Чому українські жінки так часто відмовляються від аліментів?

Чому деякі мами відмовляються від аліментів ?

Що про це буде думати дитина, коли підросте?

Мабуть, багато хто з нас знає або сама проходила через непрості стосунки після розлучення. Іноді хочеться закрити двері, почати життя з нуля, бути сильною, незалежною — і більше не мати нічого спільного з колишнім.

У таких ситуаціях дехто свідомо вирішує не подавати на аліменти.
Причини можуть бути різні:
— «Я не хочу нічого від нього»
— «Я сама справлюся»
— «Не хочу знову конфліктів і судів»
— «Дитина підросте — сам захоче допомагати»

І все це — дуже людські, зрозумілі емоції.
Але іноді варто зробити крок назад і запитати себе: а що думає про це дитина?

Адже аліменти — це не милість і не подачка. Це не гроші жінки. Це частина відповідальності батька перед своєю дитиною.
Це підтримка, яка може вчасно оплатити курси, взуття, ліки або просто морозиво після школи.

> Дитина не винна, що мама і тато більше не разом.
Але вона має право бути забезпеченою обома батьками.



Цей пост — не засудження. Це запрошення до роздумів для обговорення.
Можливо, варто подивитись на питання аліментів не як на продовження конфлікту, а як на акт турботи про свою дитину.
Без гордості. Без образ. Просто з любов’ю і відповідальністю.

Буду вдячна за ваші думки, досвід, бачення.

В можливо обговорення, комусь із мам це допоможе побачити ситуацію під іншим кутом ❤️