Фоточки нема• Изменено 01 февраля 2024
Чоловік відмовляється сам гуляти з дітьми
Діти не малі: 5,5 та 10,5 років. Зараз, як і раніше, він відмовляється гуляти з ними сам. Доходить до того, що як я не можу вийти - сидять всі сиднем вдома.
Нещодавно їздила до лікаря в сусіднє місто, мене не було майже весь день. Запитувала, чи вони збираються на прогулянку, чоловік все казав, що зайнятий (робота дистанційно). І буквально за 10 хвилин до того, як я прийшла, повідомив, що він вже звільнився і тепер ми усі можемо йти на вулицю! Тобто я з дороги мала перевдягнутися і вигулювати дітей разом з ним. Звісно, можу сказати, що втомилась, але тоді й діти будуть решту дня сидіти вдома.
Сьогодні от ситуація увечері: заходить радісний: «пішли пройдемось до магазину». Діти підскочили і почали вдягатись. Я кажу, що хочу спати, в мене немає сил кудись йти, йдіть самі. Тут він видає: «роздягайтесь, сьогодні нікуди не йдемо».
Я запитала, в чому справа, чому коли я ходжу з дітьми і на прогулянку по пів дня і по усім інстанціям - це ок. А ти не можеш до магазину і назад навіть пройтись.
Зібрався та пішли вони таки.
Але неприємно від таких ситуацій.
Ніби я не маю права на свій власний час. Я маю або щось робити (і діти чекають, поки я закінчу), або вони мають всюди мене супроводжувати, так як лишити на чоловіка їх, щоб вони десь вийшли на свіже повітря - нереально. Він з ними не займатиметься, а лише може дати планшети, щоб тихо сиділи. І я вимушена всюди їх брати із собою, по всім власним справам, щоб вони не сиділи весь день у приміщенні
Нещодавно їздила до лікаря в сусіднє місто, мене не було майже весь день. Запитувала, чи вони збираються на прогулянку, чоловік все казав, що зайнятий (робота дистанційно). І буквально за 10 хвилин до того, як я прийшла, повідомив, що він вже звільнився і тепер ми усі можемо йти на вулицю! Тобто я з дороги мала перевдягнутися і вигулювати дітей разом з ним. Звісно, можу сказати, що втомилась, але тоді й діти будуть решту дня сидіти вдома.
Сьогодні от ситуація увечері: заходить радісний: «пішли пройдемось до магазину». Діти підскочили і почали вдягатись. Я кажу, що хочу спати, в мене немає сил кудись йти, йдіть самі. Тут він видає: «роздягайтесь, сьогодні нікуди не йдемо».
Я запитала, в чому справа, чому коли я ходжу з дітьми і на прогулянку по пів дня і по усім інстанціям - це ок. А ти не можеш до магазину і назад навіть пройтись.
Зібрався та пішли вони таки.
Але неприємно від таких ситуацій.
Ніби я не маю права на свій власний час. Я маю або щось робити (і діти чекають, поки я закінчу), або вони мають всюди мене супроводжувати, так як лишити на чоловіка їх, щоб вони десь вийшли на свіже повітря - нереально. Він з ними не займатиметься, а лише може дати планшети, щоб тихо сиділи. І я вимушена всюди їх брати із собою, по всім власним справам, щоб вони не сиділи весь день у приміщенні
1
5
27
0
Это не прогулянка, а беготня по инстанциям, потом ваши инстанции со спертым воздухом, больными вокруг, уж лучше планшеты
2
1
О, мій теж так. Тільки нашому сину 3 роки. Навіть без мене не хотів каляску возити, коли малий спав. Тільки щоб я була
3
О, знакомо
Я нагавкать могу, тогда идут гулять без меня
Но,потом месяц вспоминает что аж 1 час гулял с ребенком.
Я нагавкать могу, тогда идут гулять без меня
Но,потом месяц вспоминает что аж 1 час гулял с ребенком.
1
Зачем тягать детей по магазинам и по инстанциям, это не прогулка же, это издевательство. У вас какой-то сумбур постоянный происходит. Дети в школу-садик не ходят, как я понимаю?
В будние дни все члены семьи должны заниматься своими делами - учиться, работать, решать свои вопросы. А не в ущерб кому-то все бросать и идти на детскую площадку.
