Ім’ям Максима «Далі» Кривцова в Рівному назвали футбольне поле клубу «Верес», що на вулиці Героїв Маріуполя.
Назавжди з нами
Хоч тебе нема
А в твою честь
Вже називають стадіони.
Тебе нема, лише
В віршах залишилась
Твоя теплота.
Сила і жага до життя .
Життя не казка
І лише після втрат
Люди починають цінувати...
Весна прийшла -
Розквітло все.
А я не вірю досі що тебе нема
Твоя історія життя не хепіенд,
На жаль
Як би я мала змогу,
То написала нову історію життя
Де б ти жив,жив,жив !
Довго довго і щасливо.
Назавжди з нами
Хоч тебе нема
А в твою честь
Вже називають стадіони.
Тебе нема, лише
В віршах залишилась
Твоя теплота.
Сила і жага до життя .
Життя не казка
І лише після втрат
Люди починають цінувати...
Весна прийшла -
Розквітло все.
А я не вірю досі що тебе нема
Твоя історія життя не хепіенд,
На жаль
Як би я мала змогу,
То написала нову історію життя
Де б ти жив,жив,жив !
Довго довго і щасливо.
8
5
15
0
У мужа сотрудника сегодня хоронили, год успел прослужить, ничего в его честь не назовут. Пожилой, рядовой.... через год и не вспомнит никто кроме сыновей.
1
1
14
Йтиму крізь блокпости її губ
називатиму паролі:
маленька ніжна
чудова - ходи сюди
Зважатиму
на інженерні загородження
її шиї
пальцями заплутаюсь
у павутині її волосся
йтиму по мінному полю її тіла
підриватимусь
підриватимусь
воскрешатимусь
воскрешатимусь
як у грі зі збереженням
і починатиму заново
Тут я навіть згоден здатися
Максим Кривцов
називатиму паролі:
маленька ніжна
чудова - ходи сюди
Зважатиму
на інженерні загородження
її шиї
пальцями заплутаюсь
у павутині її волосся
йтиму по мінному полю її тіла
підриватимусь
підриватимусь
воскрешатимусь
воскрешатимусь
як у грі зі збереженням
і починатиму заново
Тут я навіть згоден здатися
Максим Кривцов
2
3
Максим служив Україні з 2014 р.
І дітей по собі не залишив.
33 роки назавжди.
Його знаюли як поета та військовослужбовця, і мало хто знав, що він спецпризначенець Сил спеціальних операцій.
Революція Гідності, ДУК “Правий сектор” та Національна гвардія України.
За час повномасштабної війни навряд існує місце вздовж лінії фронту, де б Максим Кривцов з позивним “Далі” не виконував надскладних задач, більшість з яких досі під грифом “секретно”. Київщина, Запоріжжя, Донеччина та Харківщина – про бойовий шлях він міг розповідати лише через свою поезію, за якою можна відстежити хронологію подій.
Нещодавно Максим Кривцов видав свою першу збірку “Вірші з бійниці”, проте так і не встиг провести літературної презентації. Він загинув під час виконання бойового завдання на Харківщині. Його книга була включена до списку найкращих книжок 2023 року за підсумками року українським відділенням міжнародної письменницької спільноти “Pen Ukraine”.
Після загибелі впродовж доби наклад був розкуплений, а передзамовлення вже перевищили його в рази.
І дітей по собі не залишив.
33 роки назавжди.
Його знаюли як поета та військовослужбовця, і мало хто знав, що він спецпризначенець Сил спеціальних операцій.
Революція Гідності, ДУК “Правий сектор” та Національна гвардія України.
За час повномасштабної війни навряд існує місце вздовж лінії фронту, де б Максим Кривцов з позивним “Далі” не виконував надскладних задач, більшість з яких досі під грифом “секретно”. Київщина, Запоріжжя, Донеччина та Харківщина – про бойовий шлях він міг розповідати лише через свою поезію, за якою можна відстежити хронологію подій.
Нещодавно Максим Кривцов видав свою першу збірку “Вірші з бійниці”, проте так і не встиг провести літературної презентації. Він загинув під час виконання бойового завдання на Харківщині. Його книга була включена до списку найкращих книжок 2023 року за підсумками року українським відділенням міжнародної письменницької спільноти “Pen Ukraine”.
Після загибелі впродовж доби наклад був розкуплений, а передзамовлення вже перевищили його в рази.
4
Ну, ок. Не возражаю. Благодаря близким, молодому и активному окружению этого Героя и его позывной знают многие. А сколько в земле или в посадках лежит неизвестных ребят, которые тоже сложили свои головы за эту страну. Вечная им всем память.
1
7
1
Точно однакі ?
