Був приступ деперсоналізації у дитини 10 років. Психіатр сказала пити антидепресанти, що це невроз. Може хтось стикався, що підкажете , починати?
2
41
0
Вы чужим незнакомым людям на форуме доверяете больше, чем врачу? Если сомневаетесь, проконсультируйтесь с другим врачом
8
2
Началось))) Я маю права спитати, я питаю)) Тут часто люди пишуть свій власний досвід, я не знаю як тут діяти, зараз лікарі приписують все, що їм потрібно, можливо хтось підкаже якісь нюанси, може варто потерпіти, може краще не починати... Хочу просто інформації якоїсь від людей)
4
2
А що буде, як потерпите?
Чому не допомогти дитині? Само пройде? Чого не консультуєтесь в іншого лікаря ?
Чому не допомогти дитині? Само пройде? Чого не консультуєтесь в іншого лікаря ?
Чоловік сумнівається, що антидепресанти дитині. Свекруха звісно проти, бо це спадкове з її сторони, а вона заперечує... Насіяли мені сумнівів. От і питаю((( більше нема де спитати(((
5
1
Я могу придумать чушь и выдать за свой опыт. Вы поверите? Если сомневаетесь в назначении, то идите к другому врачу. Спросите тут, может кто-то своего посоветует, кому доверяет. Это будет эффективнее, чем надеяться на чужой опыт
2
1
напишу вам по теме деперса.У меня лично эта штуа была в детстве много много раз. н е знала как нзывается это состояние, оно меня не пугало, ноя была уверена что ЭТО происходит периодически со всеми л юдьми на планете.
Неужели прямо изза дереализации надо садиться на такие тяжелые травмирующие таблетки?
Неужели прямо изза дереализации надо садиться на такие тяжелые травмирующие таблетки?
7
2
не спешите. можно таких дел натворить. что вообще ребенка мучает, что именно? я бы на вашем месте уже сейчас искала хорошего ПСИХОТЕРАПЕВТА. Вот даже к Синенко Игорю мои знакомые ребенка водили. говорят все ушло.
Дякую. Ну ось якась інформація, що замислитись заставляє. Ні, звісно я не хочу, лікарям може легко це призначати, але як далі дитині жити?
Дякую. Тому і пишу тут бо не хочу натворить. Таке не спитаєш у знайомих і родичів... Бо ви ж знаєте, що почнуть судити і потім на все життя.
4
1
Ну так вам тут будуть розповідати всі свої історії і навіть правдиві, але як це може стосуватися вашої дитини.
Не можна ж так порівнювати, навіть якщо діагнози схожі
Не можна ж так порівнювати, навіть якщо діагнози схожі
Та їй це не заважає, живе як жила, але приступ деперсоналізації тривожить нас батьків. Також вона скаржиться чого я не Маша ( дівчинка з похвальним листом), а я, також замислюється про дихання власне, от просто думає про нього, часто зранку встає з поганючим настроєм і після школи поганий, ненавидить школу, булінгу нема
Ваша позиція небезпечна тим, що ви фактично переносите відповідальність за здоров’я власної дитини з професійної медицини на анонімний форум. Ви не шукаєте другу/третю/десяту… думку лікаря, не просите роз’яснення у спеціаліста, який бачить дитину і несе за неї відповідальність, натомість намагаєтеся ухвалити серйозне медичне рішення, спираючись на поради незнайомих людей. Це створює ілюзію контролю, але насправді є відмовою від фахового підходу.
Ви підміняєте медичну експертизу чужими історіями й емоційними коментарями, які не враховують ані діагнозу, ані стану саме вашої дитини, ані можливих ризиків. Такий підхід небезпечний тим, що може призвести до затягування необхідного лікування або до його необґрунтованої відмови — не тому, що лікування справді не потрібне, а тому що вам стало страшно після прочитаного в інтернеті.
Ваша позиція також демонструє недооцінку серйозності психічних розладів у дітей: замість системного лікування ви шукаєте «чи не можна обійтися», «чи не потерпіти», ніби йдеться не про здоров’я дитини, а про тимчасовий дискомфорт. У підсумку ви ризикуєте нашкодити не лише ефективності допомоги, а й довірі до медицини загалом, перекладаючи критичні рішення на людей, які не несуть жодної відповідальності за наслідки.
Ви підміняєте медичну експертизу чужими історіями й емоційними коментарями, які не враховують ані діагнозу, ані стану саме вашої дитини, ані можливих ризиків. Такий підхід небезпечний тим, що може призвести до затягування необхідного лікування або до його необґрунтованої відмови — не тому, що лікування справді не потрібне, а тому що вам стало страшно після прочитаного в інтернеті.
Ваша позиція також демонструє недооцінку серйозності психічних розладів у дітей: замість системного лікування ви шукаєте «чи не можна обійтися», «чи не потерпіти», ніби йдеться не про здоров’я дитини, а про тимчасовий дискомфорт. У підсумку ви ризикуєте нашкодити не лише ефективності допомоги, а й довірі до медицини загалом, перекладаючи критичні рішення на людей, які не несуть жодної відповідальності за наслідки.
6
3
Тут часто брешуть. І ще багато тих хто пише, не відрізняють психолога від психіатра. А ще самі виписують дитині антидепресанти. Вам важлива їх думка?
2
Це не я в ШІ спитала, це ви звертаєтесь не до лікаря, а до анонімного форуму, і саме це й викликає критику і обурення.
Коли мова йде про психіатричне лікування дитини, звертатися до випадкових людей з інтернету — означає свідомо виносити медичне рішення за межі професійної відповідальності.
Коли мова йде про психіатричне лікування дитини, звертатися до випадкових людей з інтернету — означає свідомо виносити медичне рішення за межі професійної відповідальності.
2
1
Вас не лякає, що в підлітковому віці це плачевно може закінчитися і короткостроковим курсом антидепресанти вже не візьмуть?
Що те, що маєте зараз видається в тяжкий і системний розлад у віці 12-13 років.
Що те, що маєте зараз видається в тяжкий і системний розлад у віці 12-13 років.
1
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Похожие темы:
Комментарии к ответу