Составьте график, когда вы спокойно и без нервов можете уделить нормальной прогулке время, и подключайте к ней мужа. Если это будут только выхдные, то пусть так и будет. Но это будет спокойная прогулка, когда никто не нервничает и никуда не бежит.
В будние дни все члены семьи должны заниматься своими делами - учиться, работать, решать свои вопросы. А не в ущерб кому-то все бросать и идти на детскую площадку.
Составьте график, когда вы спокойно и без нервов можете уделить нормальной прогулке время, и подключайте к ней мужа. Если это будут только выхдные, то пусть так и будет. Но это будет спокойная прогулка, когда никто не нервничает и никуда не бежит.
1
Нет, тягать по инстанциям - да. Но и поход в магазин называть ’прогулкой’ и возмущаться, что она отсутствует - ну такое
1
Шли в магазин, назад на площадку зашли ,к примеру ( с 5 летним) - вполне себе прогулка.
Автор, про то, что она интегрирует детей в свой график, а папа не хочет с ними просто выйти пройтись. Это неправильно и нечестно по отношению к автору и детям. Сильно хитро сделанный папа
Автор, про то, что она интегрирует детей в свой график, а папа не хочет с ними просто выйти пройтись. Это неправильно и нечестно по отношению к автору и детям. Сильно хитро сделанный папа
7
Ну вот такой вот он есть, не только ж нарисовался.
Короче, мне не понятна конечная цель.
Чтобы дети провели время с папой?
Чтобы муж проявил себя, как заботливый отец, потому что ’другие же гуляют’?
Чтобы дети глотнули свежего воздуха?
Чтобы семья отдохнула, развлеклась, порезвилась?
Исходя из цели надо принимать и меры)
Если папа не хочет брать двоих, пусть берет одного по очереди, как вариант)
Короче, мне не понятна конечная цель.
Чтобы дети провели время с папой?
Чтобы муж проявил себя, как заботливый отец, потому что ’другие же гуляют’?
Чтобы дети глотнули свежего воздуха?
Чтобы семья отдохнула, развлеклась, порезвилась?
Исходя из цели надо принимать и меры)
Если папа не хочет брать двоих, пусть берет одного по очереди, как вариант)
Так у вас же дети взрослые, значит, так уже давно происходит. Не приучили с самого начала, теперь он и не хочет сам идти. Договоритесь на 1-2 прогулки с папой в неделю. Когда привыкнет - увеличивайте количество.
Дякую за коментар. Так, саме це я маю на увазі.
Ми гуляємо з ними цілеспрямовано, коли немає справ .
Але серед тижня теж потрібно виходити, тому я беру дітей із собою, ми по дорозі кудись заходимо (майданчик), чи просто поруч їдуть на самокатах.
Ми гуляємо з ними цілеспрямовано, коли немає справ .
Але серед тижня теж потрібно виходити, тому я беру дітей із собою, ми по дорозі кудись заходимо (майданчик), чи просто поруч їдуть на самокатах.
Автор, когда мы все дома, выходной, работа из дому, я всегда подключала мужа к прогулке с ребенком, с первых дней. Выдавала ему коляску и говорила - погуляй часок полтора, я посплю или я буду убираться, готовить. И теперь он Постоянно гуляет с двумя или только с младшим, а до войны вообще была договоренность, что один день в неделю он увозит детей загород, к маме, в парк, куда угодно, но на весь день. Если болеют, он с ними дома, а уезжаю я. Иначе же свихнуться можно, если постоянно с детьми без отдыха.
2
Всё хорошо у Вас, но как мама может бросить болеющих детей и уехать? Вы вообще не переживаете? Тут ночью спишь в её комнате чтоб ситуацию контролить, а то уехать от болеющих детей
Хз, никак не узнаешь, как будет кто-то из родителей относиться к ребёнку, пока не появится первый ребёнок. Мне тоже впадлу с детьми гулять. Хотя волновалась, что наоборот будет. Муж никогда не контактировал с детьми раньше. А оказалось, что это мне напряг с ними тусить, ему норм
1
Ну ребенок не всегда болеет тяжело, славабогу, бывает и просто сопли или уже конец болезни. Да и на счастье, мои болели очень редко, до сада ни разу вообще, а тяжелых болезней каких-то ужасных вообще не было ни разу, тьфу-тьфу. Обычно орви три дня 37.7, это максимум.
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Комментарии к ответу