Хто любить психологію? Чому до двох чоловіків я ставилась по іншому?

Перший чоловік був неймовірно красивим для мене, дивлюсь і око любується. От дивлюсь і око радіє, любуюсь. Але при цьому мені було нецікаво дізнатись його глибше, мене дратував його сміх, розмови, те, як він говорить і скільки, я любила коли він сидів і мовчав. Не мала жодного бажання зʼясовувати з ним стосунки, він мені здавався поганою, гнилою людиною. Будь-яке зближення і секс були для мене огидними. При цьому дуже тягнуло до нього, прямо фізично. Але коли його не було, то мені було незвично, але щоб я прямо сумувала - ні. Його успіхи і коли він мені розповідав про них мене дратували або викликали заздрість. Вважала себе закоханою в нього, бо дуже ревнувала. Мені хотілось пишатись тим , що у мене наскільки гарний чоловік. Посварились, він намагався мені щось донести, але я навіть слухати не стала . Ігнор, розійшлись.
З другим у мене геть інше ставлення: мені хочеться про нього турбуватись. Щоб він не був голодним, не замерзав. Хочеться постійно обнімати його, просто сидіти поруч. Радію його успіхам, як своїм. Хочу його слухати, мене не дратує коли він говорить, я намагаюсь знайти з ним компроміс. Посміхаюсь коли бачу його, у серці тепло. Бачу в ньому тисячу хороших рис, ігнорую погані, хоча в першому не бачила нічого хорошого. Я довіряю йому, не ревную. Хочу з ним сім’ю та дітей. Бачу його батьком.
В обох чоловіків була закохана, а ставилась по-різному. Чому?