Розлучення. Але поки немає куди з´їхати.

Так. Вони тільки зі мною хочуть бути. Синові 16, доньці 12.

Ну если вы боитесь оставшись передумать, то ваше решение - это горячка, а не последовательный выбор и понимание его последствий. Потому сначала избавтесь от сомнений и определитесь конкретно подготовив необходимую базу.

Ну це тимчасово
Бо потім, коли ви будете зашиті і відповідальні за все, діти можуть змінити свою думку

А чому він має переїжджати?
Ні з того ні з сього взбрикнула, то і з´їжджайте.
Очікуємо ниття, як чоловік відразу знайшов іншу, а вам так тяжко одній

У меня подруга разводилась и перед этим активно показывала детям как не уважает мужа, дети после развода практически с папой не общались (мама финансово значительно лучше папы была устроена и дети от неё узнали, что это самое важное).
Сейчас они уже студенты (она оплачивает учебу, дорогие гаджеты, развлечения), а они начали общаться с папой. У неё удар.

Щось я дуже сумніваюся, що ви кудись підете і подасте на розлучення. Це маніпуляція.

Ну як ,почему? Діти де жити повинні?

Я б дуже хотіла, щоб мій чоловік хоча б після розлучення став татом для наших дітей. Наявність тата фізично, це ще нічого не означає.

Я б дуже хотіла, щоб мій чоловік хоча б після розлучення став татом для наших дітей. Наявність тата фізично, це ще нічого не означає.

Щось я дуже сумніваюся, що ви кудись підете і подасте на розлучення. Це маніпуляція.

Звісно, не піде.
А от чоловік, якщо розумний, після цього знайде іншу.
І правильно зробить.

Он стал папой только когда дети практически выросли, до этого там у родителей такие токсические отношения были, что нереально.
Подруга моя при том, что сама красавица, умная, хорошо зарабатывает имела очень низкую самооценку и мужа своего уничтожала, нелепые сцены ревности, он на кого-то посмотрел и это становилось поводом для сцены. И одновременно вот эта дикая ревность и рассказы про то, что он ничтожество, зарабатывает мало, не хочет крутиться в жизни. Дети всё это впитывали, как они могли к нему относиться?
Потом разошлись, у него скромные условия, скромные доходы, а у мамы иначе.
И только через время они увидели со стороны все эти моменты и начали общаться с отцом, без неё. Сейчас это драма.

Так може й автор нарешті знайде чоловіка, а не тягтиме далі це безглузде співіснування

Прочитала цю історію і як з мене списано. У мене також були такі припадки ревності. Але почалося все не зразу, а 5 років тому. Будучи п´яним цілував і лапав іншу жінку ( вона також була п´яна). Після того життя у нас поділилося на до та після. Я кожен невірний його крок, жест, слово сприймаю з штормом. У нас немає інтиму, бо я його не хочу. У мене немає почуттів до нього і з кожним днем спільного життя я його все більше ненавиджу. Паралельно ненавиджу себе, що все це терплю і втрачаю час з ним. Діти, звісно, все бачать. Він до них відноситься не те що погано, а ніяк. Йому до них просто байдуже. Плюс ще я їх накручую, бо не вмію тримати язика за зубами.
Він людина, яка не має цілей, пливе за течією і живе одним днем. Він не розвивається, а деградує. Можливо, це і для нього буде шансом змінити своє життя. Знайде людину, яка його буде сприймати таким яким він є, або змотивує на зміни.
Зараз я розумію, що мені, наприклад, відносин не хочеться ні з ким більше. Я на стільки вигоріла.. Націлена тільки на дітей та роботу ну і в ідеалі якось відновити свою внутрішню гармонію.

Да, очень похоже на мою подругу. Сильная женщина с низкой самооценкой. Я ей не давала советов оставаться в браке или разводиться. Сказала определись чего ты и хочешь и сделай это. Хочешь жить с мужем, иди к психологу и меняйся, потому нельзя хотеть невозможного - инициативы от мужа и одновременно так его не уважать, чтобы он был активным папой и постоянно внушать детям, что папа козел и обижает маму.
Не хочешь жить с ним - разводись.