Ms. Анонимная• 17 марта 2024
Мой брак - худшее, что со мной случалось
Я в нем уже больше 10 лет. Это худшее, что со мной было. Очень жалею, эти годы прошли, как в аду. Я все надеялась, что станет лучше. Но чем дальше - тем больше я понимаю, что не станет. Ошибка длиной в пол жизни.
2
4
5
7
54
0
Тю. Какие полжизни. Вы завтра помирать собрались? Разводитесь и заведите десять любовников для реабилитации
14
Хто вас примушував терпіти 10 років? Рік -два не був поганим, а круто змінився за останній рік? Ок, ви прозріли. Що тепер вас тримає?
9
3
Ніяк не наважусь. Знайшла психолога - зустрічались вже разів 10 - але сенсу в ньому мало. Він як позитивний дурень себе веде. Постійно - любіть себе, відпочивайте, насолоджуйтесь життям. Я йому прямо кажу - не в цьому справа, в мене якась психологічна проблема, що я не можу ніяк наважитись. Я нічого вже не хочу. Цього шлюбу не хочу, жити інколи не хочу. І привід шукати не треба. Треба просто взяти і зробити.
1
11
7
Ну пускай мучается и мучает детей дальше, что ж
Раз такая сильная любовь, да, терпеть и терпеть ещё много лет
Раз такая сильная любовь, да, терпеть и терпеть ещё много лет
2
Что-то Вы ни мужей, ни психологов выбирать не умеете, но дама Вы настойчивая, как ёжик на кактусе.
Стесняюсь спросить: психолог же не муж, узами брака не отягощены, что мешает отказаться от сеансов, если Вам дискомфортно?
Стесняюсь спросить: психолог же не муж, узами брака не отягощены, что мешает отказаться от сеансов, если Вам дискомфортно?
15
2
Замужем 30 лет с юности , очень сильно поменялся именно последние 10 лет. Но наверное так долго не живут вместе)
2
Чого саме не можете наважитися? Нема куди піти, погано в фінансовому плані і немає постійних заробіток? Я без наїздів і сарказму питаю. Чи його шкода і а може він ще змінится чи кому я потрібна?
2
Ні, в тому-то і справа. Що з матеріальної точки зору тут немає питань чи проблем. Але в мене дійсно якась психологічна поломка. Нічого не заважає, окрім страху проходити через це.
9
5
Давайте так, тяжко починати життя з нуля. Мені це прийшлось робити в 40 років. Залишилася сама з двома дітьми без житла і грошей для прожиття. На допомогу прийшли мої рідні і плюс повезло що роботу знайшла на протязі трьох днів, хоча за все життя лише 5 років працювала. Не всім так везе. Та й страшно починати з нуля, так що не кожен наважиться
2
6
Ну нравится страдать и жаловаться... У меня подруга такая. 21 год страдает и нянчит мужа-истеричку, а с некоторых пор и его родственничков (как не алкаш братец, от которого давно все отвернулись, так племяш - неуправляемый разбалованный пацан, от которого тоже вся родня шарахается). Нашли золушку. А она все тянет на себе и жалуется...
3
3
Можливо, як вище зазначили то краще піти до психіатра, можливо у вас депресія і психолог тут не допоможе. Ви ж розумієте, що зараз своє життя і час просто втрачаєте і чим далі тим важче буде
Речь не о Вас, а об Авторе и ей, явно, меньше 40. Начать с 0 в 30, 40 или в 50, это три большие разницы. И чем дальше Автор будет затягивать ситуацию, тем сложнее ей будет.
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Комментарии к ответу