Чи нормальна така реакція?

Я у відносинах майже 10 років. Із 2022 року ми обидва живемо в Києві, він невиїзний. Чим довше тривають бойові дії, відключення світла, життя без опалення, без води інколи, тим більше в мене їде дах. Зрозуміло, що в нього теж. Сьогодні йдемо вулицею, відбувається наступний діалог:
– Майже пережили зиму, — каже.
— Так, дійсно тут цю зиму переживаєш.
— Досить.
— Слухай, я би просто хотіла, щоб мені не потрібно було щось "переживати"
— Якщо ти не хочеш нормально розмовляти, я пропоную надалі йти мовчки.
— А що я сказала ненормального? Тут смердить (у Києві постійно смердить повітря з початком опалювального сезону), холодно...
Він розвертається і йде в невідомому напрямку.
Я повертаюся додому, стараюся йому додзвонитися. Він не хоче мене слухати і кидає трубку. Якось домогался все ж таки від нього, щоб він повернувся.
Потім йде з´ясування стосунків на години. Від нього образливі слова, що я мерзота, що я спеціально спаплюжила йому день, що я істеричка. Його аргумент: "Ти можеш виїхати в будь-який момент, а вдаєш із себе жертву, коли поряд з тобою людина, котра взагалі не може пересуватися навіть містом"
Є момент, що моя робота теж не дає мені виїхати з країни. Хоч і військовозобов´язані відчувають значний тиск на себе, я не вважаю, що я маю мовчати і не думати про те, що десь краще.
Дівчата, на вашу думку я дійсно маю мовчати і ніколи не підіймати тему того, що мені важко жити в Україні?