begovelik• 27 января 2025
27 січня 2006 року на колишній авіабазі «Полтава» ліквідували останній з українс
27 січня 2006 року на колишній авіабазі «Полтава» ліквідували останній з українських важких бомбардувальників типу Ту-22.
Про це я, тодішній голова Полтавської обласної державної адміністрації, написав у своїй книзі «Один із покоління на зламі епох»:
«Наприкінці січня 2006 року я отримав із Києва повідомлення: «27 січня в рамках завершального етапу Програми ліквідації важких бомбардувальників типу Ту-22 на авіабазі «Полтава» відбудеться показова утилізація останнього – шістдесятого – бомбардувальника Ту-22М3. Як передбачається, за ходом утилізації останнього бомбардувальника Ту-22М3 спостерігатимуть заступник начальника Генерального штабу Збройних сил України контр-адмірал Ігор Тенюх, Надзвичайний і повноважний посол США в Україні Джон Гербст, представники Агентства зменшення загрози Міністерства оборони США та інші посадові особи. Враховуючи важливість події для американсько-українських відносин, велику кількість представників закордонних ЗМІ, бажана Ваша особиста участь у заході».
З такої нагоди 26 січня посольство США влаштувало в Полтаві офіційний прийом-вечерю. Зарубіжні гості у своїх виступах називали завершення ліквідації Україною стратегічних носіїв ядерної зброї «вікопомною подією, що увійде в історію боротьби людства проти загрози світової ядерної війни». Не відставали від них і представники України, навперейми дякуючи американським друзям «за велику допомогу» в знищенні нашого ядерного потенціалу.
На цьому урочистому тлі мій виступ прозвучав повним дисонансом. Без зайвої дипломатичної мішури я заявив, що не вважаю за необхідне знищувати останній український літак Ту-22М3, який не несе нікому аніякої загрози. Найкращим варіантом було би зробити його музейним експонатом для того, щоб майбутні покоління українців пам’ятали свою історію, зберегти його як символ людського генія і водночас як приклад безглуздя колосальних витрат на підготовку ядерної війни, у якій апріорі не може бути переможців.
Таким же помилковим я назвав і рішення про показове його знищення на очах у військових льотчиків. Це жорстоко і несправедливо щодо мужніх, заслужених людей, адже ставить під сумнів справу, якій вони віддали кращі роки життя, професію, яка мовами всіх народів світу називається однаково – захищати Вітчизну. Звертаючись до посла США Джона Гербста, я сказав, що як офіцер не можу бути присутнім на церемонії, яку вважаю принизливою, і сподіваюся на розуміння з його боку».
Чесно кажучи, з цього приводу очікував від президента Віктора Ющенка якоїсь неприємної розмови - донощиків про невідповідність моїх дій політиці помаранчевої влади вистачало, втім, жодної реакції від нього не послідувало.
Взято тут:
Про це я, тодішній голова Полтавської обласної державної адміністрації, написав у своїй книзі «Один із покоління на зламі епох»:
«Наприкінці січня 2006 року я отримав із Києва повідомлення: «27 січня в рамках завершального етапу Програми ліквідації важких бомбардувальників типу Ту-22 на авіабазі «Полтава» відбудеться показова утилізація останнього – шістдесятого – бомбардувальника Ту-22М3. Як передбачається, за ходом утилізації останнього бомбардувальника Ту-22М3 спостерігатимуть заступник начальника Генерального штабу Збройних сил України контр-адмірал Ігор Тенюх, Надзвичайний і повноважний посол США в Україні Джон Гербст, представники Агентства зменшення загрози Міністерства оборони США та інші посадові особи. Враховуючи важливість події для американсько-українських відносин, велику кількість представників закордонних ЗМІ, бажана Ваша особиста участь у заході».
З такої нагоди 26 січня посольство США влаштувало в Полтаві офіційний прийом-вечерю. Зарубіжні гості у своїх виступах називали завершення ліквідації Україною стратегічних носіїв ядерної зброї «вікопомною подією, що увійде в історію боротьби людства проти загрози світової ядерної війни». Не відставали від них і представники України, навперейми дякуючи американським друзям «за велику допомогу» в знищенні нашого ядерного потенціалу.
На цьому урочистому тлі мій виступ прозвучав повним дисонансом. Без зайвої дипломатичної мішури я заявив, що не вважаю за необхідне знищувати останній український літак Ту-22М3, який не несе нікому аніякої загрози. Найкращим варіантом було би зробити його музейним експонатом для того, щоб майбутні покоління українців пам’ятали свою історію, зберегти його як символ людського генія і водночас як приклад безглуздя колосальних витрат на підготовку ядерної війни, у якій апріорі не може бути переможців.
Таким же помилковим я назвав і рішення про показове його знищення на очах у військових льотчиків. Це жорстоко і несправедливо щодо мужніх, заслужених людей, адже ставить під сумнів справу, якій вони віддали кращі роки життя, професію, яка мовами всіх народів світу називається однаково – захищати Вітчизну. Звертаючись до посла США Джона Гербста, я сказав, що як офіцер не можу бути присутнім на церемонії, яку вважаю принизливою, і сподіваюся на розуміння з його боку».
Чесно кажучи, з цього приводу очікував від президента Віктора Ющенка якоїсь неприємної розмови - донощиків про невідповідність моїх дій політиці помаранчевої влади вистачало, втім, жодної реакції від нього не послідувало.
Взято тут:
7
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Назад Комментарии к ответу
