Антидепресанти дитині

Лякає все, і слово антидепресанти і слово дереалізація... Не розумію пити їх чи ні

Те, що не було проліковано раніше, може дати більш важкі форми розладів, проблеми з саморегуляцією, імпульсивність, агресію або глибоку соціальну замкнутість. Чим довше хвороба триває, тим більше вона впливає на самооцінку і відчуття «зі мною щось не так».

А з іншими ліками такі ж складні стосунки?

Слово «антибіотик» - не лякає?
«Вакцина»?
«Анестетик», «знеболююче», «гормон»?

Ні, антидепресанти лякають найбільше ((

Ага, то ж запалення легень лопухом не лікуєте.
А чим саме лякають антидепресанти?

Моей в 14 назначили ад. Мало того,что они не помогли, но побочка- безсонница, которую мы разгребаем 4 года уже, безуспешно. И много- много врачей и консультаций, разных лечений спустя , я только могу сделать вывод- что у моей метаболические нарушения, следствие детского сильнейшего ацетона, а он следствие работы жкт в свою очередь, как у любительницы мяса ферритин 11, Вит д 22?это поддерживает безсонницу, безсонница поддерживает гтр, окр и депрессивные эпизоды. Успешными в лечении не был никто( 3 психиатра, несколько неврологов, эндокринологи, нейрохирург, нейроэндокринодог, инфекционист, гинеколог, я могу продолжать, кардиолог уже тоже в этой связке,как следствие). Но ближе всего была одна невролог, которая пошла по этому метаболическому пути. И пока она делает назначения то не идеально, но хоть просвет какой то.

Я Вам ее советую, онлайн есть прием, где бы Вы не жили. Моря Алена Николаевна, интосана, Одесса. Если она скажет , что нужны ад, тогда да.

Вам все равно надо начинать этот круг- эндокринолог, обязательно, невролог, если девочка- то гинеколог( анализы на гормоны, начало переходного возраста), дефитциты- ферритин, и Вит д- важно!

В целом подход верный, но учитывая митохондриальную дисфункцию с детства нужно усилить работу с митохондриями - дать достаточное количество магния и витамины группы В, железо из питания и если нужно повышать то лучше всего Лактоферрином.
Отдельно, но это уже скорее всего не с неврологом :) заняться жкт - качественное усвоение (ферменты,желчегонные), микробиота и состояние слизистых.

А что будут лечить антидепрессанты в данном случае?

У ребенка нейрометаболический криз, а не развивающееся психическое расстройство.

Лечится оно совсем иначе - от причины вызвавшей его.
Антидепрессанты с такой задачей не справятся...

Ви підміняєте поняття. Те, що у дитини був або є нейрометаболічний криз, не виключає і не скасовує наявність психічних симптомів, які потребують окремого лікування. Антидепресанти не «лікують причину криза» — і цього від них ніхто не вимагає. Вони не призначаються для корекції метаболічних збоїв, а для зменшення конкретних психічних проявів: депресії, тривоги, емоційної дезрегуляції, порушень сну, виснаження нервової системи, які можуть бути наслідком або ускладненням перенесеного стану.

Лікувати причину і лікувати наслідки — це не взаємовиключні речі. Причину криза лікують відповідні спеціалісти за своїми протоколами. Але якщо після цього у дитини зберігається патологічний психічний стан, його не можна ігнорувати лише тому, що первинний діагноз був «не психіатричний». Саме тут і входить психіатр або дитячий невролог із правом медикаментозної корекції.

Твердження «антидепресанти з таким не впораються» — це припущення людей, які не оцінювали стан дитини, не бачили її в динаміці і не несуть відповідальності за результат. Лікар же призначає препарат не «від назви діагнозу», а від конкретних симптомів і їхньої тяжкості. Іноді антидепресанти — це не лікування «хвороби», а спосіб стабілізувати нервову систему, щоб дитина взагалі могла відновлюватися далі.

Тому питання не в тому, «чи це психічний розлад», а в тому, чи є зараз стан, який потребує медикаментозної підтримки. І це вирішується не на форумі, а в кабінеті спеціаліста. Якщо є сумніви — логічний шлях — друга лікарська думка, а не категоричні висновки людей, які оперують термінами, але не бачать живої дитини

Зачем лечить симптомы антидепрессантами, если у ребенка нет угрозы жизни, нет потери функций и он живет в целом обычной жизнью?

Деперсонализация в данном случае - проявление нейрометаболического сбоя по причине: перегрузки, воспаления, интоксикации, дефицита энергии в мозге (что-то из, а может и все сразу).
Антидепрессанты не устраняют эти причины.
Так зачем они в этом случае?
Кроме прочих ’плюшек’ они вмешиваются в созревание мозга, а ребенку, на минуточку, 10 лет.

По-перше, відсутність «загрози життю» і «втрати функцій» не є критерієм, за яким вирішують — лікувати чи ні. Медицина не працює за принципом «чекаємо, поки стане зовсім погано». Якщо у дитини є стійкі симптоми, які свідчать про збій у роботі нервової системи і не минають після усунення гострої причини, це вже показання до лікування. «Живе більш-менш звичайним життям» — не означає, що мозок функціонує нормально і без наслідків.

По-друге, твердження «деперсоналізація — лише прояв нейрометаболічного збою» — це не медичний факт, а гіпотеза форумних користувачів. Навіть якщо деперсоналізація виникла на фоні інтоксикації, запалення, перевантаження чи енергетичного дефіциту, це не гарантує, що після усунення причини симптом автоматично зникне. Дуже часто він фіксується як патологічний нейронний патерн. І тоді ми вже маємо справу не з «причиною», а з її наслідком, який живе окремим життям.

По-третє, антидепресанти не «лікують інтоксикацію» — і ніхто цього не стверджує. Вони застосовуються для стабілізації нейромедіаторних систем, зменшення тривожності, деперсоналізації, виснаження, порушення обробки емоцій і сприйняття. Це не лікування «назви діагнозу», а лікування конкретного патологічного стану мозку, який не відновився самостійно.
Аргумент «вони втручаються в дозрівання мозку» — маніпулятивний. Будь-який нелікований хронічний патологічний стан втручається в дозрівання мозку значно сильніше, ніж контрольована медикаментозна терапія. Мозок, який місяцями працює в режимі деперсоналізації, тривоги чи дезінтеграції, формується неправильно — і це якраз доведено нейробіологією.

І нарешті — ключове. Якщо не антидепресанти, то що саме ви пропонуєте? «Тепле молоко з медом», вітаміни і очікування — це не лікування, а форма заперечення проблеми. Вони можуть бути фоном, але не терапією. Коли симптом зберігається, лікар зобов’язаний або лікувати його, або чесно сказати: «Ми нічого не робимо і чекаємо, як воно закріпиться». Саме другий варіант і є справді небезпечним.

Тому відповідь проста: антидепресанти в цьому випадку потрібні не замість лікування причини, а тоді, коли причина вже не гостра, а мозок не повернувся до норми сам. І вирішувати це мають не форумні «експерти», а лікар, який відповідає за конкретну 10-річну дитину, а не за красиву теорію в коментарях.