Після вчорашньої ситуації почала боятись чоловіків. Заходьте,кому не лінь читати

Працюю у невеличкому бізнес центрі, там лише компанія, де я працюю, і ще одна - дочірня компанія тієї, де я працюю.
І є у нас курілка, де обидва офіси палять.
Близько місяця тому я познайомилась з чоловіком, він одразу здався трохи дивним:
Спочатку він вилив на мене чай (випадково), накричав, що це я винна. Потім на наступній зустрічі вибачався. І з того моменту, в честь примирення, ми почали спілкуватися.
Вірніше - як. Він постійно знаходив приводи зі мною побачитись, поговорити. Воно ніби і треба,а ніби і думаєш ʼа нащо моя присутність фізично, якщо можна спитати просто по переписціʼ або ʼну так, воно ніби і по роботі, але ж не лише я ця займаюсьʼ.
І ще помічала, наскільки він розумний до того моменту, поки мене не бачить : і словарний запас шикарний, і матів не вживає, і говорить так логічно.
А зі мною бекає мекає каже щось нелогічне і тараторить, а ще любить виправдовуватись.
Але я сама не супер чітко висловлюю думки (ви це розумієте вже по темі моїй), тому думала, що це у нього психологічний прийом такий.
Ще якось я ляпнула, що недалеко є рибний магазин, пояснила на пальцях, як знайти, він сказав що зайде по мене і підемо разом. Пішла.
Або, наприклад, коли він говорить з кимось, я проходжу повз і він припиняє говорити і дивиться на мене. Навіть коли з керівництвом говорить.
Та й погляди постійні - то він дивився прямо, то з часом почав відводити очі, коли наші погляди зустрічалися. Нічого не ясно.
Ну, коротше, багато такого було. Він сам людина неординарна . Не придавала значення.
Вчора стою, палю. Сама.
А у нас парковка недалеко.
Відчуваю погляд. Дивлюсь - а там він стоїть. І витріщається так, що очі із орбіт вилазять.
Помітив, що я помітила, і як давай відкривати машину, біля якої стояв. а вона ЧУЖА. Я знаю його авто, знаю номери. Це чужа машина.
І бігати на місці як скажений таракан.
Я тактовно промовчала, не сміюсь. Він йде сміливо повз мене і у нього починають підгинатись ноги. При цьому він продовжує дивитись на мене.
Думала, що після цієї ситуації, йому стане незручно- та де там. Вже ввечері він йшов до мене щоб знову щось запитати….
Він просто неадекватний і хворий. Я реально почала його боятись. Мені страшно. Це я вам без всякого кокетства кажу.
Він здоровий чоловік під два метри зростом, я 160 см. Він може мене зґвалтувати або побити, хто його знає.
Ще дуже запальний і суєтливий: щось пожартую, він виправдовується; щось попрошу зробити - він 10 разів перепитує що сталось і чи правильно він все зробив.
Дістав. Що ви мені порадите?