Коли мовчу- приємна жінка• 08 декабря 2024
Я хочу ДОДОМУ!!!(((
Хтось й досі носить в сумочці ключі
Від тих дверей, що більше не існує.
А ти хоч плач, хоч смійся, хоч кричи:
Твій біль нікого в світі не хвилює.
Бо дому твого вже давно нема.
Лиш попелище, згарище, руїни.
У серці сквозняками дме війна.
І смуток твою душу всю поглинув.
Десь голос з неба просить:"Відпусти!"
А ти минуле у руках тримаєш.
Війна із торбою відправила в світи.
Ти в снах ще досі дім свій відчиняєш.
Так пахне затишком у прибраній оселі.
Парує кава смачно на столі.
В ній жили люди, добрі і веселі,
Там поселилось горе і жалі.
Стискають пальці рідний ключ від дому,
Що в сумочці принишк, на самім дні.
Ти знаєш...Розумієш підсвідомо,
Що не відкриється замок в минулі дні.
Ольга Дриль
Від тих дверей, що більше не існує.
А ти хоч плач, хоч смійся, хоч кричи:
Твій біль нікого в світі не хвилює.
Бо дому твого вже давно нема.
Лиш попелище, згарище, руїни.
У серці сквозняками дме війна.
І смуток твою душу всю поглинув.
Десь голос з неба просить:"Відпусти!"
А ти минуле у руках тримаєш.
Війна із торбою відправила в світи.
Ти в снах ще досі дім свій відчиняєш.
Так пахне затишком у прибраній оселі.
Парує кава смачно на столі.
В ній жили люди, добрі і веселі,
Там поселилось горе і жалі.
Стискають пальці рідний ключ від дому,
Що в сумочці принишк, на самім дні.
Ти знаєш...Розумієш підсвідомо,
Що не відкриється замок в минулі дні.
Ольга Дриль
показать весь текст
6
10
1
84
15
160
0
Я зрозуміла його по-своєму. Мені так само було боляче, бо через дитину це все витримувала і не поверталась, і не треба про безпечний Київ казати, не хочу все описувати, але не для всіх він був безпечним за ці три роки. Теж носила ключі з собою, думками була вдома. А зараз настільки виснажене, що не готова до повернення і знову все з 0 і знову невідомість чи треба буде тікати. На третьому році просто стало рівно. Війна травмувала абсурдно всіх.
Про дім тут писали, що дім це Україна а не конкретне село, і ви знаєте я таких людей теж знаю, їм що Львів, що Донецьк, головне що Україна, аби не закордон, хоча таких тут висміяли. Тому цей вірш кожному про своє особисте, для мене про неможливість повернення зараз і мабуть у майбутньому, бо після пережитого, не хочу вдаватись в подробиці, я не готова ризикувати.
Про дім тут писали, що дім це Україна а не конкретне село, і ви знаєте я таких людей теж знаю, їм що Львів, що Донецьк, головне що Україна, аби не закордон, хоча таких тут висміяли. Тому цей вірш кожному про своє особисте, для мене про неможливість повернення зараз і мабуть у майбутньому, бо після пережитого, не хочу вдаватись в подробиці, я не готова ризикувати.
2
1
За кордоном мы зарабатываем 1800 евро на двоих, это я пока на уборках 4 часа в день. Муж тоже не по профессии и не полный день. Т к уже не молодой и здоровье не позволяет квартира 650евро. Где а Украине такое соотношение зарплат и съёма?. Я в Украине столько не зарабатывали, а работала с деньгами: пенсии, соц помощь и т д
1
Я виїхала з окупованого Донецька в 2014. П´ять років на питання звідки ми, я відповідала - Донецьк. Потім купили житло і потрохи я стала...ммм... не з Одеси, ні. Тепер на питання ’звідки’ я відповідаю ’Донецьк-Одеса’.
Як можна не розуміти: одна річ - переїхати по своїй волі і бажанню в більше місто або на круту роботу, а інша річ - виїзд з окупації, з зони бойових дій.
Як можна не розуміти: одна річ - переїхати по своїй волі і бажанню в більше місто або на круту роботу, а інша річ - виїзд з окупації, з зони бойових дій.
3
Ещё не понимают что жить по временном убежище когда дома все целенькое тебя ждёт в любой момент это одно, а когда нет ничего - другое
Ви з Києва виїжджали, а з області люди до Києва проривалися, шукаючи порятунку від окупантів
2
1
Это киевлянки с птср. Просто не обращайте внимания на них. Сейчас ещё одна травмированная из Харькова подтянется.
1
Сколько пафоса то. Если вы до сих пор не поняли ничего и вас устраивает все, пожалуйста. Это ваш выбор. Но все внутренние беды Украины-это заслуга тех, кто негласно согласился жить в этом. Честнее поступили те, кто просто уехал. По разным причинам.
1
1
Что в принятии законов сейчас зависит от оставшихся?
Вы уже такой бред пишете, что ни на что не налазит. И у оставшихся есть свои причины остаться. Или может мой отец кому-то чужому будет нужен, или родственники пенсионеры впо, животные их, мужчины, которых не выпускают? Нужно было уехать, скинуть всех на чужих людей и радоваться жизни?
Вы уже такой бред пишете, что ни на что не налазит. И у оставшихся есть свои причины остаться. Или может мой отец кому-то чужому будет нужен, или родственники пенсионеры впо, животные их, мужчины, которых не выпускают? Нужно было уехать, скинуть всех на чужих людей и радоваться жизни?
1
Никто и не говорит о том, что все поголовно должны куда-то уехать. Многие вообще приняли решение жить не смотря ни на что в Украине.
Повторюсь, если это устраивает людей, то отлично. Значит они нашли то, что искали.
Ваш первый вопрос звучит странно, очень. В свете последних событий. За всю историю Украины с 91 года звучала везде эта фраза «а что мы можем сделать?» во всех сферах жизни. От записи в детский сад за взятку, покупки прививок до судов, в которых решения принимаются так «как нужно».
Повторюсь, если это устраивает людей, то отлично. Значит они нашли то, что искали.
Ваш первый вопрос звучит странно, очень. В свете последних событий. За всю историю Украины с 91 года звучала везде эта фраза «а что мы можем сделать?» во всех сферах жизни. От записи в детский сад за взятку, покупки прививок до судов, в которых решения принимаются так «как нужно».
1
Ви знаєте, моїй консьєржці було всерівно, як називався той, хто розстріляв її сина у власному дворі під Києвом
3
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Комментарии к ответу