Паталогічні ревнощі, як жити з цим?

це до психолога. не тільки заради себе, але і в інтересах дитини

Я вже думала про це, але там такі прайси :( + більшість тільки видають себе за них

Это кошмар, я жила с таким человеком, ревновал даже к столбу, звонил на работу, чтобы я при всех сказала, что люблю его, бежала от такого, причём это ревность потом усугубляется. Вам только психолог поможет, иначе разрушите семью

ну, в мене немає інших рецептів і позитивних прогнозів, якщо ви продовжуватиме як є

Він втече від вас. Свобода має бути у відносинах. Ви не впевнені в собі. З´їсте його і сім´ю

Ви настільки в собі не впевнена?

50/50 скоріше це все йде з дитинства, я знаю що батько зраджував мамі, проте вони не розійшлися

Я такая же.Только у меня ревность по отношению к его якобы дорогой подружке с которой от обсуждает все наши проблемы и говорит что с ней очень интересно.Готовить для неё есть,а мне в последний раз готовил по моему заказу не помню когда еду.Когда не прийду-я постоянно голодная ибо нечего есть у него

Що значить «моє, то моє»? Він лише ваш чоловік, а не власність. Ревнують лише закомплексовані і невпевнені в собі люди. Або гулящі, бо по собі судять.

Ви впевнені, що він вам не зраджує і спеціально не викликає у вас ревнощі?

Впевнена, що не зраджує. Не скажу, що спеціально викликає, але йому це часто лестить, відчуває себе впевненішим наче

Ревнощі це норма, проблема тільки в її «дозі»
ось з цим в мене і біда.

жила с таким. Я должна была набрать его когда выхожу на работу, когда доехала и когда еду обратно. Я тогда поваром в семье работала. У меня уже невроз начинался, если он позвонил а я тел не слышала. После 7 лет ушла. С начала дурой была наивной, думала, что это забота

А ещё ревнуют полные дураки,такое тоже бывает

Ні не норма, багато років живемо з чоловіком, ніхто нікого не ревнує. Норма, якщо є для цього підстави, але то вже не про щасливе сімейне життя.

Теж нічого гарного))

Никак, если дает повод. Была в такой же ситуации, сейчас поводов не дает то и не ревную ни к кому.

Все с вами нормально и ревновать нормально.
Ваш мужчина просто вас провоцирует и не слышит.
И не надо рассказывать что ревность от комплексов в себе, бред. У меня были отношения в которых я ревновала и в которых нет. Самооценка здесь не причем. Любила обоих, только у одноног были мозги у другого нет. Пялить на окружающих женщин не нормально

Так это у вас такая обоюдная игра, получается? Но вы то ли заигрались, то ли для вас это изначально не было игрой, а все серьезно, и чувства и страхи. И с излишней ревностью правда надо работать, а не усугублять. А ему просто по приколу вывести вас на это, понаблюдать за вашей ревностью, почувствовав свою значимость и подкормить вашими переживаниями своё эго. И да, он может и не осознаёт эту всю цепочку.
Если в отношениях какая-то проблема, то в ее обычно оба создают, а не кто-то один.

У меня ревность была вызвана комплексами и заниженной самооценкой. Я ревновала и бывшего мужа, и некоторых бывших кавалеров

Я така ж була, як ви автор. Але не відразу. 10 років , я була щастлива, бо вірила людині. Вірила. А потім зрозуміла, що мені брехали, як лошиці брехали, ні за що, а просто так. Я не слідкувала, я була нормальна жінка, робила, дитину доглядала, прибрано, наготовлено. Я гарно виглядаю, а тоді і подавно, бо в 20-30 років була красивою і молодою. Я отримувала другу вищу, одночасно ін мову вивчала. В сексі я розкута і все що хочеш у нас було, що нам подобалось, не соромилась, а навпаки хотілось. Мене хотіли інші чоловіки, а я ж дура кохала чоловіка))) Звоники його брехні були, я не сліпа, але якось вмів розказати, що заспокоював. Ну короче: донесла мені одна...баришня, з доказами, який чоловік. Виявилось, що мені брехали, спочатку зрада була ( з тою баришнею) , потім просто тупа брехня про все на світі. І це людина не маргінал якийсь, а інтелігениний, з гарною освітою і професією. Я зробила помилку, і вирішила пробачити. Він заглажував вчинками різними це все, що накоїв довго, два роки, і мабудь і далі б продовжував, але я не витримала. Не було більше довіри. А без неї ніколи не буде нормальних відносин. Я пішла від нього. Зараз я щастлива вже 15 років з коханим. Бо я йому вірю.Виявилось, що я не ревнивиця істерична, а спокійна людина. Я відчуваю, що мені не брешуть, а тоді того почуття не було.
Без довіри не буде гарних відносин.

Бред! Женщина просто так не реанует, значит есть причина. Есть повод

ну тогда сидите как есть, готовьтесь к разводу.

я давала свободу ,и что нашел себе фею, а она оказалась реальной эскортницей ,прикидывалась актрисой и все семьи нет ,зато была свобода