В Україні все більш запеклі дискусії про відповідальність чоловіків, які свідомо ухилилися від мобілізації. Ветеран війни та правозахисник Масі Найєм поділився своєю думкою про довгострокові наслідки таких рішень після закінчення війни.
На його думку, ті, хто ухилився від служби, навряд чи зіткнуться із найсуворішим покаранням у вигляді юридичних заходів чи громадського засудження. Натомість, найважчий тягар ляже на них зсередини.
Навіть залишаючись формально інтегрованими у суспільство, вони можуть відчувати постійне почуття моральної неповноцінності та емоційної ізоляції. Найєм вважає, що цей внутрішній конфлікт переслідуватиме їх усе життя.
Він зазначив, що життя з фізичними травмами, отриманими в бою, може бути менш болючим, ніж усвідомлення того, що у людини була можливість захистити країну, але вона віддала перевагу особистій безпеці. За його словами, почуття втраченої відповідальності стає постійним психологічним тягарем.
Мобілізація
Мобілізація
Найєм також торкнувся поширених аргументів, які використовуються для виправдання ухилення від служби, зокрема, твердження про те, що тягар бойових дій має нести політична еліта. Він вважає такі заяви формою самообману, оскільки багато хто, хто їх повторює, сам у них не вірить. Залишившись одні, без публічних гасел чи підтримки оточуючих, ці люди часто стикаються зі страхом, дискомфортом та невисловленим соромом.
Він також наголосив, що, незважаючи на надзвичайну хоробрість, виявлену жінками на передовій, війна залишається відповідальністю, яку суспільство традиційно покладає на чоловіків. Ті, хто залишився осторонь, стверджують він, мають найбільші труднощі з поясненням свого вибору в подальшому житті.
Одна з найболючіших проблем може виникнути у їхніх сім’ях — особливо коли їм ставлять запитання діти про їхню роль під час війни. Це невирішене питання, на його думку, може залишитися емоційною раною, яка ніколи повністю не загоїться.
На його думку, ті, хто ухилився від служби, навряд чи зіткнуться із найсуворішим покаранням у вигляді юридичних заходів чи громадського засудження. Натомість, найважчий тягар ляже на них зсередини.
Навіть залишаючись формально інтегрованими у суспільство, вони можуть відчувати постійне почуття моральної неповноцінності та емоційної ізоляції. Найєм вважає, що цей внутрішній конфлікт переслідуватиме їх усе життя.
Він зазначив, що життя з фізичними травмами, отриманими в бою, може бути менш болючим, ніж усвідомлення того, що у людини була можливість захистити країну, але вона віддала перевагу особистій безпеці. За його словами, почуття втраченої відповідальності стає постійним психологічним тягарем.
Мобілізація
Мобілізація
Найєм також торкнувся поширених аргументів, які використовуються для виправдання ухилення від служби, зокрема, твердження про те, що тягар бойових дій має нести політична еліта. Він вважає такі заяви формою самообману, оскільки багато хто, хто їх повторює, сам у них не вірить. Залишившись одні, без публічних гасел чи підтримки оточуючих, ці люди часто стикаються зі страхом, дискомфортом та невисловленим соромом.
Він також наголосив, що, незважаючи на надзвичайну хоробрість, виявлену жінками на передовій, війна залишається відповідальністю, яку суспільство традиційно покладає на чоловіків. Ті, хто залишився осторонь, стверджують він, мають найбільші труднощі з поясненням свого вибору в подальшому житті.
Одна з найболючіших проблем може виникнути у їхніх сім’ях — особливо коли їм ставлять запитання діти про їхню роль під час війни. Це невирішене питання, на його думку, може залишитися емоційною раною, яка ніколи повністю не загоїться.
10
6
2
2
15
0
В сім´ях точно не була проблем. Мої діди не воювали, як в інших - жодних питань я чи інші онуки не задавали.
6
1
1
а те що багато УБД є ухилянтами..тому не пишіть це нікому.Щоб засуджувати то треба самим побувати там. А так не побувавши там судити ніхто не має права
5
3
Моя думка, тих хто пішов з нуля - взагалі ніхто не може засуджувати і забирати в них статус УБД.
8
1
Одна з найболючіших проблем може виникнути у їхніх сім’ях — особливо коли їм ставлять запитання діти про їхню роль під час війни. Це невирішене питання, на його думку, може залишитися емоційною раною, яка ніколи повністю не загоїться.
Боже, какой лютій бред, у меня один дед был ’тыловой крысой’, на промскладе просидел, мне вообще пофиг, повезло человеку. Второй погиб, этому не повезло, вот все мысли которые возникают. Какие эмоциональные раны
Боже, какой лютій бред, у меня один дед был ’тыловой крысой’, на промскладе просидел, мне вообще пофиг, повезло человеку. Второй погиб, этому не повезло, вот все мысли которые возникают. Какие эмоциональные раны
12
2
Моя думка, наша влада щось придумає, щоб кожного притягнути до відповідальності навіть після закінчення, можуть бути космічні штрафи, війна закінчилася, треба ж на чомусь гроші відмивати.
2
Ага, а от мертвого папы или папы- калеки у ребенка травмы не будет, можно подумать. Или от самого факта и стресса, что папа на войне. Или те, у кого отцы в плену. Никаких травм, блин. Да, дети только рады, что отец с ними и вообще не думают в сторону ’ой, а почему ты не пошел воевать’
2
2
Ответ дляTaby
Ага, а от мертвого папы или папы- калеки у ребенка травмы не будет, можно подумать. Или от самого факта и стресса, что папа на войне. Или те, у кого отцы в плену. Никаких травм, блин. Да, дети только рады, что отец с ними и вообще не думают в сторону ’ой, а почему ты не пошел воевать’
Хуже папы, как живой труп нет, который ни жене, ни ребёнку дать ничего не может. Туда же относим бытового инвалида
2
1
А с чего это он какой-то ’живой труп’?
Бред. Сравнили, бытового инвалида и мужчину с птср после боевых действий, допустим. Хуже нет- такие громкие слова.
Бред. Сравнили, бытового инвалида и мужчину с птср после боевых действий, допустим. Хуже нет- такие громкие слова.
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Похожие темы:
Комментарии к ответу