Медсестричка• 13 сентября 2024
Криза в сімʼї. З ким ви обговорюєте?
Разом 15 років. Остогидло все, додому вертатися не хочу. Чоловік дратує.
І немає з ким поговорити…
Психолог - єдина людина, хто може вислухати? Як у вас?
І немає з ким поговорити…
Психолог - єдина людина, хто може вислухати? Як у вас?
показать весь текст
1
6
50
0
То есть представлять что муж попал в аварию можно, остогыд и всё такое, разводиться нет потому есть что с мужа взять.
2
1
Автор, тут может быть сложно, но можно что-то сделать. Если вы его уважаете, как человека, цените, то можно попытаться начать с общения. Придумать интересное мероприятие-например, сходить вдвоем в кино или кафе, или на лодке поплавать. Что-то интересное, чтобы двоим было комфортно
1
А як ви працювали над відносинами? 15 років то небагато.. ми 18 разом з чоловіком і все добре, є повага, пристрасть, турбота одне про одного. Ви розмовляли з чоловіком? Казали що відчуваєте охолодження, можливо він теж має щось робити щоб вас надихати і приваблювати знов і знов?
ох і у мене так.. тільки от 24 роки відзначили , але такий стан доволі часто буває. Якщо б не було сина, то давно мене тут не було б.
1
1
Та я намагалася вже це робити. Воно все якесь притягнуте за вуха виходить, без насолоди. А чоловік взагалі цим ніколи не займався, щоб щось придумати разом.
Не наважуюся сказати. Це реально так якось важко сказати.
Але він все відчуває і видно ж, що ображений на ухиляння від хвилинного сексу.
Про на дихання і мови немає, колись років пʼять тому, після відвідування психолога, почав дарувати квіти раз на місяць. Інколи запрошував до кафе чи ресторану. Зараз все скотилося знов до нудьги і побуту разом.
Але він все відчуває і видно ж, що ображений на ухиляння від хвилинного сексу.
Про на дихання і мови немає, колись років пʼять тому, після відвідування психолога, почав дарувати квіти раз на місяць. Інколи запрошував до кафе чи ресторану. Зараз все скотилося знов до нудьги і побуту разом.
Так, я і таке йому казала, ображає звісно - мені б таке казали і мене б ображало, але ми якось це все обговорюємо потім, коли емоції стихлі, про те, що не хочу його теж йому казала, щоб схуд, щоб він мене приваблював, каже - так, схудну і не худне, я вже звикла, в самому сексі мене задовольняє - з цим прлблем в мене нема, йому хотілося б частіше, але чекає мене). Окрім зовнішності, я краще виберу психологічний та моральний спокій.
Автор ви теж нудна, не ображайтеся... Два нудних зібралися разом, ну і звідки іншому результату в житті узятися. Можна розлучитися. Його підберуть швидко. ЧИ складеться все у вас, не факт. Але тоді є шанс на більш счастливе сімейне життя. В поточному стані будете ото коливатися як відомо що, удвох до старості. Чи потрібно вам таке - вирішувати лише вам. В кожному рішенні є свої +/- та ризики.
15 років - це дофіга, Ви що?! Небагато, та ну! Наприклад, ми разом більше 15-ти, 15 - то в шлюбі. А знаємо взагалі один одного більше 20 років.
2
А в мене з самого початку пристрасті з ним і закоханості не було.
Он ’выехал’ на хорошем отношении ко мне, влюбленности, всегда как он говорит ’ждет’ меня, он тоже относительно спокойный и терпеливый, я более эмоциональная, постоянно что-то придумываю, со мной не скучно, что-то не так или не по-моему - я высказываюсь, не коплю обиды - это нужно уметь выдерживать, не каждый мужик может, мой муж еще и психолог в прошлом, но по жизни адекватный, может по этому брак держится, что какой-то баланс соблюдается, ну и его терпение, конечно, не мое.
Он ’выехал’ на хорошем отношении ко мне, влюбленности, всегда как он говорит ’ждет’ меня, он тоже относительно спокойный и терпеливый, я более эмоциональная, постоянно что-то придумываю, со мной не скучно, что-то не так или не по-моему - я высказываюсь, не коплю обиды - это нужно уметь выдерживать, не каждый мужик может, мой муж еще и психолог в прошлом, но по жизни адекватный, может по этому брак держится, что какой-то баланс соблюдается, ну и его терпение, конечно, не мое.
Підібрати можуть будь-якого, це точно)
Але я б вже вдруге заміж би не хотіла. Нафіг та битовуха. Максимум - гостьовий брак.
Але я б вже вдруге заміж би не хотіла. Нафіг та битовуха. Максимум - гостьовий брак.
В усіх питаннях він краще знає. Безкмоційний і безідейний. Все життя рівно-монотонно.
Не посміхається, не дякує, не дарує нічого.
Не посміхається, не дякує, не дарує нічого.
Ну так - згодна - це проблема мабудь для жінки, якій потрібно, щоб було навпаки. В мене є схожий приклад іншого чоловіка, і там потрібно його розкачувати постійно, це важко, якщо він сам цього природньо не хоче робити і теж схожий типаж Вашого - беземоційний і ніколи не дякує і не вибачається, ще мовчить постійно навіть в сім´ї, вдома, але він зі своєю жінкою також багато років - десь 13 мабудь точно, живе і вона ним постійно не задоволена, але ж живуть і в неї нема вибору.
Ну я ж кажу в кожному стані -шлюб, просто побачення, часткове спільне проживання - є свої плюси і мінусі. Особливо коли життєва програма мінімум вже виконана і є можливість себе забезпечити, то можна і ризикнути. А тягнути до 60 років... ну не знаю...
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Комментарии к ответу