Баба_Воля• 18 июля 2024
Молодість, моя молодість..
Попереджаючи питання - так, тема, перш за все, щоб понити. Війна почалася, коли мені було 23, скоро мені 26. Ні кінця ні краю їй нема… Чоловік невиїзний, і я, відповідно, теж з ним знаходжуся тут. Працюємо як два коня, з однією думкою - от після війни заживемо! А що ще робити? Бізнес розвивати не можливо, нерухомість придбати та ремонт робити - брєд зараз, дітей завести нереально 😢 Якщо є розум в голові.
Дуже важко психологічно, що я просто просиджую своє життя вдома на дивані за роботою( Так ще й жити стає все важче та важче, ось зараз без світла - ледве виживаємо та працюємо. Як справляєтеся з депресивними думками? Можете повнити також, один одного послухаємо
Дуже важко психологічно, що я просто просиджую своє життя вдома на дивані за роботою( Так ще й жити стає все важче та важче, ось зараз без світла - ледве виживаємо та працюємо. Як справляєтеся з депресивними думками? Можете повнити також, один одного послухаємо
9
28
0
Ех, якби мені зараз було 26, я шукала б можливості правдами й неправдами, виїхати з цієї країни, разом з чоловіком((
10
Вокруг меня люди всё это делают. Мой папа родился в 1943 году, потом, в своё время, родил меня. Бабушка кормила его и старшую дочь (довольно взрослую девочку), потому что молоко в 43 году было сами понимаете.
2
2
Всё, что для вас с мужем бред, нереально и невозможно, для других наоборот
Люди рожают детей, стоят дома, делают ремонты.
Люди рожают детей, стоят дома, делают ремонты.
1
В моїй голові я заробляю не міліони, щоб 100к вбухати в квартиру, коли незрозуміле ще закінчення війни
3
Уявіть, що ви вбухалти колись в квартиру, в яку прилетіло. У вас двоє дітей, які потребіють психологічну допомогу через всі ці ковіди і війну, навчання нормального нема, їх майбутнє в сучасному світі не знати яке... У вас лайт варіант, радійте
4
В мене теж є такі думки. Хочу дуже виїхати з чоловіком. Мені 30.
Але в мене є цілі, мрії, які стосуються саме професії, самореалізації. Не тільки з матеріальним пов´язані. Вони й тримають на плаву.
Я ще ходжу на танці та розтяжку, з подругою гуляю, їзжу до родичів. Бо якби вдома сиділа безвилазно і крім роботи нічого не робила б, то вже б з´їхала з глузду зовсім.
Але в мене є цілі, мрії, які стосуються саме професії, самореалізації. Не тільки з матеріальним пов´язані. Вони й тримають на плаву.
Я ще ходжу на танці та розтяжку, з подругою гуляю, їзжу до родичів. Бо якби вдома сиділа безвилазно і крім роботи нічого не робила б, то вже б з´їхала з глузду зовсім.
Моим детям 10 и 6, и другого детства запасного не будет у них. Живем так, делаем ремонты, радуемся в меру своих сил
3
Не відкладайте життя на після війни. Ви вже давно могли виїхати разом з чоловіком і жити повноцінно. З кожним місяцем ціна лише зростає.
2
1
Ответ дляСтатус Ква
ну Вы пишите не отразилось психологически 
ииии? что именно вы хотите спросить?
Ви особисто собі можете дозволити такі гроші вбухати? Не знаю, може мені мої гроші надто дорого дісталися, що я якось не готова
Так, в мене теж не все так погано 🥺 Я дуже зросла в карʼєрному плані за роки війни, постійно розвиваюся. Просто інколи нагрібає( Особливо через те, що я працюю з Європою, і бачу, як живуть люди 😢 Коли слухаєш про їх життя, прям боляче від того, яке неповноцінне зараз наше українське
1
Если бы была потребность, вбухала бы. Жизнь очень короткая, и с каждым годом время все ускоряется.
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Комментарии к ответу