Пішла з життя правозахисниця та дисидентка Ніна Литвинова

Одна з небагатьох, хто до кінця боровся за правду…
Вона наклала на себе рукu, залишивши передсмертнy записку, у якій з болем пояснила свій відчай війною росії проти України та жорстокими репресіями всередині країни.
Фрагмент її записки опублікувала двоюрідна сестра Марія Слонім. У цих рядках — розпач людини, яка більше не могла миритися з тим, що відбувається навколо. Литвинова писала, що не здатна далі жити, спостерігаючи за вбивствамu мирних українців і долями тисяч людей, яких у росії кидають за ґрати лише за антивоєнну позицію:
«… Я повинна піти, мені нестерпно жити. Відтоді як Путін напав на Україну і вбuває невинних людей, а у нас безкінечно саджає до в’язниць тисячі людей, які мучаться і гинуть там за те, що вони, як і я, проти війни і проти вбивств. Я нічим не можу їм допомогти. Женя Беркович, Світлана Петрійчук, Каріна Цуркан і тисячі інших за ґратами страждають і помирають (…) Я намагалася їм допомогти, але мої сили вичерпалися, і я день і ніч мучусь від безсилля. Мені соромно, але я здалася.
Будь ласка, пробачте мене»
Ніна Литвинова була не просто науковицею чи громадською діячкою. Вона належала до покоління людей, які ще з радянських часів відкрито виступали проти несправедливості та політичних переслідувань.
Її брат Павло Литвинов у 1968 році вийшов на Красну площу протестувати проти вторгнення військ Варшавського договору до Чехословаччини й за це зазнав репресій.
Глибока вдячність і вічна пам´ять.
ЛЮДИНА пішла, а мордор став ще темнішим.