Звідки ця срсровська уравніловка?
Є військові,а є справжні Герої.
І про них варто знати.
В Ірпені була наша невелика група і одну з ключових ролей виконав Максим, який з кулеметом працював проти бронетехніки, проти колони, яка на нас рухалася. Менше ніж сто метрів дистанція. Він не тікав, не пригинав голову. Працював з кулемета скільки міг, поки він не заклинив, але ми зупинили колону. Це непересічні речі. Це такий рівень мужності, самовіддачі. Мало хто на це здатний. Він завжди старався бути кращою версією себе.
Ситуація на запорізькому фронті: пішли на задачу, попрацювали, попали під дощ. Це все виходи за лінію фронту, важка робота. Ми повертаємося холодні, всі мріють просто зігрітися, а на зустріч інша частина нашої групи рухається, яка на задачу виходить на ніч. Хлопці несуть вибухівки багато, їм важко.
Максим каже: «Я вам допоможу».
Розвертається і йде ще на пів ночі з іншою частиною.
Ця людина віддана тому, що вона робила.
Важко прийняти те, що ми втрачаємо таких людей.
Ми маємо бути гідні Максима і решти наших братів», – пригадує звитяги «Далі» Дмитро Вербич.
Звідки ця срсровська уравніловка?
Є військові,а є справжні Герої.
І про них варто знати.
В Ірпені була наша невелика група і одну з ключових ролей виконав Максим, який з кулеметом працював проти бронетехніки, проти колони, яка на нас рухалася. Менше ніж сто метрів дистанція. Він не тікав, не пригинав голову. Працював з кулемета скільки міг, поки він не заклинив, але ми зупинили колону. Це непересічні речі. Це такий рівень мужності, самовіддачі. Мало хто на це здатний. Він завжди старався бути кращою версією себе.
Ситуація на запорізькому фронті: пішли на задачу, попрацювали, попали під дощ. Це все виходи за лінію фронту, важка робота. Ми повертаємося холодні, всі мріють просто зігрітися, а на зустріч інша частина нашої групи рухається, яка на задачу виходить на ніч. Хлопці несуть вибухівки багато, їм важко.
Максим каже: «Я вам допоможу».
Розвертається і йде ще на пів ночі з іншою частиною.
Ця людина віддана тому, що вона робила.
Важко прийняти те, що ми втрачаємо таких людей.
Ми маємо бути гідні Максима і решти наших братів», – пригадує звитяги «Далі» Дмитро Вербич.
3
Довгий і важкий шлях. Прямий контакт з 20-50 метрів. Засідки. Штурми. Звільнені міста і села. Викошені посадки, по коліно в багнюці. Рейди в тил ворога на багато кілометрів. Влучна робота з мк19. Зухвалі нальоти на ворожі позиції.
Арта і авіа удари.
Від Києва до Балаклії, від Херсона до Куп‘янська, від Лисичанська до Бахмута.
Ніс свій кулемет і працював з ним як Боженька.
Хоробрий, надійний, відданий.
Талановитий поет, фотограф, наставник для дітей, його життя - це акт мистецтва.
Але я пишу це все, би ви знали.
Він був справжній фахівець. Спешл. Лицар, що вбив багато ворогів.
Ми втратили в першу чергу великого Лицаря.
Стоїмо поріділою зграйкою на цвинтарі і гадаємо - хто наступний витягне короткого сірника…
Д.Вербич
Жили-були собі на світі диваки. Вони не дуже вписувались в актуальну на свій час систему цінностей і інтересів. Не надто рвались до грошей чи кар‘єр. Бродили горами, ходили морями. Шукали пригод. Співали пісень хто вмів, хто не вмів - підспівували. Тусили у різних патріотично-націоналістичних молодіжних організаціях, вишкільних таборах, історичних клубах, що ще більше робило їх диваками в очах оточуючих. Вони переважно не плекали культу смерті, не мріяли згинути в битві і потрапити до Вальгалли. Любили життя щосили. Такі трохи романтики. Мріяли про справжнє кохання і вишневий садок як підсумок пройдених стежок. А стежки ті мали пролягати всякими Патагоніями і Аладагларами.
Точно не викошеною посадкою десь .
Але таке вже призначення диваків.
Логічна несправедливість світу цього. Гинути не в штормах океанських чи в високих горах, а в холодній траншеї.
Арта і авіа удари.
Від Києва до Балаклії, від Херсона до Куп‘янська, від Лисичанська до Бахмута.
Ніс свій кулемет і працював з ним як Боженька.
Хоробрий, надійний, відданий.
Талановитий поет, фотограф, наставник для дітей, його життя - це акт мистецтва.
