Мелочунь• 16 июня 2024
Будь ласка, не насміхайтеся з моєї хвороби… я просто в розпачі
На жаль , дуже мало інформації про бар і як з цим жити. Я не можу це прийняти, бо я памʼятаю себе іншою. Кожного дня зі мною суїцидальні думки, які я намагаюсь проганяти, повна апатія, навʼязливі думки, втрата інтересу до всього, брак фізичних сил, роздратованість, ніяких емоцій…
показать весь текст
13
1
92
0
Автор, у вас точно БАР? Маниакальные эпизоды какие у вас? И при чем тут психолог к БАР? Кто вам это посоветовал?
4
Зараз депресивні стани. Діагноз виставив лікар в стаціонарі. Я можу дозволити безкоштовного психолога , ліки недешеві
Якщо у вас важкий стан, то звичайно варто приймати ліки. А далі все залежить суто від вас. Ви або розбираєтеся зі своїми думками і емоціями, які вас вганяють депресію і намагаєтеся вибратися. Або і далі ниєте і ховаєтеся за своїм діагнозом.
расстройство настроения, которое было год назад? Вы серьезно? Автор, вам нужен другой врач. Сейчас же есть отзывы а Гугле. Ищите.
2
Автор, у мене хоч неврологія, але і з псих.проблеми були поки не почала вірне лікування: апатія, в магазин на 1 поверсі 5 днів не могла сходити, тупо лежала, неадекватні емоційні реакції (гіркий плач)які не відповідають ситуації...
Приймаєте гідазепам/Клоназепам? Більшість бідолах з моїм діагнозом сидять на якомусь -зепамі, у подруги чоловік псих.хворий, колись і групу дали, також приймає.
А що робити, якщо ще задовго до діагнозу(у мене генетика) емоційні реакції часом мене саму лякали, а через років 5-6 на МРТ за пару років з´явились такі зміни, і негативні, яких не було за попередні 29 р( на 1 МРТ була майже норма)?
Може попросіть лікаря і так зможете жити +/- нормально.
Приймаєте гідазепам/Клоназепам? Більшість бідолах з моїм діагнозом сидять на якомусь -зепамі, у подруги чоловік псих.хворий, колись і групу дали, також приймає.
А що робити, якщо ще задовго до діагнозу(у мене генетика) емоційні реакції часом мене саму лякали, а через років 5-6 на МРТ за пару років з´явились такі зміни, і негативні, яких не було за попередні 29 р( на 1 МРТ була майже норма)?
Може попросіть лікаря і так зможете жити +/- нормально.
Ну есть варианты поберечь себя, а не хвалиться, что вам плохо, а вам все равно надо лямку тянуть. В этом ничего нет для гордости. Совсем.
3
При чем тут гордость? Я говорю о том, что автор от скуки это все придумывает .
Поберечь ок, а кто это все будет делать?
Поберечь ок, а кто это все будет делать?
4
Да от какой скуки?) ну вот ваш организм не выдержит, вы заболеете, а вам подруга какая-то скажет «да ну, то фигня у тебя, вот у меня…» и расскажет вам о своих более реальных (на ее взгляд) проблемах:) Смекаете?
3
Автор, тут не сидят психиатры. Вам нужен хороший психиатр. Люди с шизофренией живут нормальной жизнью, работают и имеют семьи при адекватном лечении. А у вас, я подозреваю, депрессия, которую сейчас победить вообще не проблема.
2
Сериал Родина, с Клер Дейнс, героиня с бар. На лекарствах норм, ей даже скучно было. И да, помогает чем либо заняться. Идите сетки плести, как раз отличное занятие, и польза, и моторика
Якщо в автора справді діагноз з психіатрії і нав´язливі думки, то такі хворі просто НЕ МОЖУТЬ перестати зациклюватися.
Бачила приклад з близького оточення, коли молода і активна жінка-трудоголік перетворилася у виснаженого невротика з нав´язливими думками. І це зі сторони її щоденні однакові розмови чи текст дратували і виглядали отак як нав´язлива писанина автора, але домашнім і близькому оточенню поступово стало страшно. Жінка просто не могла перестати зациклюватися, поступово перестала їсти і спати.
Ліки на постійній основі приймати відмовляється, повністю до попереднього життя так і не повернулася. І повторю, це була не лінива, а сильна жінка, яка все життя могла розраховувати тільки на себе, працювала і не дозволяла собі розслабитися.
Бачила приклад з близького оточення, коли молода і активна жінка-трудоголік перетворилася у виснаженого невротика з нав´язливими думками. І це зі сторони її щоденні однакові розмови чи текст дратували і виглядали отак як нав´язлива писанина автора, але домашнім і близькому оточенню поступово стало страшно. Жінка просто не могла перестати зациклюватися, поступово перестала їсти і спати.
Ліки на постійній основі приймати відмовляється, повністю до попереднього життя так і не повернулася. І повторю, це була не лінива, а сильна жінка, яка все життя могла розраховувати тільки на себе, працювала і не дозволяла собі розслабитися.
Теж здивована. Мені навпаки психіатр казала що дуже добре що я сприймаю свій стан адекватно (у мене інший діагноз), і в лікуванні звертаю увагу на свої успіхи, а не на невдачі. Якщо ми про себе будемо думати «я хворий, мені нічого не допоможе» - тоді точно не допоможе.
Не варто знецінювати чужі проблеми.
Це як сказати, приміром, хворому з артрозом, що його біль в суглобах ніщо, бо хтось на протезах біжить марафон. Завжди будуть люди, яким важче, ніж тобі.
Це як сказати, приміром, хворому з артрозом, що його біль в суглобах ніщо, бо хтось на протезах біжить марафон. Завжди будуть люди, яким важче, ніж тобі.
1
До лікарні я звернулась до приватного психіатра півроку він лікував депресію , бар був під питанням
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Комментарии к ответу