Ми і мамочки з вищими доходами: хтось відчув себе як з іншого світу?

Дівчат, от дивне якесь відчуття. Я не жебракую, але гроші рахую. З дитиною гуляю на майданчику біля дому, там задружились з мамочками, то в основному теми наші: коли прийшли дитячі і що на них купиш, який у кого улов прикольний на секонді, яка педіатр в поліклініці нормальна, що діти швидко з усього виростають і на продавалках що купити щоб вигідніше. Які вдома є моменти не дуже, бо живуть з батьками чоловіка і т д.
Житейське всяке, і тут виникла потреба показати дитину лікарю і поїхали ми в приватну клініку, бо дуже рекомендували. Дорого, але спокій вартий. І клініка та біля оболонськоі набережної. Ну і вийшли ми потім туди на майданчик.
Пасуть мамочки діток і одразу видно, в основному по одягу і візках, що достаток інший, бо там нові ЖК і недешеві квартири.
Хтось в намелаку за пасками збирається, обговорювали де на кордоні менші черги, щоб виїжджати до аеропорта краще на відпочинок, плавання дитяче, якогось косметолога собі. На лавці іграшки скинуті в купу, дитина потягнулась, я ж не даю бо чуже, а якась мамочка - хай бере, тут загальні, ми виносимо ділимось, після прогулянки кожен бере своє. Але я ж бачу які іграшки і в нас таке ніхто б не виніс в загальну кучу. Бо воно вартує немало.
Ніби такі всі приємні, без понтів, одна схоже що жінка артиста одного нашого з малим рочок десь гуляла там теж з ними, але якесь таке відчуття з’явилося, що ми з різних світів з цими дівчатвми і попри відкритість усіх я навіть не знайшла толком спільних тем з ними. Не те щоб меншовартість, а розуміння, що мені некомфортно, бо більшості того, що для них норма в нас нема, а те що є їм навряд цікаве.
Я іду зараз додому і думаю чи це я заговлачь чи дійсно хтось ще ловив відчуття, що в одному місті в один час можна жити так, щоб навіть не перетинатись у часі і просторі.
Бо бляха погуглила Паску з намелаки від 1000 грн.
За Паску. А я на цей бюджет планую їжу не ра один день і підгузки закупити