А вы заметили, что многие начали поправляться?

І що ендокринолог? І нічого. Аналізи в межах норми, як і у більшості жінок мого віку. Лікар каже тільки: вік, це нормально.
І так, можна ще більше добавити спорту та ще менше їсти. Або не їсти взагалі. Але ж життя не зупиняється, воно проходить, тільки в спортзалі. І що маю в свої чуть більше за 45? Втомлена, сил більше ні на що немає (бо все в спортзалі залишила) їсти після спорту ще більше хочеться, апетит ще більш агресивний.

Мне помогает. Я специально в 42 пошла на каратэ, потому что желание есть только лежать и не двигаться. Апатия полная. А так хоть на тренировке чувствуешь себя человеком.

Так, на тренуванні, особливо після, відчуваєш людиною. Але саме після тренування скажено хочеться їсти.
Коли я пішла в 35 на белліденс - то одразу був результат. Коли я в 45 пішла на пілатес чи плавання - нуль, тільки вовчий апетит чи втома. В молодості навіть одного розгрузочногт дня вистачало, щоб повернутися до норми. А зараз - це постійна боротьба з голодом та обмеженнями, а вага набирається.
Це все я пишу до повідомлення, про ’вік не до чого’. До чого. От у мене зараз клімакс і це (вага) стало значно вираженим. Вік грає важливу роль. І клімакс не лікується, як би мені тут не радили. В когось проходить нормально, в когось з незначними порушеннями, в когось жахливо. Але старість і всі зміни - не зворотній процес.
А потім в ’глубокій’ старості багато стариків ’всихаються’ - це теж вікове, і це теж обмін речовин. Бо печінка через старість перестає функціонувати як раніше, і жодні таблетки/уколи/харчування тут не допоможуть! Звісно, що я пишу не про 60, це я на перед забігаю.