально. Это у маргиналов только, но не в нормальных семьях не поинтересоваться мамой, которая в больнице.
И при чем тут ваши знания, что они живы- здоровы? А они о вас как узнают, если будут жить отдельно и не будут вами интересоваться?
Мама автора лежала в больнице, он ни разу не поинтересовался ни здоровьем, ни предложил помощь.
Вы пишите - ашотакова, выросли, все раздельно, никто не обязан.
Нет - я пишу вам. Это не нормально. Это у маргиналов только, но не в нормальных семьях не поинтересоваться мамой, которая в больнице.
И при чем тут ваши знания, что они живы- здоровы? А они о вас как узнают, если будут жить отдельно и не будут вами интересоваться?
2
1
До чого тут моя сім´я?
Я відповідала на стартовий допис автора, а не на якісь там ваші фантазії.
Сформулюйте конкретно свої уявлення про межі ’нормальності’.
У стартовому дописі ані слова про мами, лікарні і тд.
Я відповідала на стартовий допис автора, а не на якісь там ваші фантазії.
Сформулюйте конкретно свої уявлення про межі ’нормальності’.
У стартовому дописі ані слова про мами, лікарні і тд.
2
А к чему вы приплели в пример свою семью? Вы даже на вопрос нормально не можете ответить. Зачем вы вообще ввязываетесь в диалоги?
1
У меня сестра, общаемся. И с двоюродной сестрой общаюсь. Все живем в одном городе, видимся часто, двоюродная часто приезжает ко мне с ночевкой (студентка), родная живет с мужчиной (скоро свадьба), к ним мы часто приезжаем с ночевкой (у них частный дом).
У нас дружная семья. Мама со своей сестрой тоже общаются, купили квартиры друг от друга в 7 мин.ходьбы, работают в одном месте
У нас дружная семья. Мама со своей сестрой тоже общаются, купили квартиры друг от друга в 7 мин.ходьбы, работают в одном месте
3
Ви читати взагалі вмієте?
Я з вами діалогу не починала.
Є тема. Є запитання по темі. Є стартовий допис. Є моя відповідь.
Тут намальовуєтесь ви зі своїми мамами, лікарнями, нормами.
І щось від мене хочете почути.
Поведінка дитини у дорослому віці - ВИКЛЮЧНО результат виховання та відношення до неї від моменту зачаття і по цей день. Живіть тепер з цим.
Я з вами діалогу не починала.
Є тема. Є запитання по темі. Є стартовий допис. Є моя відповідь.
Тут намальовуєтесь ви зі своїми мамами, лікарнями, нормами.
І щось від мене хочете почути.
Поведінка дитини у дорослому віці - ВИКЛЮЧНО результат виховання та відношення до неї від моменту зачаття і по цей день. Живіть тепер з цим.
1
1
Вы еще зачем то свои проблемы с чтением навязываете другим 
я от вас вообще ничего не хочу. Кто бы еще писал набор глупостей, если в голове каша. Ну вы же с ней как то живёте. Сочувствую))
я от вас вообще ничего не хочу. Кто бы еще писал набор глупостей, если в голове каша. Ну вы же с ней как то живёте. Сочувствую))
Ответ дляЭ-велин@
Вы еще зачем то свои проблемы с чтением навязываете другим я от вас вообще ничего не хочу. Кто бы еще писал набор глупостей, если в голове каша. Ну вы же с ней как то живёте. Сочувствую))
я от вас вообще ничего не хочу. Кто бы еще писал набор глупостей, если в голове каша. Ну вы же с ней как то живёте. Сочувствую))
У вас вочевидь не тільки з читанням проблеми. Розберіться з цим, а не чіпляйтесь до тих, хто про це не просить.
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Комментарии к ответу