Стосунки

Розкажу вам нашу ситуацію,, ми жили пів року...за цей період він показав себе не з хорошої сторони, дуже ..переходив мої границі ..але я пробачала і ми мирились...тут він поїхав по роботі вчитись в інше місто..і там забухав ..я псіханула і заблокувала його всюди...бо у нас була домовленість щоб він там не пив,, бо він тоді дурний робиться...ну і все ..я чекала тиждень..щоб він якось проявився ....йому було пофіг...я вирішую що з мене досить,, виховувати дорослу дитину, збираю речі, і зїжаю на орендовану квартиру...він приїхав, і також нуль , ніяких проявів,, це вже був третій тиждень..я думаю ок ..значить це кінець...і тут я дізнаюся що його зловили тцк,, і забрали...я звісно виходжу з ним на зв´язок..і тд....тепер він мені вішає, шо сильно любить, що я для нього цінна, і тд ...на питання чому ти зміг бути без мене 3 тижня і ти ніяк не проявлявся а тут уже кажеш що жалієш за все і що любиш.., на що він каже: що він гордий і також має характер як я... А я якщо чесно за ці 3 тижня остила ...я зрозуміла що мені насправді добре бути самій....так я маю до нього почуття,, але на почуттях далеко не заїдеш...а я бачу травмовану людину, не відповідальну, не серйозну...і питання мені постало в голові, нафіга воно мені?!...
Але в теперішній ситуації, я незнаю як поступати,, розставляти всі крапки і закінчувати це все...чи мовчати і аля давати якусь надію......хотя я розумію що люди не міняються...але б дуже хотіла щоб він став більш серйознішим...але переробляти я його не хочу...я змучилась... Я можу розірвати це все докінця,, але я переживаю, що будучи людина вже на службі, розуміючи яке його блище майбутнє,, мені страшно і важко його залишити....🥺....як тут бути я незнаю