Повітруля• Изменено 10 сентября в 00:59
Коли я приїду додому я побачу все в іншому світлі
Два роки тому виїхала з дітьми та чоловіком за кордон. Не скажу, що все не так, але до чужини до кінця не звикла. За ці два роки мої думки змінювались то в одну, то в іншу сторону: спочатку місяців десять дуже хотілось додому, потім відпустило і я вперше відчула плюси за кордоном, думала, що адаптувалась. На другий рік перебування почались качелі «ні/так». І ось вдалось поїхати додому у справах. Чоловік запевняв, що коли приїду і подивлюсь на все під іншим кутом мені не захочеться повертатись в Україну. А я, навпаки, ще більше затвердилась у думці, що хочу жити вдома і не хочу бути за кордоном.
І скажу чесно, аби діти були трохи доросліші і давали собі раду самі я б вже давно сиділа вдома.
Після поїздки додому ще більше сумнівів та думок.
І скажу чесно, аби діти були трохи доросліші і давали собі раду самі я б вже давно сиділа вдома.
Після поїздки додому ще більше сумнівів та думок.
5
14
25
0
Пишут в новостях, что рос дроны только что пересекли границу польскую и Польша будет сбивать их авиацией (ну, или просто рассматривать из неё, это ж не зерно палить).
7
И? Вы счастливая женщина. У вас муж рядом, дети живы, ещё и заграницей. Не тем вы страдаете. Когда поставите точку в своих метаниях сразу станет легче жить.
Границы в Украине для вас никто не закрыл. Можно вернуться и продолжить жить дома.
Границы в Украине для вас никто не закрыл. Можно вернуться и продолжить жить дома.
2
8
Так, я це все розумію. Але весь цей час я обираю не себе і не своє життя.
Відколи ми виїхали я не на своєму місці і я не можу нічого з цим зробити,
Я виїздила на початку війни з дітьми (без чоловіка), пробули за кордоном три місяці. Повернулись додому. Думала, що не повна родина, тому й тягне додому.
Але коли виїхали усі разом - нічого не змінилось,
Я не відчуваю, що живу повним життям. Я постійно борюсь з думками про те, що я не маю бути тут. Але й розумію, що в Україні вже не те довоєнне життя, яке було раніше.
Відколи ми виїхали я не на своєму місці і я не можу нічого з цим зробити,
Я виїздила на початку війни з дітьми (без чоловіка), пробули за кордоном три місяці. Повернулись додому. Думала, що не повна родина, тому й тягне додому.
Але коли виїхали усі разом - нічого не змінилось,
Я не відчуваю, що живу повним життям. Я постійно борюсь з думками про те, що я не маю бути тут. Але й розумію, що в Україні вже не те довоєнне життя, яке було раніше.
7
Как проводите досуг? Это важно. Путешествовать, в разные страны, города, на море. Ходить в кафе и рестораны. Дети есть- отлично, парки аттракционов и зоопарки. Потом тяжело будет возвращаться обратно. Важно- жить.
1
5
4
Вибачте, але так задовбало ваше скиглення і синдром жертви. Живі, здорові і слава Богу! В житті не буває нічого стабільного, досить вже нити
6
Я майже одразу з початком повномасштабної війни зрозуміла що це надовго і не буде все як колись, було важко з цим змиритися перші півроку, але зараз все абсолютно влаштовує і назад не тягне.
3
1
Інколи виїздимо. Не скажу, що нудно. Є чим зайнятись.
Але чужа мова, те, як дивляться іноземці (особливо у різних держ структурах)… розумію, що це лише моя інтерпретація, проте нічого з цим не можу зробити.
Але чужа мова, те, як дивляться іноземці (особливо у різних держ структурах)… розумію, що це лише моя інтерпретація, проте нічого з цим не можу зробити.
Загрузить себе чимось. Я майже одразу з перших місяців вийшла на роботу, працюю багато але і відпочивати встигаю, майже кожні вихідні з дітьми десь виїжджаємо. А ще з роботою зʼявився круг знайомих і друзів: з ними теж багато часу проводимо
2
Повністю підтримаю, в мене останній рік просто пролетів, зрозуміла, що жодних вихідних ми не просиділи вдома
2
Ваш дом где-то на западной в маленьком селе???
Я приезжала в Киев в июне. Пока я была меньше 2 недель - снесли два подъезда в соседних районах
Я вообще НЕ думаю о возвращении. Хотя конечно, скучаю и за семьей, и с друзьями некоторыми не успела встретиться.
Но где гарантия, что мой дом не будет следующим? (Все укрытия у нас далеко, прям рядом ничего нет, к сожалению).
Я приезжала в Киев в июне. Пока я была меньше 2 недель - снесли два подъезда в соседних районах
Я вообще НЕ думаю о возвращении. Хотя конечно, скучаю и за семьей, и с друзьями некоторыми не успела встретиться.
Но где гарантия, что мой дом не будет следующим? (Все укрытия у нас далеко, прям рядом ничего нет, к сожалению).
1
А я на пять дней впервые за три года приезжала и тоже даже мысли о возвращении нет. До конца войны так точно. Да и потом непонятно что будет.
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Комментарии к ответу