Даха-сваха• 09 ноября 2023
25 лет - это много?
Мне 25, скоро 26. Чувствую себя неудачницей так как ничего не добилась в жизни, а скоро 30. А там уже в нашей сложно чего-то добиться. Все хотят кандидата до 30 лет в молодой и дружный коллектив.
1
12
27
0
Вчилася в університеті. Коли закінчила, хотіла змінити професію. Але завадив ковід. Ті два роки ніби в одне місце пішли(
Это вообще ещё детский возраст, странные у вас мысли. Такое впечатление, что просто ищете печальку
7
я до 25 років була побита собака, неудачніца, але я взяла себе в руки, в саме в 25 років почала себе робити . у мене почався новий старт життя. я рада. але як боялася стосунків, так і досі в 35 боюся. і сам ніхто мене не здогнав, не познайомився. все сама в житті створюю, нікому я не треба. обідно мені - так. бо все сама роблю. наче мені тільки це треба все, а я нікому ніде не треба
1
Я читаю автора і реготати хочеться.
Війна забрала у нас сім´ю, дім, роботу.
Чи знає вона що таке приїхати в чуже місто де жодного знайомого і починати життя, і ой як не в 25 років.
В середині сльози душили , а ти одягаєш посмішку і йдеш шукати роботу. В 98 місцях скажуть, вибачте, ви переселенець людина тимчасова/ ненадьожна не підходете. І тобі не 25 а 43. І дитина на руках.
За рік маю дві споловиною роботи, купу нових друзів і план витягти маму з окупації
Війна забрала у нас сім´ю, дім, роботу.
Чи знає вона що таке приїхати в чуже місто де жодного знайомого і починати життя, і ой як не в 25 років.
В середині сльози душили , а ти одягаєш посмішку і йдеш шукати роботу. В 98 місцях скажуть, вибачте, ви переселенець людина тимчасова/ ненадьожна не підходете. І тобі не 25 а 43. І дитина на руках.
За рік маю дві споловиною роботи, купу нових друзів і план витягти маму з окупації
3
И даже я думаю в подобной ситуации, мне всего 40.
Была квартира, у детей привычные школы, кружки. Были увлечения и работа, привычный круг общения. Та много чего.
Но более страшно, когда людям до пенсии год-два, был дом, а теперь ничего(( ни пенсии, ни дома, ни времени и здоровья это восстанавливать.
Была квартира, у детей привычные школы, кружки. Были увлечения и работа, привычный круг общения. Та много чего.
Но более страшно, когда людям до пенсии год-два, был дом, а теперь ничего(( ни пенсии, ни дома, ни времени и здоровья это восстанавливать.
2
Ответ дляиз_под_тишка
Мне 28, ни парня, ни семьи, ни друзей, ни работы нормальной, все побросали. 
Вы откуда?
привыкнете ныть и страдать, это и будет ваша жизнь. так устроен мозг. не нужно вводить в привычку отрицательно реагировать итд итп на всë.
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Комментарии к ответу