Але я пишу це все, би ви знали.
Він був справжній фахівець. Спешл. Лицар, що вбив багато ворогів.
Ми втратили в першу чергу великого Лицаря.
Стоїмо поріділою зграйкою на цвинтарі і гадаємо - хто наступний витягне короткого сірника…
Д.Вербич
Жили-були собі на світі диваки. Вони не дуже вписувались в актуальну на свій час систему цінностей і інтересів. Не надто рвались до грошей чи кар‘єр. Бродили горами, ходили морями. Шукали пригод. Співали пісень хто вмів, хто не вмів - підспівували. Тусили у різних патріотично-націоналістичних молодіжних організаціях, вишкільних таборах, історичних клубах, що ще більше робило їх диваками в очах оточуючих. Вони переважно не плекали культу смерті, не мріяли згинути в битві і потрапити до Вальгалли. Любили життя щосили. Такі трохи романтики. Мріяли про справжнє кохання і вишневий садок як підсумок пройдених стежок. А стежки ті мали пролягати всякими Патагоніями і Аладагларами.
Точно не викошеною посадкою десь .
Але таке вже призначення диваків.
Логічна несправедливість світу цього. Гинути не в штормах океанських чи в високих горах, а в холодній траншеї.
1
Точно одинаковые. Всё на войне одинаковые и равны. И герои все. А то уже начинаете делить ...и военные одни оказываются ровнее других .
1
3
К чему эти километровые цитаты? У всех есть штурмы, задания...ранения... Всё хотели жить. Наш сотрудник погиб вытаскивая раненых. А вы с этими ...наивными ...цитатами...
1
5
З цим я і не сперечаюсь.
Але ,одні боролись з ворогом і влучним словом і своїми справами значно більше за інших.
10 років на війні звитяжно воював Максим.
Вам не спадало на думку,що ДАП пройдений Максом це вже неабиякий подвиг?
Як і в інших кіборгів?
Більша частина виконананих завдань Максом з побратимами під грифом ’Секретно’до кінця війни.
Прикро,що Вас це так триггерить.
Так не мало би бути.
Але ,одні боролись з ворогом і влучним словом і своїми справами значно більше за інших.
10 років на війні звитяжно воював Максим.
Вам не спадало на думку,що ДАП пройдений Максом це вже неабиякий подвиг?
Як і в інших кіборгів?
Більша частина виконананих завдань Максом з побратимами під грифом ’Секретно’до кінця війни.
Прикро,що Вас це так триггерить.
Так не мало би бути.
1
1
Если я напишу что я думаю про 10 лет, революции, годности...меня тут забанят. И не будьте наивны. Через 20-30 лет в честь кого назван стадион, будут знать только местные краеведы. Вам легче, если подсластить?
1
Люди не поділяють Ваші думки.Боровенський працює над проєктом у пам´ять про Максима Кривцова — Translating Maksym Kryvtsov. Англійською мовою планується перекласти всі вірші Кривцова. Після перекладу та вичитки носіями мови американські ветерани начитають для відео поезію Максима Кривцова.
Крім того, цей проєкт переростає у книжку.
Крім того, цей проєкт переростає у книжку.
2
Поезії Максима друкували у збірках
’Книга Love 2.0. Любов і війна’,
’Там, де вдома: 112 віршів про любов та війну’,
’Колискова 21-го століття Vol. 1: що тебе заколисує?’,
а пісні на його вірші виконує гурт Yurcash —
’Панівна висота’, ’Він в ЗСУ, вона в ТрО’, ’Жовтий скотч’ — остання стала саундтреком до українського фільму ’Наші котики’.
’Книга Love 2.0. Любов і війна’,
’Там, де вдома: 112 віршів про любов та війну’,
’Колискова 21-го століття Vol. 1: що тебе заколисує?’,
а пісні на його вірші виконує гурт Yurcash —
’Панівна висота’, ’Він в ЗСУ, вона в ТрО’, ’Жовтий скотч’ — остання стала саундтреком до українського фільму ’Наші котики’.
1
Мне абсолютно всё равно, что люди которых я не знаю, не разделяют мои думки. Занимаются чем то , что только десяти- ста людям ещё максимум интересно, их личное дело. В моем городе есть множество улице названых в честь погибших в последние десять лет. Никто практически в городе, не знает в честь кого это. Конечно выучат и научатся ориентироваться. Я не хочу!!! Чтобы улицы были названы в честь погибших, я хочу улицу булочки, виноградную...длинную. и наше правительство, в том числе пидор..ы типа Порошенки, Яценюки...и прочие должны были об этом думать ещё в 14 году. Меня это не утешает, как вас
2
1
Комментарии к ответу