Простоваля• 03 марта 2025
Есть тут те, кто разошелся с мужем до 3х лет ребенку?
Не жалеете?
Как справлялись? Особенно морально?
Выходи ли на работу?
Как справлялись? Особенно морально?
Выходи ли на работу?
18
0
Так в мене не питали дозволу)
Дитині було 1,5. Ще одна побільше.
На роботу я вийшла в рік дитині, бо зрозуміла що він вже налижах.
Дитині було 1,5. Ще одна побільше.
На роботу я вийшла в рік дитині, бо зрозуміла що він вже налижах.
І як ви все встигали?
В мене постійний страх, що я не справлюся і т.д.
І якщо чесно, то дуже важко
В мене постійний страх, що я не справлюся і т.д.
І якщо чесно, то дуже важко
10 месяцев ребенку было. Справлялась лучше, чем когда муж был, никто нервы не трепал. Работала, жить же нужно было за что-то.
Я в 1,5 роки дитини залишилась вдовою. Мені дуже допомагала моя мама, без неї я не справилась. Дитина з проблемами по здоровʼю. Вийшла на роботу в 2 роки дитини на пів ставки, потім на 0,75 довго працювала. Заміж більше не виходила. Мама моя вже померла. Іноді накривало і накриває, особливо під час хвороби, коли навіть ліки немає кому купити або коли з дитиною в лікарні і ніхто не допоможе, але я оптиміст по життю, беру себе в руки і вперед. Зараз сину вже 12. Все ок.
2
1
У меня отец к тому времени уже вышел на пенсию. Он отводил в сад утром, я вечером забирала после работы. Сыну было 2,8.
Пішов коли дитині було десь 1,5 років може (почалося звісно значно раніше). Офіційно розлучилися значно пізніше. Коханка ще з вагітності була. Не жалкую, все одно щастя не було, все одно треба було працювати, все одно он жодного разу з дитиною навіть на прогулянку вийшов (хоча дитина планована і йому 35 років, я на 10 років молодша). Але було важкувато. Банально тягати коляску без ліфта, побут, заробляння грошей. До 3 років працювала вдома, потім влаштувалася разом з дитиною в дитсадок, там працювала поки не пішов в 1 клас. Аліменти платив, хоч невеликі, але на їжу дитині було. Решта все сама.
У вас не було страху постійно за дитину, що ви не справитесь і т.д.?
Мене просто накриває днями, бо днями просто розриваєшся між роботою та дитиною (дитині року не має).
І страх, що не дай Бог щось зі мною станеться, не ясно як взагалі тянути все з дитиною
Мене просто накриває днями, бо днями просто розриваєшся між роботою та дитиною (дитині року не має).
І страх, що не дай Бог щось зі мною станеться, не ясно як взагалі тянути все з дитиною
Я разошлась будучи беременной вторым, старшему было 9. Нормально справлялась, в декрете правда была 7 дней пока в роддоме лежала)
1
Ребенку было 1.3. Из дохода 12лет назад - 1500 алименты и 860 то, что платило государство. Пришлось выплывать. Ессно работать. Нет, страшно не было. Страшно сейчас, когда здоровье подводит, а вокруг никого, на кого можно ребенка оставить
В мене була дошлюбна квартира. Отже головне що дах над головою був. Решта я розуміла що курорту не буде. Але якщо так подумати не впоратися з чим саме? Дитину в манеж, іграшки туди і працювати. Да немає часу шоб виконувати всі дитячі примхи, сратися з іншими мамками на майданчиках, квоктати на дрібницями.
Развелась с первым мужем, когда дочке было 2 годика. Но у меня была хорошая работа, я зарабатывала больше него, поэтому в материальном плане было легко. Работать начала, когда дочке было 7 месяцев. Еще и в универе на заочном училась. Спасибо бывшей свекрови, которая за ребенком присматривала, а с 2 лет уже дочь в сад пошла и стало полегче. Это было 12 лет назад. Ни жалела ни разу. До сих пор считаю тот развод одним из самых правильно принятых решений в жизни.
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Комментарии к ответу