ЧОЛОВІК ГЕРОЙ ЧИ ГЕМОРОЙ: ДЛЯ ЧОГО ВІН ЖІНЦІ, ЯКА ВСЕ ТЯГНЕ CAMA?

Для непрацюючої дружини чоловік
- герои. А для
тієї, яка Пахає коморой ділять побут і рахунки.
Це звучить грубо, але це правда.
І ти знаєш, що це правда. Якщо ти жінка, яка працює, тягне дітей, дім і періодично себе за волосся - ти точно знаєш, про що я зараз
говоритиму.
Жінка, яка працює, апріорі не може дати чоловікові те, чого йому насправді хотілося б від дружини. Не тому, що вона не хоче. А тому, що їй не має з чого. Бо вона постійно виснажена. Бу у неї немає вже ані сил, ані терпіння. Бо їй самій потрібна любляча та турботлива дружина, яка чекає на неї вдома.

У чоловіка завжди є запит. І запити у всіх однакові. Не треба бити себе в груди і кричати про індивідуальність.
Всі хочуть одного й того ж.
Навіть якщо він мовчить. Навіть якщо він «нічого не вимагає». Йому все одно треба: сексуальна та грайлива; ніжна та лагідна; спокійна та врівноважена; доглянута та красива; без істерик та видання мозку + підтримка, тепло,
нормальний побут, нормальне виховання
дітей, атмосфера, в якій хочеться жити
А це все — ресурс. Жіночий ресурс. Це все не береться з повітря. І це не
антураж, який можна замовити з доставкою.

Жінка, яка працює — не може це дати.
Бо в неї немає на це ні часу, ні умов, ні
бажання.
Вона вранці встає, збирає дітей, іде на роботу, повертається, щось готує, з кимось домовляється, щось розгрібає, щось відкладає, щось вирішує. І весь цей час у неї в голові — список. Що ще не зроблено. Що ще провисає. Що ще треба зробити. І все це — без права на слабкість.
У чоловіка є право сказати: «я вто-мився». У дітей є право сказати: «я не хочу». А в жінки, яка тягне все - нема. Бо інакше все розвалиться.

1 от вона приходить додому. А там - чоловік. І навіть неважливо, хороший він чи поганий. Бо коли жінка багато працює, чоловік - це ще один споживач її ресурсу.
Навіть якщо він мовчить. Навіть якщо він не тисне. Навіть якщо погоджується іноді також робити хатні справи та доглядати дітей.
Одна його наявність — це вже запит. Вже щось треба. І з часом вона перестає
бачити в ньому опору. Вона бачить у
ньому тільки ще одну ланку навантаження. І періодично починає думати: «а нащо мені це все взагалі,
якщо я можу все сама?»

Коли жінка працює, вона ніколи не від-новлюється. Вона тільки виснажується.
Її не вистачає ні на себе, ні на дітей, ні тим більше на чоловіка. Ії немає в жодній кімнаті цього життя. Вона тільки забезпечує його існування.
І якщо на початку стосунків вона ще якось тримається, то з роками їй просто перестає хотітись.
Фарбуватись.
Одягатись.
Торкатися.
Готувати.
Говорити.
Жити.
Дихати поряд.
І це не депресія. Це банальна втома.

А чоловіки хочуть поруч не жертву, а жінку.
Їм не потрібна замучена коняка з двома дітьми і мішками під очима. Вони хочуть красу. Спокій. Мʼякість. Так, навіть якщо вони натомість нічого не дають — вони
все одно цього чекають.
Але ця жінка може зʼявитися тільки поруч із чоловіком, який бере на себе. Бере витрати. Бере відповідальність. Бере базу — і дає їй право бути в стані, в якому хочеться бути жінкою.

Бо якщо ти не знімаєш із жінки тягар фінансової відповідальності — вона гасне, як жінка. І перетворюється на мужика. Який потім тебе ж і почне
гнобити та попускати.
І ось тоді вечір в хату:
— «чому я одна все тягну?»
— «чого ти нічого не робиш?»
— «ти взагалі нормальний?»
— «чому я втомлена, а ти лежиш?»
— «чому я вже не відчуваю до тебе нічого?»
Бо правда така: якщо чоловік не створює жінці умови — він стає для неї
проблемою.
Не партнером. Не героєм. А обузою.

А потім у неї зʼявляється ця думка.
Одна, тиха.
«А може, мені краще самій?» «Може ну його кібєні мать»
Бо коли ти сама, у тебе хоча б нема
цього розчарування. Цього болю від того,
що ти все одно сама все тягнеш. Цього
приниження, що чоловік поруч — а опори немає. Тільки додаткове навантаження.

Жінка, яка вийшла заміж, не повинна
працювати
Ні, це не сексизм. Це — повага до жіночої природи. Це — нормальна ієрархія в здорових стосунках, де чоловік - лідер,
а не ще один рот, який треба годувати,
мотивувати й ділити з ним чек.
Якщо твоя жінка пахає — то нехер від неї вимагати «жіночності» ласки, інтиму, покладистості, ніжності та турботи. Ій самій потрібна любляча дружина, яка чекає вдома.

А всі ці «давайте 50 на 50», «разом будуємо», «разом тягнемо», «вона ж теж доросла, хай вкалує» - це не про партнерство. Це про бідність. Це про чоловічу неспроможність. Про жлобство.
Це про «я не тягну, то давай ти теж рви
зад, бо інакше ми не виживемо».
Коли чоловіки почнуть народжувати, тоді і поговоримо про рівність.
Тільки абсос, який не здатен прокормити ні себе, ні дружину, ні дітей, ні своїх батьків, буде кричати, що «жінка зобовʼязана працювати». Крутий чоловік ніколи цього не скаже. Бо йому в кайф бути героєм для своїх близьких. Героєм, а не гемороєм. І при цьому