Пустощі-веселощі• 22 июня 2024
Как уйти от мужа?
Как уйти от мужа, если мы и так не вместе?
На развод подать не могу, так как в официальном браке не состоим
Живем отдельно. Я с ребенком уехала от обстрелов
Поговорить не могу, так как желание розойтись не впервые. И всерйоз єто не воспринимается
Вещи забрать немогу, так как все мое и так со мной
На развод подать не могу, так как в официальном браке не состоим
Живем отдельно. Я с ребенком уехала от обстрелов
Поговорить не могу, так как желание розойтись не впервые. И всерйоз єто не воспринимается
Вещи забрать немогу, так как все мое и так со мной
показать весь текст
6
10
34
0
А тот человек вообще знает, что вы в отношениях и он ваш муж?
Или у вас так же, как у меня?
Я замужем за Бредом Питтом, но он об этом не знает. Увидела в новостях, что он мне изменяет и тоже хочу уйти, а не знаю, как так уйти, чтоб он об этом узнал
Или у вас так же, как у меня?
Я замужем за Бредом Питтом, но он об этом не знает. Увидела в новостях, что он мне изменяет и тоже хочу уйти, а не знаю, как так уйти, чтоб он об этом узнал
2
Смішно читати коментарі, коли вони не стосуються твого питання. Але бачу по факту, одні трольні відповіді і ніхто суті не побачив
Жили разом 13 років, університетська любов і т д, так вийшло, що шлюб не узаконили. Тоді на це не було ні бажання, ні фінансів. Жили/любили, молоді були. Є спільна дитина, маленька. Довгоочікувана. Я з нею виїхала в більш спокійне місто в Україні. Чоловік залишився в прифронтовому. Там працює. Ми спілкуємось кожного дня. Фінансово забезпечує. Я теж заробляю віддалено. Раніше була можливість бачитись, але якось все скотилось, що виїзджати неможе
Бачу, мені так важко жити. Відчуття, що цілі на життя пішли порознь в різні сторони. Точніше в нього їх просто не стало. Живе одним днем, замкнутий якийсь. Розмови пусті і ні про що. Одні й ті ж шаблонні питання. В мене постійна образа сидить. Постійно плачу. Мої проблеми не вирішуються, а тільки наростають. Важко з дитиною самій. Важко в побуті без чоловіка. Важко без підтримки і розуміння
Жили разом 13 років, університетська любов і т д, так вийшло, що шлюб не узаконили. Тоді на це не було ні бажання, ні фінансів. Жили/любили, молоді були. Є спільна дитина, маленька. Довгоочікувана. Я з нею виїхала в більш спокійне місто в Україні. Чоловік залишився в прифронтовому. Там працює. Ми спілкуємось кожного дня. Фінансово забезпечує. Я теж заробляю віддалено. Раніше була можливість бачитись, але якось все скотилось, що виїзджати неможе
Бачу, мені так важко жити. Відчуття, що цілі на життя пішли порознь в різні сторони. Точніше в нього їх просто не стало. Живе одним днем, замкнутий якийсь. Розмови пусті і ні про що. Одні й ті ж шаблонні питання. В мене постійна образа сидить. Постійно плачу. Мої проблеми не вирішуються, а тільки наростають. Важко з дитиною самій. Важко в побуті без чоловіка. Важко без підтримки і розуміння
2
А ему не тяжело? Вы уехали с ребёнком, он сам, один, выехать не может, до первого блок поста... Как жить, чего ждать не знает, как загнанный зверь в клетке.... А тут и жена решила уйти, какая уж тут поддержка и понимание...
2
1
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Комментарии к ответу